Постанова № 24084702, 25.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.04.12Справа №2а-484/12/277016 год. 36 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача - Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" - ОСОБА_1, довіреність № 14/14 від 03.01.2012 р.,

представника відповідача - Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - ОСОБА_2, довіреність № 21/9/10-025 від 20.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0000420220.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя було безпідставно, у порушення вимог чинного законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0000420220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.03.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.03.2012 р. закінчено підготовче провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Встановлено, що Державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" зареєстровано як юридична особа 22.01.1996 р. Гагарінською районною державною адміністрацією м. Севастополя (а.с. 66).

Згідно зі статутом позивача, предметом його діяльності, зокрема, є фрахтування суден.

Працівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя проведено виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно отриманого повідомлення ПАТ "ЗлатоБанк" за період з 01.01.2011 р. по 08.12.2011 р.

За результатами зазначеної перевірки складений акт перевірки від 15.12.2011 р. № 6280/22-113/20709663 (а.с. 10-19).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті першої Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині перевищення на 16 днів законодавчо встановленого строку зарахування виручки в іноземній валюті на суму 13500,00 дол. США по розрахунках за послуги фрахту на підставі договору бербоут-чартеру № 91 від 25.01.2010 р. з нерезидентом компанією "World Shipping Co LTD" (Домініка); указу Президента України "Про негайні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно перебувають за її межами" від 18.06.1994 р. № 319/94, статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93, пунктів 2, 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207 "Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи й майно, що перебуває за межами України" в частині невиконання вимог щодо строків декларування валютних коштів на суму 14700,00 дол. США, як вартості експортованих послуг фрахту, за які станом на 01.10.2011 р. не надійшла у встановлений термін валютна виручка.

За результатами перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, на підставі вищеназваного акту, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000420220 від 28.12.2011 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 (а.с. 23).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової адміністрації України в м.Севастополі № 113/10/25-064 від 18.01.2012 р. та рішенням Державної податкової службі України № 2832/6/10-2415 від 24.01.2012 р. в задоволенні скарг було відмовлено.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі статтею 2 Закону № 185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Статтею 4 Закону № 185/94 встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" у зв'язку з несплатою рахунків нерезидентами 30.03.2011 р. звернулося з позовними заявами до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, який прийняв позови до розгляду (а.с. 40-41).

Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.08.2011 р. по справі АС № 86б/2011, від 30.08.2011 р. по справі АС № 87д/2011 позовні вимоги Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" задоволені (а.с. 43-51).

Таким чином, дебіторська заборгованість станом на 01.10.2011 р. не була простроченою та не підлягала декларуванню.

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи з повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 р. №319/94 з метою повернення в Україну декларуються валютні цінності, які незаконно знаходяться за межами України.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, що знаходиться за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Національному банку України. Порядок та строки декларування встановлюються Національним банком України.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207 та погоджена з Національним банком України.

Відповідно до роз'яснення Національного банку України в листі за № 29-216/8849-13289 від 04.11.2011 р. в пункті 13 розділу Декларації резидент може зазначати інформацію про суму коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселях по імпортним контрактам, за якими на звітну дату перевищений встановлений законом строк виконання цих контрактів.

Крім того, Національний банк України звернув увагу на те, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупиняються.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0000420220 Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням зазначеного, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги засновані на законі, обґрунтовані, в свою чергу відповідач не довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а відтак на користь позивача підлягають стягненню 107,30 грн. судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та підписано 03.05.2012 р.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт", задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя від 28.12.2011 р. № 0000420220 про нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 170,00 грн. стосовно Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" судові витрати у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько