Постанова № 24083939, 04.05.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2569/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Андрущенко А.Г. представників відповідача Голобурди К.Є., Рудомана І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Авто" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001851600/1132 від 27.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акту перевірки № 1809/15-2/30064959 від 12.03.2012 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 00001851600/1132 від 26.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 36570,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29892,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 6678,0 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про нікчемність договорів поставки товару №15/6-3 від 01.06.2011 року між позивачем та ТОВ «Світ Імпекс», №1007 від 05.01.2010 року між позивачем та ТОВ «АМБ-Трейд», №0918 від 18.08.2010 року між позивачем та ПП «Промфінсервіс» і №0509 від 05.09.2011 року між позивачем та ПП «Мідас Плюс» і відсутність реальних наслідків цих договорів.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо нікчемності договорів суперечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 і пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі - Закону № 168), який діяв на час існування спірних відносин, і п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 і п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу (надалі - ПК України) і заниження податкових зобов»язань ПДВ на 29892,0 грн. по операціях з придбання автозапчастин від ТОВ «Світ імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс», які не мали реальних наслідків для позивача, встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки № 1809/15-2/30064959 від 12.03.2012 року.

На думку відповідача про відсутність реальних наслідків зазначених договорів поставки свідчать такі обставини: відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару на склад позивача, актів приймання-передачі товару від його постачальників до позивача; відсутність у постачальників (ТОВ «Світ Імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс») трудових ресурсів, складських приміщень та основних засобів для зберігання товару; відсутність транспортних засобів, необхідних для його перевезення; відсутність ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Світ імпекс» і ПП «Мідас Плюс» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки.

Вказує, що відповідно до наданих актів зустрічних перевірок ТОВ «Світ імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс» у зазначених господарюючих суб»єктів відсутні об»єкти оподаткування податком на додану вартість. Крім того, під час опитування оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні директора ТОВ «Світ-імпекс» Мерзлюка С.М. встановлено, що ТОВ «Світ імпекс» створене без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс-Авто» 27.07.1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №831756). З 25.08.1998 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в ДПІ у м.Хмельницькому.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля автомобільними деталями та приладами, інші види оптової торгівлі.

В березні 2012 року на підставі пп.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до направлення №000978 від 27.02.2012 року та наказу №2770 від 27.02.2012 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Світ Імпекс» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року і з ПП «Промфінсервіс» за серпень 2010 року, з ТОВ «АМБ-Трейд» за грудень 2010 року, ПП «Мідас Плюс» за жовтень 2011 року. Результати перевірки оформлені актом № 1809/15-2/30064959 від 12.03.2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 00001851600/1132 від 26.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 36570,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29892,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 6678,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки № 1809/15-2/30064959 від 12.03.2012 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 і пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, який діяв на час існування спірних відносин, і п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 і п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України та заниження податкових зобов»язань з ПДВ на 29892,0 грн. по операціях з придбання автозапчастин від ТОВ «Світ Імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс», відповідно до нікчемних правочинів, які не мали реальних наслідків для позивача, в тому числі у серпні 2010 року в сумі 3561,0 грн., у грудні 2010 року в сумі 1968,0 грн., у червні 2011 року в сумі 3186,0 грн., у липні 2011 року в сумі 6052,0 грн., у серпні 2011 року в сумі 8833,0 грн. і у жовтні 2011 року в сумі 6292,0 грн.

Суд встановив, що у серпні 2010 року позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 3561,0 грн. по операції з придбання від ПП «Промфінсервіс» запасних частин на загальну суму 21369,18 грн., в тому числі ПДВ 3561,53 грн.

Зазначена поставка відбулась відповідно до договору поставки №0918 від 18.08.2010 року між позивачем та ПП «Промфінсервіс», яким передбачено, що предметом поставки є запасні частини до автомобільної, сільськогосподарської техніки в асортименті (п.1.1 договору), номенклатура, кількість, ціна, умови поставки, форма і порядок оплати яких визначаються сторонами в усній або письмовій формах (п.1.2 договору). Відповідно до умов договору продавець зобов»язується передати у власність покупця товар відповідно до розділу 1.1. даного договору за умови оформлення відповідних товаросупроводжуючих документів (п. 2.1.1 договору); право власності на товар переходить від продавця у момент підписання документів, передбачених даним договором (п.4.2 договору); доставка товару від продавця до покупця здійснюється за рахунок продавця (п.4.3 договору).

