УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/4475/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1870/4475/11
за позовом ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"
до ДПІ в м. Суми , Головного управління Державного казначейства у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011року адміністративний позов ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» задоволено. Визнано протиправними та скасувані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 14.06.2011 № 0001492306/47078 та № 0001502306/47081. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 525142,0 грн. та 1703,40 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
ДПІ в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про завищення позивачем від'ємного значення різниці поточного звітного періоду , яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2) податкової декларації по ПДВ за січень 201 1р. на суму 525142,40 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 201 1р. на суму 525142,40 грн. необґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ в м. Суми в період з 30.05.2011 05.2011 проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2011 №3720/23-620/30991664.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2. п. 198.3. ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України , а саме завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітнього періоду (р.22.2) податкової декларації по ПДВ за січень 201 1р. на суму 525142,40 грн.; п.. 200.1. п.200.3. п. 200.4. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України , а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 201 1р. на суму 525142,40 грн.
На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ в м. Суми винесені податкові повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 0001502306/47081 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 525142,40 грн. та № 0001492306/47078, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 525142,40 грн.
Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що у січні 2011 р. позивач здійснював господарські операції з придбання феродомішок у ТОВ «Сот плюс» згідно договору №79/9-55-10 від 05.05.10р. по податковим накладним січня 2011 сума ПДВ - 525142,40 грн., але за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сот плюс» встановлено, що ним формується податковий кредит за рахунок господарських операцій з підприємствами, які використовуються як «транзитні» або як «податкові ями» для штучного нарощування валових витрат «підприємствам-вигодонабувачам» та формування незаконного податкового кредиту з ПДВ. Фактично ТОВ «Сот Плюс» товар підприємствам контрагентам не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, тому правочини між ТОВ «Сот плюс» з підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. По декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2011 року скоригований валет дохід - 9 893 923,00грн, скориговані валові витрати - 9 691 986,00 грн., сума амортизацій відрахувань - 0 грн, згідно Додатку К1 до декларації з податку на прибуток основні фонди 1 групи (власні офісні, складські приміщення) - відсутні. Балансова вартість запасів на складах (місцях зберігання) збільшилась на 368466,00 грн. Отже, підприємство декларує збільшення товарних запасів, а не реалізацію. Відсутні власні або орендовані земельні ділянки, власні основні фонди 1 групи, складські або будь-які інші приміщення, які можуть бути використані у господарській діяльності підприємства, відсутні трудові ресурси у достатній кількості. Враховуючи викладене, фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Сот Плюс» до контрагентів не підтверджено.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.11 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Згідно п. 200.15 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку
Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України Про податок на додану вартість.
Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ «Сот плюс» на підставі договору від 05.05.2010 року № 79/9-55-10.
Відповідно до умов договору ТОВ «Сот плюс» здійснювало поставки позивачу ферохрому, феромарганцю, феромолібдену.
На виконання умов договору ТОВ «Сот плюс» виписано податкові накладні від № 8 від 08.01.2011 на суму ПДВ 141900,00 грн.; № 37 від 13.01.2011 на суму ПДВ 108640,00 грн; № 77 від 20.01.2011 на суму ПДВ 85400,00 грн; № 94 від 22.01.2011 на суму ПДВ 59702,40 грн; № 100 від 25.01.2011 на суму ПДВ 63480,00 грн; № 116 від 27.01.2011 на суму ПДВ 66020,00 грн.
Товар отримано позивачем відповідно до видаткових накладних: № РН-0000009 від 08.01.2011 на суму ПДВ 141900,00 грн.; № РН-0000106 від 27.01.2011 на суму ПДВ 66020,00 грн., № РН-0000091 від 25.01.2011 на суму ПДВ 63480,00 грн., № РН-0000072 від 20.01.2011 на суму ПДВ 85400,00 грн., № РН-0000037 від 13.01.2011 на суму ПДВ 108640,00 грн.; № РН-0000085 від 22.01.2011 на суму ПДВ 59702,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи транспортування товару здійснювалось перевізниками на договірних засадах - ТОВ АТП Картас-Сервіс», ПП Олійником, ФЛП Крячко, про що складені товарно-транспортні накладні: від 25.01.2011 СОТ №26; від 20.01.2011 СОТ №18/2; від 08.01.2011 СОТ № 425; від27.01.2011 02АБЗ №32; від 22.01.2011 СОТ № 3; відІЗ.01.2011 СОТ №8.
Оплата за послуги проведена, що підтверджується рахунками- фактурами: від 20.01.2011 № СФ-0000089; від 08.01.2011 №СФ-0000011; від 13.01.2011 № СФ-0000052; від 22.12.2010 №СФ-0001518; від 29.12.2010 №СФ-0001556; від 28.12.2010 №СФ-0001548; від 22.01.2011 №СФ-0000101; від 02.02.2011 № СФ-0000155; від 25.01.2011 № СФ-0000109; від 27.01.2011 № СФ-0000124 та платіжними дорученнями: № 236 від 24.02.2011 на загальну суму 700000,00 грн., № 541 від 10.02.2011 на загальну суму 500000,00 грн., № 558 від 11.02.2011 на загальну суму 125000,00 грн., № 608 від 16.02.2011 на загальну суму 500000,00 грн., №619 від 17.02.2011 на загальну суму 200000,00 грн., № 717 від 28.02.2011 на загальну суму 50000,00 грн., № 243 від 03.03.2011 на загальну суму 336454,00 грн., № 245 від 04.03.2011 на загальну суму 497400,00 грн., № 738 від 01.03.2011 на загальну суму 600000,00 грн., №764 від 03.03.2011 на загальну суму 300026,00 грн.
Товар позивачем оприбутковано на склад відповідно до прибуткових ордерів: від 24.01.2011 №44; від 14.01.2011 №19; від 21.01.2011 №37; від 26.01.2011 №61; від 29.01.2011 №76; від 10.01.2011 №2 та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва.
Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Сот плюс» підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними , рахунками фактурами, платіжними дорученнями тощо.
Отриманий товар в подальшому використаний позивачем у власному виробництві для виготовлення сталей різних марок (хімічного складу) та в подальшому основної продукції позивача - переважно обважнених бурильних труб, ведучих бурильних труб, а також блюмів, поковок, прутків тощо.
При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.
Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.
Тобто, з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ «Сот плюс» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання послуг та розрахунки з постачальниками таких послуг, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.
Стосовно посилання скаржника на безтоварність операції, колегія суддів зазначає , що отримання товару повністю підтверджується документами доданими до матеріалів справи, складеними у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Колегія суддів зазначає , що підтвердженням факту здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначеного договору є накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається , що ТОВ «Сот плюс» на момент здійснення господарської операції знаходиться в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, доказів в підтвердження визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим Кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень 198.2. п. 198.3. ст. 198, п. 200.1. ,п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 14.06.2011 № 0001492306/47078 та № 0001502306/47081 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Оскільки вказані рішення є незаконними, вимоги позивача про стягнення сум бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 525142,40 грн. по декларації за лютий 2011р. правомірно задоволені судом першої інстанції .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1870/4475/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2012р.
Судове рішення № 24089361, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 25.04.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1870/4475/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: