Постанова № 24084189, 13.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2012 року 14:50 № 2а-180/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Соколової О.В., Опірської М.Ю.,

від відповідача: Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000464040, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд»(далі - позивач, ДП «Сантрейд») з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.04.2011 року, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000464040.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування за наслідками господарських операцій з ПП «Альтекс-Юг», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Альтекс-Юг», яке було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість. Як зазначав позивач, господарські операції з ПП «Альтекс-Юг»мали реальний характер, оскільки отримані від вказаного контрагента товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача. На переконання позивача, висновок відповідача про відсутність у ПП «Альтекс-Юг»трудових ресурсів, певних виробничих потужностей (сировини, матеріалів, устаткування тощо) не може слугувати доказом неспроможності ПП «Альтекс-Юг»виконати операції з поставки передбачених договорами товарів, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів, складських приміщень чи іншого майна, найманої праці тощо.

Доводи відповідача, викладені ним в акті з проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Сантрейд»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Стилет - ЮГ»та з ПП «Альтекс - ЮГ»№ 499/40-40/25394566 від 30.06.2011 р., про нікчемність договору, укладеного з ПП «Альтекс-Юг», позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсним цього правочину не ухвалювалося, підстави вважати зазначений правочин нікчемним відповідно до закону також відсутні.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 7 718,55 грн. за вересень 2010 року.

Відповідач вважає, що договори, укладені між ДП «Сантрейд»та ПП «Альтекс-Юг»не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що взаємовідносини ДП «Сантрейд»та ПП «Альтекс-Юг»не спричинили реального настання правових наслідків.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -зі спірних правовідносин судом протокольною ухвалою від 13.04.2012 року на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Спеціалізовану податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ у м. Києві ДПС).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДП «Сантрейд»(код ЄДРПОУ 25394566) зареєстроване Печерською районною у м. Києва державною адміністрацією 26.01.1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12836391 від 24.01.2012 року (а.с. 50-51), та перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Києві з 17.03.2011 року за № 270.

У період з 08.06.2011 року по 22.06.2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Сантрейд»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Стилет - ЮГ»(код за ЄДРПОУ 37048886) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. та з ПП «Альтекс - ЮГ»(код за ЄДРПОУ 37048928) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 499/40-40/25394566 від 30.06.2011 року (далі по тексту Акт перевірки, Акт) - а.с. 27-43.

14 липня 2011 р. на підставі вказаного Акта перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000464040, яким позивачу за порушення п/п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 718,55 грн. (а.с. 25).

В Акті перевірки зазначено, що контрагент позивача - ПП «Альтекс - ЮГ»(код за ЄДРПОУ 37048928) знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Згідно з актом від 04.03.2011 р. № 607/23-2/37048928 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Альтекс-Юг», перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Альтекс-Юг»та далі до покупців, в тому числі до ДП «Сантрейд», не встановлено фактичного руху товару та здійснення операцій.

Податковий орган посилався на факт встановлення відсутності у ПП «Альтекс - ЮГ»необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже, здійснення свої господарської діяльності без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування податкового кредиту та заниження об'єкту оподаткування.

За таких обставин зроблено висновок про неправомірність формування ДП «Сантрейд»податкового кредиту від указаного контрагента за серпень 2010 року на суму 7 718,55 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року у відповідній сумі.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 28.08.2010 р. між Позивачем та ПП «Альтекс-Юг»було укладено договір поставки № 4500551314, відповідно до умов якого ПП «Альтекс-Юг»зобов'язувалося продати ДП «Сантрейд»пшеницю 3 класу в обсязі 31,72 тони вартістю 46 311,32 грн., в тому числі ПДВ 7 718,55 грн., з поставкою в Миколаївський морський торговий порт, а ДП «Сантрейд»зобов'язувалося такий товар прийняти та оплатити (а.с.138-141).

На виконання укладеного договору поставки ПП «Альтекс-Юг»здійснило поставку позивачеві пшениці 3 класу в обсязі 31,72 тони вартістю 46 311,32 грн., в тому числі ПДВ 7 718,55 грн.

Виконання договору підтверджується видатковою накладною № РН-117 від 30.08.2010 р., згідно з якою було поставлено насіння соняшникове об'ємом 31,72 тони вартістю 46 311,32 грн., в тому числі ПДВ 7 718,55 грн., податковою накладною № 121 від 30.08.2010 р., згідно з якою було сплачено постачальнику за насіння соняшникове об'ємом 31,72 тони суму у розмірі 46 311,32 грн., в тому числі ПДВ 7 718,55 грн., рахунком-фактурою № СФ-109 від 30.08.2010 р., виставленим постачальником на оплату насіння соняшникового об'ємом 31,72 тони суму у розмірі 46 311,32 грн. (в тому числі ПДВ 7 718,55 грн.). Оплата товару позивачем була проведена платіжним дорученням № 15018177 від 30.08.2010 р., відповідно до якого по рахунку-фактурі № 109 за пшеницю 3 класу було сплачено суму у розмірі 46 311,32 грн., в тому числі ПДВ 7 718,55 грн. (а.с. 142-143, 146).