На виконання договору поставки відповідно до рахунку -фактури №71 від 27.08.2010 року, видаткової накладної №113 від 27.10.2010 року та податкової накладної №110 від 27.08.2010 року ПП «Промфінсервіс» поставило позивачеві запасні частини для автомобільної техніки загальною вартістю на загальну суму 21369,18 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3561,53 грн.

Перевезення зазначеного товару до місця поставки (склад позивача в м.Хмельницькому в орендованому приміщенні по вул. Яворницького,24) за власний рахунок здійснював постачальник товару ПП «Промфінсервіс».

На підставі виданої позивачем довіреності №015 від 27.08.2010 року від ПП «Промфінсервіс» товар та супроводжуючі його документи на складі позивача отримав Андрущенко А.Г. Після оприбуткування отриманого товару в складському та бухгалтерському обліку позивач оплатив його вартість, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, звітами про рух придбаного товару за серпень 2010 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28.1 «товар на складі».

У грудні 2010 року позивач відніс до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість в сумі 1968,0 грн. по операції з придбання від ТОВ «АМБ-Трейд» запасних частин на загальну суму 11809,98 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1968,0 грн.

Зазначена поставка відбулась відповідно до договору поставки №1007 від 05.01.2010 року між позивачем та ТОВ «АМБ-Трейд», яким передбачено, що предметом поставки є запасні частини до вантажних автомобілів, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжуючим документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі та іншим), які є невід»ємною частиною договору (п.1.1 договору). Відповідно до умов договору продавець зобов»язується поставити запасні частини (п.5.1.1 договору); зобов»язання продавця по постачанню запасних частин вважається виконаним з моменту підписання сторонами супроводжуючих документів (п.4.2 договору); право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання відповідних документів сторонами (п.4.3 договору).

На виконання договору поставки відповідно до рахунку - фактури №1203 від 03.12.2010 року, видаткової накладної №3 від 03.12.2010 року та податкової накладної №3 від 03.12.2010 року ТОВ «АМБ-Трейд» поставило позивачеві запасні частини для автомобільної техніки загальною вартістю 11809,98 грн., в тому числі ПДВ 1968,33 грн.

Перевезення зазначеного товару до місця поставки (склад позивача в м.Хмельницькому в орендованому приміщенні по вул. Яворницького,24) за власний рахунок здійснював постачальник товару ТОВ «АМБ-Трейд».

На підставі виданої позивачем довіреності №026 від 03.12.2010 року Андрущенко А.Г. отримав від ТОВ «АМБ-Трейд» товар та супроводжуючі його документи на складі позивача.

Після отримання товару та оприбуткування його в складському та бухгалтерському обліку позивач оплатив його вартість в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, звітами про рух придбаного товару за грудень 2010 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28.1 «товар на складі ».

За період з квітня по серпень 2011 року позивач відніс до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість в загальній сумі 18070,86 грн. по операції з придбання від ТОВ «Світ Імпекс» відповідно до договору поставки №15/6-3 від 01.06.2011 року запасних частин на загальну суму 108425,70 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18070,86 грн.

Зазначеним договором передбачено, що предметом поставки є запасні частини до автомобільної, сільськогосподарської техніки в асортименті (п.1.1 договору), номенклатура, кількість, ціна, умови поставки, форма і порядок оплати яких визначаються сторонами в усній або письмовій формі (п.1.2 договору). Відповідно до умов договору продавець зобов»язується передати у власність покупця товару відповідно до розділу 1.1 даного договору за умови оформлення відповідних товаросупровідних документів (п. 2.1.1 договору); товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю, право власності на товар переходить від продавця у момент підписання документів, передбачених даним договором (п.4.2 договору).

На виконання договору поставки відповідно до рахунків - фактури №1-6 від 01.06.2011 року, №35/7 від 12.07.2011 року і №100811 від 10.08.2011 року, накладних №1-00000171 від 02.06.2011 року, №85 від 12.07.2011 року і №44 від 10.08.2011 року та податкових накладних №16 від 02.06.2011 року, №85 від 12.07.2011 року і №70 від 10.08.2011 року ТОВ «Світ Імпекс» поставило позивачеві запасні частини для автомобільної техніки на загальну суму 11809,98 грн., в тому числі ПДВ 1968,33 грн.

Перевезення товару у червні 2011 року вартістю 19118,80 грн., в тому числі ПДВ 3186,0 грн., та у серпні 2011 року вартістю 52007,40 грн., в тому числі ПДВ 8833,0 грн., від ТОВ «Світ Імпекс» до місця поставки (склад позивача в м.Хмельницькому в орендованому приміщенні по вул. Яворницького,24) за власний рахунок здійснював постачальник товару ТОВ «Світ Імпекс».

Перевізником товару, придбаного від ТОВ «Світ Імпекс» у липні 2011 року вартістю 36309,0 грн., в тому числі ПДВ 6052,0 грн., від постачальника до місця поставки на замовлення та за рахунок позивача було ТОВ «ХмельницькКрАЗсервіс» відповідно до договору на транспортне обслуговування. Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №1286 від 12.07.2011 року, актом здачі-приймання послуг з перевезення вантажу №0030 від 21.07.2011 року, податковою накладною №492 від 21.07.2011 року, наказом ТОВ «ХмельницькКрАЗсервіс» №22 від 11.07.2011 року про відрядження водія ОСОБА_7 та директора Андрущенка А.Г. до м.Херсон, посвідченнями про відрядження, квитанцією про оплату готельних послуг від 11.07.2011 року та поясненнями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні.

На підставі виданих позивачем довіреностей придбаний від ТОВ «Світ Імпекс» товар та супроводжуючі його документи отримав Андрущенко А.Г.

Після отримання товару та оприбуткування його в складському та бухгалтерському обліку позивач оплатив його вартість в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, звітами про рух придбаного товару за червень, липень і серпень 2011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28.1 «товар на складі ».

Позивач та його контрагент ТОВ «Світ Імпекс» відобразили операції з поставки товару у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справ деклараціями з ПДВ позивача та ТОВ «Світ Імпекс» за відповідні звітні періоди.

В жовтні 2011 року позивач відніс до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість в сумі 6292,30 грн. по операції з придбання від ПП «Мідас Плюс» запасних частин на загальну суму 37752,30 грн., в тому числі ПДВ 6292,30 грн.

Зазначена поставка відбулась відповідно до договору купівлі-продажу №05-09 від 05.09.2011 року між позивачем та ПП «Мідас Плюс», яким передбачено, що предметом поставки є запасні частини до вантажних автомобілів, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжуючим документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі та іншим), які є невід»ємною частиною договору (п.1.1 договору). Відповідно до умов договору продавець зобов»язується поставити запасні частини згідно з умовами цієї угоди (п.5.1.1 договору); зобов»язання продавця по постачанню запасних частин вважається виконаним з моменту підписання сторонами супроводжуючих документів (п.4.2 договору); право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання відповідних документів сторонами (п.4.3 договору).

На виконання договору поставки відповідно до рахунку - фактури №14 від 05.10.2011 року, видаткової накладної №79 від 05.10.2010 року та податкової накладної №79 від 05.10.2010 року ПП «Мідас Плюс» поставило позивачеві запасні частини для автомобільної техніки на загальну суму 37752,30 грн., в тому числі ПДВ 6292,30 грн.

Перевезення товару, від його постачальника (ПП «Мідас Плюс») до місця поставки (склад позивача в м.Хмельницькому) на замовлення позивача здійснило ТОВ «ТД «Техномет» відповідно до договору на транспортне обслуговування №1081 від 05.10.2011 року та товарно-транспортної накладної №00513 від 05.10.2011 року.

