Постанова № 24084154, 23.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року № 2а-1082/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000742202,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»(далі -позивач, ТОВ «Укрмаксимум») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. № 0000742202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно нараховано пеню за порушення строків, встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки товар, придбаний у нерезидента - компанії «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) прибув на митну територію України 27.05.2010 року, тобто в межах встановленого Законом граничного терміну надходження товару. У зв'язку з необхідністю проведення державної реєстрації ввезеного товару, він перебував під митним контролем Київської регіональної митниці. Митне оформлення товару зі складанням ВМД за формою ІМ-40 відбулось лише 08.07.2011 р. не з вини позивача, отже рішення про нарахування пені прийнято незаконно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач -суб'єкт владних повноважень, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання 12 квітня 2012 року не з'явився, причини неприбуття суду не повідомив.

У письмових запереченнях, які надійшли до суду, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на встановлення перевіркою факту порушення позивачем граничних термінів розрахунків в іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 02.02.2010 року № 2010PLMA009. Як зазначав відповідач, у випадку ввезення продукції на територію України датою імпорту товару слід вважати дату звершення оформлення ВМД. Оскільки позивачем не було завершено митне оформлення ввезеного товару до закінчення граничного терміну -19.09.2010р. - відповідачем правомірно, на його думку, нараховано пеню за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»згідно податкового повідомлення-рішення № 0000742202 від 15 червня 2011 року.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»зареєстроване як юридична особа 22 червня 2009 року Голосіївською районною державною адміністрацією міста Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.04.2012 року № 13583371, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У період з 30.05.2011 року по 10.06.2011 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Укрмаксимум»з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 12.10.2010 № 25615/10, за результатами якої було складено Акт № 101/1-22-20-36556319 від 10.06.2011 року (далі -Акт, Акт перевірки, а.с. 59-64).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»щодо недотримання граничних термінів надходження товару на суму 12 628, 68 дол. США, що еквівалентно 100 453, 57 грн., згідно умов імпортного контракту від 12.10.2010 № 25615/10, укладеного з нерезидентом - компанією «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів Україні "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" щодо порушення порядку декларування валютних цінностей.

15 червня 2011 року, на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742202/0, яким позивачу за порушення ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 60 905,51 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є ті обставини, що перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 02.02.2010р. №2010PLMA009 встановлено, що на виконання умов даного контракту ТОВ «Укрмаксимум»було перераховано нерезиденту валютні кошти у загальному розмірі 12 628,68 дол. США (еквівалент 100453,57 грн.). Товар (гігієнічні прокладки та довідники) від нерезидента на митну територію України не надійшов. Граничний термін надходження товару -19.09.2010р. Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом ДПІ у Голосіївському район м. Києва не надано. З посиланням на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 24.03.1999р. №136, відповідач вважає, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, тобто пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків нараховується до моменту завершення оформлення ВМД.

Відповідно, в своїх запереченнях відповідач зазначає, що оскільки позивачем не було завершено митне оформлення імпортованого товару за період з 20.11.2010 р. по 10.06.2011р., ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було винесене податкове повідомлення -рішення від 15.06.2011р. № 0000742202/0, яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 60 905,51 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки від 10.06.2011 року та прийнятим на його підставі податковим повідомленням про нарахування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ТОВ «Укрмаксимум»звернулось з зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" вiд 23.09.1994 № 185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями.

Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (стаття 4 Закону).

Частиною 5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Судом встановлено, що 02 лютого 2010 року між позивачем та компанією «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 2010 PLMA009, згідно якого нерезидент зобов'язувався поставити позивачу товар -гігієнічні прокладки та довідники на суму 12 628,68 дол. США згідно Специфікації № 1, яка додається до контракту (а.с. 19-22). При цьому товар постачається відповідно до інвойсу (п. 1.1-2.1 Контракту).

Згідно пункту 3.1 Контракту поставка обумовленого товару здійснюється на протязі 90 днів з моменту оплати товару.

