Ухвала суду № 24087945, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-34563/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010

у справі № 2-а-2043/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми від 19.01.2009 № 0000042306/0/2345 про зменшення бюджетного відшкодування ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»з податку на додану вартість на суму 44123,60 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 44123,60 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та судові витрати в сумі 444,64 грн.

ДПІ у м.Суми подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.71 п. 7.7, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та процесуального права: ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 138 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано податкову декларацію за вересень 2009 року та розрахунок бюджетного відшкодування, відповідно до яких до бюджетного відшкодування позивачем заявлено 1166097 грн.

Довідкою перевірки від 24.12.2009 № 9046/23-6/30991664 підтверджено відображене у декларації за вересень 2009 року бюджетне відшкодування.

Підставою для зменшення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 44123,60 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 12.01.2010 № 65/23-6/30991664/3, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вказаний період на вказану суму за операціями з придбання товару внаслідок неможливості підтвердження сплати податку до бюджету у ланцюгу постачання між ТОВ «Селена -Н»(безпосереднім постачальником позивача) та ТОВ «Компанія «Мега»(постачальником товару ТОВ «Селена -Н»), оскільки ТОВ «Компанія «Мега»визнано банкрутом і станом на 08.05.2009 року припинено.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Відсутність документального підтвердження сплати одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

О.М. Нечитайло