Доставка пшениці 3 класу ПП «Альтекс-Юг»в Миколаївський морський торговий порт підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 254801 від 27.08.2010 р. (оформленою за формою 1-ТН, встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363), відповідно до якої від вантажовідправника ПП «Альтекс-Юг»до Миколаївського морського торгового порту в квоту ТОВ «Мар Шиппінг»було транспортовано насіння соняшникове об'ємом 31,72 тони нетто (а.с. 145).

Також в матеріалах справи наявні копії договорів № 1/10 від 04.02.2010 р. з експедитором позивача в Миколаївському морському торговому порту -ТОВ «Мар Шиппінг», акта наданих послуг № МА-0000064/Т від 30.09.2010 р., податкової накладної № 64т від 30.09.2010 р. та рахунку-фактури № МА-0000064/Т від 30.09.2010 р., що підтверджують здійснення завантаження отриманої пшениці 3 класу на морське судно для подальшого експорту (а.с. 156-158).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа від ТОВ «Мар Шиппінг»№ 21 від 03.04.2012 р., яким отримувач підтверджує надходження та перевалку пшениці 3 класу в кількості 31,72 тони від ПП «Альтекс-Юг»на судно Fountain 5 та проходження таким товаром офіційного карантинного контролю ( а.с. 239).

Суми ПДВ за вищевказаною операцією віднесені позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2010 року в розмірі 7 718,55 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з серпня по грудень 2010 року, та визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ДП «Сантрейд»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податкове зобов'язання та кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (том 1, а.с. 126-129) в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Альтекс-Юг», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів та робіт (послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, в силу наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця - належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Наведені законодавчі акти визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагент позивача ПП «Альтекс-Юг»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100286332 від 03.06.2010 р., що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 135).

Вказане свідоцтво було анульоване 25 лютого 2011 року згідно рішення ДПІ у м. Херсоні № 87/15-2 від 25.02.2011 року (том І, а.с. 80), в той час як податкова накладна на користь позивача була видана у серпні 2010 року. Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкової накладної на користь позивача (серпень 2010 року) вказане свідоцтво було чинним і ПП «Альтекс-Юг»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ПП «Альтекс-Юг»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкової накладної, складених до 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка № 13549198 від 10.04.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП «Альтекс-Юг»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 242-244) та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача ПП «Альтекс-Юг»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність передачі ПП «Альтекс-Юг»товарів позивачеві, а також придбання позивачем таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.01.2012 № 12836391 до основних видів діяльності ДП «Сантрейд»належать: «Організація перевезення вантажів»(код КВЕД 63.40.0), «Оптова торгівля хімічними продуктами»(код КВЕД 51.55.0), «Виробництво рафінованої олії та жирів»(код КВЕД 15.42.0), «Виробництво нерафінованих олії та жирів»(код КВЕД 15.41.0), «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин»(код КВЕД 51.21.0), «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами» (а.с. 50-51).

Судом встановлено, що товар у ПП «Альтекс-Юг»був придбаний позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності. Так, пшениця 3 класу, придбана у ПП «Альтекс-Юг», була експортована позивачем нерезидентові Bunge SA, Швейцарія. Зазначене підтверджується контрактом № 1009572/Р101058 та ВМД № 504000018/2010/002325 (а.с. 148-154).

Фактичне вивезення товару -пшениці 3-го класу - за межі митної території України підтверджується копією вантажної митної декларації, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 163-164).

Крім того, згідно довідки ПАТ «Сітібанк»№ 12-0822/04-01-1 від 12.03.2012 року на рахунок позивача було нараховано платежі за контрактом № 1009572/Р101058 від 17.09.2010 року на загальну суму 1 076 422,93 дол. США, що додатково підтверджує реальність проведення господарської операції.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ДП «Сантрейд», судом встановлено фактичне отримання продукції позивачем та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача - ПП «Альтекс-Юг»необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту і використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Як вбачається з Акта перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ПП «Альтекс-Юг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ПП «Альтекс-Юг», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 2362425)».

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Альтекс-Юг», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Альтекс-Юг», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДП «Сантрейд»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п/п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим. Відтак зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 718,55 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000464040 є протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 14.07.2011 року № 0000464040 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ у м. Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Сантрейд»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14 липня 2011 року № 00000464040.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»судові витрати у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 26 квітня 2012 року.