Постанова № 24089367, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 2а-7810/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ «УФБ» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі № 2а-7810/11/2070

за позовом ТОВ «УФБ»

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "УБФ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002272305 від 27.05.2011р. та № 0002282305 від 27.05.2011р., прийняті на підставі акту перевірки № 1440/2305/35702245 від 06 травня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. в задоволенні адміністративного позову ТОВ «УФБ» відмовлено.

ТОВ "УБФ", непогодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає її прийнятою в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, прийнятою з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також з наявними невідповідностями висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року , прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова № 0002272305 від 27 травня 2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0002282305 від 27 травня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлені порушення позивачем вимог п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та у відповідності до вимог діючого законодавства визначено податкові зобов'язання ТОВ "УБФ" з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що в період з 15 березня 2011 року по 27 квітня 2011 року фахівцями відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ "УБФ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт № 1440/2305/3570224506 від 06 травня 2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 721 827,00 грн., у тому числі у тому числі у І кварталі 2010 року у сумі 416 827 грн., у II кварталі 2010 року у сумі 80 000 грн., у III кварталі 2010 року у сумі 225 000 грн;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 267022,00 грн., у тому числі за січень 2010 року у сумі 3 108 грн., за лютий 2010 року у сумі 48 368 грн., за березень 2010 року у сумі 50 333 грн., за квітень 2010 року у сумі 45288 грн., за травень 2010 року у сумі 32 667 грн., за липень 2010 року у сумі 33 907 грн., за серпень 2010 року у сумі 53 351 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 27 травня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002282305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 333 778,75 грн., з яких: за основним платежем - 267023,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66755,75 грн. та № 0002272305 від 27.05.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 902 283,75 грн., з яких: за основним платежем - 721 827,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 180 456,75 грн.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що позивачем зайво включено суми до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з його контрагентами : ПП «Мегалотт ЛТД»,ТОВ «ШТУДІАН», ТОВ «АВЕРОНТОРГ»та ПП «ЕКСПО-ГРУПП-08» оскільки правочини, укладені між ними не спричиняють реального настання правових наслідків,тому в розумінні в розумінні ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними, в зв'язку з чим при проведені операцій з вказаними контрагентами позивачем порушено вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст.198.6.Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "УБФ" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого державним реєстратором за № 1 480 102 0000 039561 11.02.2008 року.

Між позивачем та ПП «Мегалотт ЛТД» укладено договір поставки № 14 від 01 червня 2009 року .

Відповідно до умов договору ПП «Мегалотт ЛТД» поставило ТОВ «УБФ» засоби гігієни, косметичні засоби (губку кухонну, папір туалетний, носові хустинки, ватні палочки, гелі, серветки та інше).

На виконання зазначеного договору у січні 2010 року ПП «Мегалотт ЛТД» здійснено поставку товару на підставі податкової накладної № 041 від 04 січня 2010 року та видаткової накладної № 041 від 04 січня 2010 року .

Здійснення розрахунків позивачем за поставлений товар проведено шляхом укладення Угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01 червня 2010 року , з якого вбачається , що зобов'язання ТОВ «УБФ» щодо оплати ним поставленого зазначеним контрагентом товару за Договором поставки № 14 від 01 червня 2009 року були припинені .

В підтвердження зазначених обставин, позивачем надано до матеріалів справи угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01 червня 2010 року; заява про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01 червня 2010 року; видаткова накладна № Х-00021404 від 01 жовтня 2009 року; видаткова накладна № Ф-00000023 від 01 лютого 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000029 від 12 лютого 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000031 від 17 лютого 2010 року;видаткова накладна № Ф-00000027 від 09 лютого 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000025 від 03 лютого 2010 року.

З матеріалів справи вбачається , що між позивачем та ТОВ «ШТУДІАН» укладено договір купівлі-продажу від 04 січня 2010 року , за яким у березні, квітні, травні 2010 року здійснені поставки товару.

На виконання договору купівлі-продажу №б/н від 04.01.10р. ТОВ «Штудіан» поставив позивачу засоби гігієни, косметичні засоби (дитячі шампуні, соски, рідке мило, вологи салфетки, зубну пасту, бальзам після гоління та інше).