На виконання умов контракту № 2010 PLMA009 від 02.10.2010 року, позивач платіжним дорученням № 1 від 23.03.2010 року перерахував компанії «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd»(Китай) валютні кошти у розмірі 12 628,68 доларів США. (а.с. 23).

Таким чином, граничний строк надходження (імпорту) обладнання за Контрактом становив 19 вересня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем, на виконання умов Контракту 27 травня 2010 року отримано від компанії «Nanning PLMA Commercial and Trade Company Ltd» товар (прокладки гігієнічні жіночі) на суму 12628,68 дол. США (еквівалент 100660,68 грн.), відповідно до вантажно-митної декларації №100000016/2010/638744 (а.с. 13).

Митне оформлення товару зі складанням ВМД за формою ІМ-40 відбулось лише 08.07.2011 року, що не заперечувалось сторонами.

Суть спору полягає в тому, що податкова інспекція вважає датою поставки товару на територію України дату завершення митного оформлення ВМД та посилається на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними імпортними операціями, у якій зазначеного «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Суд вважає помилковим вказане твердження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р., із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Статтею 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до пунтку 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574, прийняття для оформлення ВМД на паперовому носії підтверджується шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитку штампа "Під митним контролем" на першому аркуші декларації, а електронної ВМД - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про прийняття для оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначалося вище, митне оформлення товару на загальну суму 12 628,68 доларів США, термін поставки якого відповідач вважає пропущеним, розпочато Київською регіональною митницею 27.05.2010 року, що підтверджується відтиском «під митним контролем»на вантажній митній декларації (а.с. 13-15).

При цьому, як зазначалось вище, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку, який засвідчується шляхом простановки на товаросупровідних документах штампа "Під митним контролем" і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тому максимальний час перебування товарів та транспортних засобів під митним контролем залежить від заявленого митного режиму.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст. 69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, згідно з пунктом 4 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247 із змінами і доповненнями, під переміщенням товарів митною територією України розуміється переміщення товарів під митним контролем:

- від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України, до митного органу, розташованого на митній території України;

- від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

- від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу або в межах зони діяльності одного митного органу;

- при транзитних перевезеннях відповідно до процедури прохідного митного транзиту - від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як і завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.05.2008 р. по справі № К-10951/06 (номер у ЄДРСР 2663936), від 13.02.2012 р. по справі № К-7755/08 (номер у ЄДРСР 21770980), від 23.02.2012 року по справі № К-35400/09 (номер у ЄДРСР 21771949).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що датою поставки імпортованого товару для застосування положень ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті», слід вважати факт ввезення товару на митну територію України та перебування товару під митним контролем, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товаросупровідних документах відтиску штампу «під митним контролем», а оскільки спірна частина продукції (обладнання) згідно Контракту № 2010 PLMA009 від 02.10.2010 року, перетнула митний кордон України 27.05.2010 року, то позивачем не порушено 180 денний строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

При цьому, положення п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999р. за №338/3631, на яке посилається податкова інспекція у підтвердження своєї позиції стосовно правомірності нарахування пені з часу оформлення CMR у зв'язку з відсутністю оформленої ВМД, також спростовує таку позицію податкової інспекції.

Так, пунктом 1.1 вказаної Інструкції (із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.99 р. № 585, в редакції постанови Правління Національного банку України від 05.10.2000 р. №384) визначено, що здійснення поставки -це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

При цьому слід зазначити що, відповідно до п.п. 3.3. п. 3 банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Таким чином, зазначене положення Інструкції свідчить про те, що ВМД не була єдиним документом, який би давав підстави банку зняти з контролю імпортну операцію резидента.

З огляду на викладене, суд не вбачає пропуску позивачем строку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки граничний термін надходження товару 19.09.2010 року, а товар фактично перетнув митний кордон 27.05.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15 червня 2012 року № 0000742202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаксимум»судові витрати у розмірі 606,90 грн. (шістсот шість гривень 90 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.