Ухвала суду № 24089034, 18.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2657/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» до державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Сотеко» звернулось в суд першої інстанції до державної податкової інспекції у Сокальському районі в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2009 року № 0002602301/0, № 0002592301/0 та № 0002582301/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0002602301/0 від 24.03.2009 року яким ТзОВ «Сотеко» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40620,00 грн.( з яких за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 40620,00 грн.), в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до підпункту «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Пунктом 2.8 цієї Інструкції визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди, при цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Апелянт вважає, що штрафні(фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань(недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах (крім випадків, коли до початку перевірки платник податків самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та відповідно до пункту 17.2 статті 17 вказаного Закону відкоригував ці суми шляхом подання уточнюючого розрахунку або відображення коригувань у відповідних рядках декларацій за наступні податкові періоди).

Згаданою вище Інструкцією передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме: визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

У даному випадку, сума штрафних(фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню, складає 40619,50 грн., сума донарахованого податку за результатами перевірки складає 0,00 грн.

На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.03.09 р. №0002602301/0 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Сотеко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.04.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2009 року №175/2301/34105587, згідно якого ТзОВ «Сотеко», порушено: підпункт 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5. п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2007 року в сумі 81239 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 109980 грн.; статтю 7 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів від 01.10.1999 року №231/539/118/ 219 внаслідок неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2007 року та 2007 рік та статтю 6 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, від 23.06.1999 року №105/309 внаслідок неподання розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи за 9 місяців 2007 року та 2007 рік. На підставі згаданого акту винесені податкові повідомлення-рішення від 24.03.2009 року №0002602301/0, №0002592301/0 та №0002582301/0 в яких були визначені ТзОВ «Сотеко» суми податкових зобов'язань відповідно: 1) штрафна санкція із податку на прибуток підприємств в розмірі 40620 грн.; 2) штрафна санкція із збору за спеціальне користування водними ресурсами в розмірі 340 грн. 3) штрафна санкція із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в розмірі 340 грн.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Сотеко» з 14.04.2006 року по 30.06.2007 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2007 року позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Згідно акту перевірки від 03.03.2009 року №175/2301/34105587 податковий орган встановив, що позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2007 року в сумі 81239 грн. та завищено об'єкт оподаткування за 2007 рік в цілому на суму 109980 грн. .

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми. Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у у вище вказаній нормі Закону можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.

Згідно оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0002602301/0 від 24.03.2009 року контролюючий орган не донараховував ТзОВ «Сотеко» суму податкового зобов'язання по податку на прибуток (за основним платежем), а отже суд першої інстанції правильно вважав, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки обов'язковою умовою такого нарахування є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього ж Закону.

Крім того згідно акту перевірки №175/2301/34105587 від 03.03.2009 року позивачем отримано дозвіл Державного управління охорони навколишнього середовища у Львівській області на спецводокористування №Укр-1796/Льв від 25.12.2007 року, термін його дії до 01.01.2011 року. Перевіркою правильності визначення та сплати сум збору за використання водних ресурсів, встановлено, що збір за використання водних ресурсів справляється згідно інструкції Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, ДПА України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 01 жовтня 1999року №231/539/1 18/219 і зареєстрованій у Мін'юсті України 19жовтня 1999 року за № 711/4004 (зі змінами та доповненнями). Проте перевіркою встановлено, що даний збір ТзОВ «Сотеко» не справлявся, хоча відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства на його балансі значиться наявною водонапірна башта. Контролюючий орган прийшов до висновку, що підприємство при використанні видобутих обсягів води для потреб сільського господарства не сплачувало збір за спеціальне використання водних ресурсів у періоді перебування на загальній системі оподаткування (з 01.07.07 по 31.12.2007).

Суд першої інстанції правильно вважав, що позивачем порушено ст.7 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів від 01.10.1999 №231/539/118/219, бо ним не подавався розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2007 року та 2007 рік, та зазначає, що оскільки ТзОВ «Сотеко» мало у наявності водонапірну башту та дозвіл на спецводокористування, а відтак відповідачем правомірно, відповідно, до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002592301/0 від 24.03.2009, яким позивачу нарахована штрафна санкція зі збору за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 340.00 гривень.

Крім того, перевіркою правильності визначення та сплати сум збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету встановлено, що збір ТзОВ «Сотеко» не справлявся.

Суд першої інстанції розглядаючи спір в цій частині вірно вказав, що справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету, регламентують Порядок, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» від 29.01.1999 року № 115 та Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджена наказом Держкомгеології України, ДПА України від 23.06.1999 року № 105/309. Відповідно до цього Порядку збір за геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах. Згідно п.12 вказаного Порядку збір за геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток підземних вод, які не використовуються в народному господарстві у випадках, якщо : 1) видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю та охорони навколишнього природного середовища; 2) які видобуваються із надр для усунення їх забруднення ; 3) які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії ( підтоплення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо) .

Оскільки ТзОВ «Сотеко» мало у наявності водонапірну башту та дозвіл на спецводокористування, що свідчить, що підприємством з підземних надр для використання в господарській діяльності проводилося видобування(викачування) води, тому останнє повинне сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи у періоді перебування на загальній системі оподаткування (з 01.07.07 по 31.12.2007).

Тому вірним є висновок, що ТзОВ «Сотеко» порушено ст.6 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету від 23.06.1999 № 105/309, оскільки ним не подавався до податкового органу розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи за 9 місяців 2007 року та 2007 рік, а відтак податковим органом правомірно, відповідно, до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення №0002582301/0 від 24.03.2009, яким позивачу нарахована штрафна санкція зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету в сумі 340.00 гривень.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Сотеко» слід задовольнити частково та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області № 0002602301/0 від 24.03.2009 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40620,00 грн. ( з яких за основним платежем 0,00 грн., за штрафними санкціями 40620,00 грн.), а щодо податкових повідомлень- рішень від 24.03.2009 року № 0002592301/0 яким позивачу визначену штрафну санкцію із збору за спеціальне користування водними ресурсами в розмірі 340 грн. та № 0002582301/0 яким позивачу визначено штрафну санкцію із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету в розмірі 340 грн. то такі податковим органом прийняті у відповідності до вимог законодавства України.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі № 2а-2806/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 року