В підтвердження виконання зазначеного договору надані податкова накладна № 350103 від 01 березня 2010 року; видаткова накладна № 350103 від 01 березня 2010 року; податкова накладна № 360103 від 01 березня 2010 року; видаткова накладна № 360103 від 01 березня 2010 року; податкова накладна № 600103 від 01 березня 2010 року; видаткова накладна № 600103 від 01 березня 2010 року; податкова накладна № 280403 від 04 березня 2010 року; видаткова накладна № 280403 від 04 березня 2010 року; податкова накладна № 311003 від 10 березня 2010 року; видаткова накладна № 311003 від 10 березня 2010 року; податкова накладна № 291503 від 15 березня 2010 року; видаткова накладна № 291503 від 15 березня 2010 року; податкова накладна № 330104 від 01 квітня 2010 року; видаткова накладна № 330104 від 01 квітня 2010 року; податкова накладна № 350104 від 01 квітня 2010 року; видаткова накладна № 350104 від 01 квітня 2010 року; податкова накладна № 310104 від 01 квітня 2010 року; видаткова накладна № 310104 від 01 квітня 2010 року; податкова накладна № 260704 від 07 квітня 2010 року; видаткова накладна № 260704 від 07 квітня 2010 року; податкова накладна № 271304 від 13 квітня 2010 року; видаткова накладна № 271304 від 13 квітня 2010 року; податкова накладна № 50305 від 03 травня 2010 року; видаткова накладна № 50305 від 03 травня 2010 року; податкова накладна № 70605 від 06 травня 2010 року; видаткова накладна № 70605 від 06 травня 2010 року.

Розрахунки позивачем не були здійснені, у зв'язку з чим 15 вересня 2010 року між ТОВ «Штудіан» та АТЗТ «ЕЛЛАСТ» укладений Договір цесії (відступлення права вимоги) відповідно до якого ТОВ «Штудіан» передало належне йому право вимоги, а АТЗТ «ЕЛЛАСТ» прийняло право вимоги, що належне ТОВ «Штудіан» і стало кредитором у зобов'язанні ТОВ «УБФ» перед ТОВ «Штудіан», яке випливає з Договору купівлі-продажу б/н від 04 січня 2010 р.

В підтвердження зазначених обставин позивачем були долучені до матеріалів справи договір цесії (відступлення права вимоги) від 11 січня 2011 року; акт приймання-передачі від 11 січня 2011 року; повідомлення від 11 січня 2011 року; бухгалтерська довідка ТОВ «УБФ» б/н від 11 січня 2011 року; Договір цесії (відступлення права вимоги) від 15 вересня 2010 року; Акт приймання-передачі від 15 вересня 2010 року; повідомлення від 17 вересня 2010 року; бухгалтерська довідка ТОВ «УБФ» б/н від 17 вересня 2010 року.

Також , між позивачем та ТОВ «Аверонторг» укладено договір купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року, за яким у травні 2010 року здійснені поставки товару .

На виконання договору купівлі-продажу №б/н від 30.04.10р. ТОВ «Аверонторг» поставив позивачу автозапчастини: щітки по металу, резинові суміші, розчинники, підшипники, гайки, манжети, болти та інше.

В підтвердження виконання зазначеного договору надані податкова накладна № 591 від 05 травня 2010 року; видаткова накладна № 591 від 05 травня 2010 року; податкова накладна № 620 від 11 травня 2010 року; видаткова накладна № 620 від 11 травня 2010 року.

Розрахунки позивачем за поставлений товар не здійснені, у зв'язку з чим 11 січня 2011 року між ТОВ «Аверонторг» та ТОВ «Альфа і сервіс» був укладений Договір цесії (відступлення права вимоги) за яким ТОВ «Аверонторг» передало вищезазначеній особі, а остання набула право вимоги, належне ТОВ «Аверонторг», та стала кредитором за зобов'язаннями ТОВ УБФ» перед ТОВ «Аверонторг», що випливають з Договору купівлі-продажу б/н від 30.04.2010 року.

З матеріалів справи вбачається , що між позивачем та ПП «Експо-групп - 08» укладено договір № 1 від 01 червня 2010 року, за яким у липні та серпні 2010 року здійснені поставки товару .

На виконання договору №1 від 01.06.10р. ПП «Експо-групп-08» поставив Покупцю (ТОВ «УБФ») засоби гігієни, косметичні засоби (креми, масла, бальзами, шампуні) та інше.

В підтвердження виконання зазначеного договору надані податкова накладна № 01079 від 01 липня 2010 року; видаткова накладна № 01079 від 01 липня 2010 року; податкова накладна № 01078 від 01 липня 2010 року; видаткова накладна № 01078 від 01 липня 2010 року; податкова накладна № 13071 від 07 липня 2010 року; видаткова накладна № 13071 від 13 липня 2010 року; податкова накладна № 09072 від 09 липня 2010 року; видаткова накладна № 09072 від 09 липня 2010 року; податкова накладна № 20087 від 02 серпня 2010 року; видаткова накладна № 20087 від 02 серпня 2010 року; податкова накладна № 020810 від 02 серпня 2010 року; видаткова накладна № 020810 від 02 серпня 2010 року; податкова накладна № 020811 від 02 серпня 2010 року; видаткова накладна № 020811 від 02 серпня 2010 року; податкова накладна № 05083 від 05 серпня 2010 року; видаткова накладна № 05083 від 05 серпня 2010 року; податкова накладна № 10083 від 10 серпня 2010 року; видаткова накладна № 10083 від 10 серпня 2010 року.

Здійснення розрахунків позивачем за поставлений товар проведено шляхом укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 листопада 2010 року, тобто зобов'язання ТОВ «УБФ» щодо оплати ним поставленого зазначеними контрагентами товару за Договором № 1 від 01 червня 2010 року були припинені.

В підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 листопада 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000141 від 08 червня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000183 від 07 липня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000185 від 14 липня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000187 від 21 липня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000217 від 11 серпня 2010 року; видаткова накладна № РН-0000079 від 02 серпня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000209 від 26 серпня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000208 від 26 серпня 2010 року; видаткова накладна № Ф-00000348 від 23 листопада 2010 року.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Колегією суддів встановлено , що транспортування товару ТОВ «УБФ» було здійснене ПП «Мегалотт ЛТД», ПП «Експо-групп-08», ТОВ «Аверонторг» та ТОВ «Штудіан», які поставили товарно-матеріальні цінності на склад ТОВ «УБФ», що підтверджується товарно-транспортними накладними № 41 від 04 січня 2010 року; № 010310 від 01 березня 2010 року; № 280403 від 04 березня 2010 року; № 311003 від 10 березня 2010 року; № 29-1503 від 15 березня 2010 року; № 010410 від 01 квітня 2010 року; № 260704 від 07 квітня 2010 року; № 271304 від 13 квітня 2010 року; № 030510 від 03 травня 2010 року; № 70605 від 06 травня 2010 року; № 591 від 05 травня 2010 року; № 620 від 11 травня 2010 року; № 1077 від 01 липня 2010 року; № 9072 від 09 липня 2010 року; № 13071 від 13 липня 2010 року; № 20087 від 02 серпня 2010 року; № 5083 від 05 серпня 2010 року.

Перевезення товару відбувалося власними силами, оскільки на балансі ТОВ «УБФ»знаходиться вантажний автотранспорт, мається посада водія-експедітора (відомість по необоротним активам та наказ про прийняття водія на роботу додаються). Перевезення ТМЦ оформлювалося товарно- транспортними накладними, що містяться матеріалах справи.

Товар поставлений на склад позивача, який розташований у м. Харкові, вул. Матросова, 20. Зазначене нежитлове приміщення площею 1970,1 кв.м. підприємство орендує згідно договору суборенди.

Придбаний товар ув оприбуткований на складі, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (облік товарів на складах) та відображений як у податковому так і бухгалтерському обліку підприємства, розрахунки з контрагентами відображені в оборотно- сальдової відомості по рахунку 631 (розрахунок з контрагентами), відомості надаються.

У подальшому ТМЦ придбані у ПП «Мегалотт ЛТД», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аверонторг», ПП «Експо-групп-08»були використані в господарської діяльності підприємства шляхом подальшої реалізації отриманого товару наступним покупцям, що підтверджується договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (розрахунки покупцями).

Таким чином, усі первинні документи та дані податкового та бухгалтерського обліку свідчать про реальність укладених вище угод, отримання ТМЦ ТОВ «УБФ»від контрагентів та їх використання в господарської діяльності шляхом реалізації наступним покупцям.

В підтвердження наведеного позивачем надано до суду наказ про прийняття на роботу водія від 05.03.08р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 105 за 2010р. (необоротні активи); оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за січень-серпень 2010р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 за січень-серпень 2010р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за січень-серпень 2010р.; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за січень-серпень 2010р.; податкові декларації по ПДВ за січень-серпень 2010р., з додатком №5..

ТОВ «УБФ» використовувало в господарській діяльності склад на підставі договору суборенди № 94 від 07 грудня 2009 року .

Як вбачається з матеріалів справи та довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців записів щодо припинення підприємницької діяльності ПП «Мегалотт ЛТД», ПП «Експо-групп-08» та ТОВ «Штудіан» на момент здійснення господарських операцій з позивачем не було внесено , вони є платниками податку на додану вартість

З матеріалів справи вбачається , що 01 лютого 2011 року господарським судом Миколаївської області визнано банкрутом ТОВ «Аверонторг».

Товар, придбаний позивачем у ПП «Мегалотт ЛТД», ТОВ «Штудіан», ТОВ «Аверонторг» та ПП «Експо-групп-08» на підставі Договору поставки № 14 від 01 червня 2009 року, Договору купівлі-продажу від 04 січня 2010 року, Договору купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року та Договору № 1 від 01 червня 2010 року відповідно, реалізований позивачем в подальшому іншим контрагентам, що свідчить про використання товару у власній господарській діяльності позивача.

Вказані обставини не свідчать про нікчемність угод як на момент укладання договорів від 30.04.2010р., так і на момент постановки товару в травні 2010р.

Крім того , 17 лютого 2010 року позивачем здійснено позадоговірну поставку товарів позивачем ПП «Мегалотт ЛТД» , а не навпаки, як зазначає податковий орган, що вбачається з податкової накладної № 31 від 17 лютого 2010 року; видаткової накладної № 31 від 17 лютого 2010 року, виданих ТОВ "УФБ".

З матеріалів справи вбачається , що 01 лютого 2010 року, 03 лютого 2010 року, 09 лютого 2010 року, 12 лютого 2010 року та 17 лютого 2010 року позивачем здійснено поставку товарів ПП «Мегалотт ЛТД» на загальну суму 1 700 138 , 53 грн. з урахуванням ПДВ.

Факт передачі ТОВ «УБФ» та факт приймання уповноваженим представником ПП «Мегалотт ЛТД» товару підтверджується наступними документами : податкова накладна № 23 від 01 лютого 2010 року; видаткова накладна № 23 від 01 лютого 2010 року; податкова накладна № 25 від 03 лютого 2010 року; видаткова накладна № 25 від 03 лютого 2010 року; податкова накладна № 27 від 09 лютого 2010 року; видаткова накладна № 27 від 09 лютого 2010 року; податкова накладна № 29 від 12 лютого 2010 року; видаткова накладна № 29 від 12 лютого 2010 року; податкова накладна № 31 від 17 лютого 2010 року; видаткова накладна № 31 від 17 лютого 2010 року.

Вищезазначені операції відображені позивачем в деклараціях з податку на прибуток за відповідний звітний період на загальну суму 1 651 770 ,0 грн., в тому числі у І кварталі 2010 року на суму 1 651 770,0 грн.

20 квітня 2010 року та 27 квітня 2010 року позивачем здійснені позадоговірні поставки товарів ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ» на загальну суму 320 000,0 грн., з урахуванням ПДВ.

Факт передачі ТОВ «УБФ» та факт приймання ПП "Дім" споживчого побуту - БРІЗ" товару підтверджується видатковою накладною № Ф-00000105 від 20 квітня 2010 року на суму 104 881 гривня 24 копійки, без урахування ПДВ; видатковою накладною № Ф-00000107 від 27 квітня 2010 року на суму 215 118 гривень 76 копійок, з урахуванням ПДВ.

Розрахунок за поставлений позивачем товар ПП «Дім споживчого побуту - БРІЗ» здійснено в повному обсязі, що вбачається з банківських виписок .

Вищезазначені операції відображені ТОВ «УБФ» в деклараціях з податку на прибуток за відповідний звітний період на загальну суму 320 000 ,0 грн., в тому числі у II кварталі 2010 року на суму 320 000,0 грн.

Колегією суддів встановлено, що 22 вересня 2010 року між ТОВ «УБФ» та ОСОБА_3 укладений договір доручення № 1952-Х , відповідно до якого ТОВ «УБФ» прийняло на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок ОСОБА_3 закупівлю будівельних матеріалів для будівництва житлових будинків орієнтованою площею 400 кв.м.

На виконання зазначеного договору ОСОБА_3 внесено до каси ТОВ «УБФ» грошові кошти у сумі 900 000,0 грн., а саме: 22 вересня 2010 року - 300 000 ,0 грн., 23 вересня 2010 року - 300 0000 грн., 24 вересня 2010 року - 300 000 ,0 грн. внесена позивачем до каси банку для зарахування їх на поточний рахунок ТОВ «УБФ» № 26004996105627.

Тобто , на поточних рахунках ТОВ «УБФ» станом на 22 вересня 2010 року, 23 вересня 2010 року та 24 вересня 2010 року знаходилися грошові кошти, що свідчить про реальну можливість позивача здійснювати господарську діяльність .

Відповідно до п.2.1 Договору доручення № 1952-Х від 22 вересня 2010 року повірений зобов'язаний надавати щомісячно довірителю докладний звіт з додатками підтверджуючих документів як фінансового, так і іншого характеру (акти виконаних робіт).

15 жовтня 2010 року ТОВ «УБФ» надано ОСОБА_3 звіт повіреного № 1 , в якому ТОВ «УБФ» через значні зміни в жовтні 2010 року ціни будівельних матеріалів для будівництва житлових будинків, з метою Позивач отримані грошові кошти від ОСОБА_3, в день їх отримання перерахував за іншим призначенням, ніж передбачено Договором доручення № 1952-Х від 22.09.2010 року, а саме на погашення поворотної фінансової допомоги та придбання засобів .

Відповідно до п.4.1 Договору доручення № 1952-Х від 22 вересня 2010 року, даний договір може бути достроково припинений за наступних обставин: відмова Довірителя чи Повіреного від договору; за виникненням обставин, які перешкоджають виконанню договору незалежно від бажання сторін.

Відповідно до п.3.3 Договору доручення № 1952-Х від 22 вересня 2010 року, кожна із сторін вправі в будь-який час достроково відмовитися від договору, попередив іншу сторону за 20 днів.

На виконання п.3.3 зазначеного договору 15 грудня 2010 року ОСОБА_3 повідомлено позивача про намір припинити дію зазначеного договору у зв'язку з відмовою Довірителя від договору.

На підставі наведеного, 05 січня 2011 року між ТОВ «УБФ» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 1 до зазначеного договору відповідно до якої Договір доручення 342 1952-Х від 22 вересня 2010 року достроково припинений.

05 січня 2011 року між ТОВ «УБФ» та ОСОБА_3 укладено Угоду про внесення змін до Додаткової угоди № 1 від 05 січня 2011 року , змістом якої передбачено можливість ТОВ «УБФ» здійснити повернення грошових коштів до 30 червня 2011 року частинами.

З матеріалів справи вбачається що, 05 січня 2011 року, 11 січня 2011 року, 03 лютого 2011 року, 04 березня 2011року, 13 квітня 2011 року, 14 квітня 2011 року, 15 квітня 2011 року, 21 квітня 2011 року, 31 травня 2011 року, 02 червня 2011 року ТОВ «УБФ» здійснено повернення ОСОБА_3 грошових коштів у повному обсязі, що надавалися останнім на виконання Договору доручення № 1952-Х від 22 вересня 2010 , що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 05 січня 2011 року; видатковим касовим ордером від 05 січня 2011 року; прибутковим касовим ордером № 2 від 11 січня 2011 року; видатковим касовим ордером від 11 січня 2011 року; прибутковим касовим ордером № 5 від 03 лютого 2011 року; видатковим касовим ордером від 03 лютого 2011 року; прибутковим касовим ордером № 9 від 04 березня 2011 року; видатковим касовим ордером від 04 березня 2011 року; прибутковим касовим ордером № 17 від 13 квітня 2011 року; видатковим касовим ордером від 13 квітня 2011 року; прибутковим касовим ордером № 18 від 14 квітня 2011 року; видатковими касовими ордером від 14 квітня 2011 року; прибутковими касовим ордером № 19 від 15 квітня 2011 року; видатковим касовим ордером від 15 квітня 2011 року; прибутковим касовим ордером № 21 від 21 квітня 2011 року; видатковим касовим ордером від 21 квітня 2011 року; прибутковими касовими ордером № 26 від 31 травня 2011 року; видатковим касовим ордером від 31 травня 2011 року; прибутковим касовими ордером № 27 від 02 червня 2011 року; видатковим касовим ордером від 02 червня 2011 року.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

На підставі наведених документів позивачем сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати за відповідні періоди.

З матеріалів справи вбачається , що договори, укладені між позивачем та його контрагентами виконані кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи. Сторони претензій одна до одної не мали.

З наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та вказаним контрагентом проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів та розрахунки з постачальником таких товарів, таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість отриманих робіт у контрагента, як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит та валові витрати по операціям з наведеними контрагентами.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано роботи (послуги та товар) та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товарів позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «УФБ» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. по справі № 2а-7810/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «УФБ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова № 0002272305 від 27.05.2011р. та № 0002282305 від 27.05.2011р., прийняті на підставі акту перевірки № 1440/2305/35702245 від 06 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.