Таким чином, досліджені судом докази спростовують висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення операцій з поставки запасних частин для автомобільної техніки в серпні 2010 року від ПП «Промфінсервіс», в грудні 2010 року від ТОВ «АМБ-Трейд», в червні - серпні 2011 року від ТОВ «Світ Імпекс» і в жовтні 2011 року від ПП «Мідас Плюс».

Придбані від ТОВ «Світ імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс» запасні частини до автомобільної техніки позивач відповідно до договору №1 від 01.02.2011 року продав ТОВ «ХмельницькКрАЗсервіс», отримавши відповідний прибуток та відобразивши операції з продажу товару в податковому та бухгалтерському обліку. Зазначене підтверджується рахунками на товар, накладними та податковими накладними, деклараціями з ПДВ за відповідні звітні періоди. Факт продажу позивачем товару ТОВ «ХмельницькКрАЗсервіс» у звітні періоди та в обсягах товару, придбаного від ТОВ «Світ імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс», не заперечується відповідачем. При цьому перевіркою не встановлено порушення законодавства в частині формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ про операціях з продажу придбаних від зазначених контрагентів запасних частин.

Отримуючи від постачальників товару (ТОВ «Світ Імпекс», ПП «Промфінсервіс», ТОВ «АМБ-Трейд» і ПП «Мідас Плюс») накладні та податкові накладні, які засвідчують факт придбання запчастин для автомобільної техніки, та оплативши їх, позивач включав податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 З Закону №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин щодо поставки товару від ПП «Промфінсервіс» і від ТОВ «АМБ-Трейд», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Аналогічні вимоги до формування податкового кредиту з ПДВ закладені в Податковому кодексі України, на підставі якого позивачем сформований податковий кредит по операціях з поставки товару від ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мідас Плюс».

За змістом підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України в редакції, яка існувала на час виникнення спірних відносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень Закону №168 і ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку запасних частин, оформлені ПП «Промфінсервіс», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мідас Плюс», відповідають вимогам Закону №168/97-ВР та ПК України відповідно.

Суд враховує, що факт поставки запасних частин від вказаних контрагентів, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Світ імпекс», ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» і ПП «Мідас Плюс», відсутності реальних наслідків цих договорів, а відтак і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірних договорів, вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цих договорів недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав недійсності договору, на відсутність у його контрагентів достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Суд вважає, що відсутність у постачальників запасних частин складських приміщень для зберігання зазначеного товару не може слугувати підставою недійсності договорів поставки.

Статтею 664 (пункт 1) ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За змістом п. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Світ імпекс» і ПП «Мідас Плюс» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цих контрагентів на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій зазначені господарюючі суб»єкти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач як покупець товару не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Недоліки товарно-транспортних накладних від 12.07.2011 року про перевезення товару від ТОВ «Світ Імпекс» і №00513 від 05.10.2011 року про перевезення товару від ПП «Мідас Плюс» не є підставою для позбавлення позивача права позивача на формування податкового кредиту, не роблять товарно-транспортні накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів перевезення товару, оскільки не перешкоджають можливості ідентифікувати постачальника, перевізника та отримувача товару, а також вид та обсяг товару, що транспортувався.

В свою чергу, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «АМБ-Трейд», ПП «Промфінсервіс» та частини товару від ТОВ «Світ Імпекс» також не є доказом відсутності поставки від вказаних контрагентів у зв'язку з наведеним.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Таким чином, наявність товарно-транспортних накладних є обов»язковою для замовника перевезення та перевізника, які є учасниками процесу транспортування.

Натомість, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов»язаних з цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання від ПП «Промфінсервіс», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мідас Плюс» запасних частин спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов»язань.

Суд не бере до уваги, копію письмових пояснень директора та засновника ТОВ «Світ імпекс» Мерзлюка С.М. від 15.11.2011 року, наданих співробітникам ГВПМ ДПІ у м.Херсоні, як такі що не відповідають вимогам ст.ст.69, 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки постановою Суворовського районного суд м.Херсона від 06.03.2012 року по справі 2121/769/12, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.20112 року, за заявою Мерзлюка С.М. скасована постанова слідчого з ОВС ПМ ДПА у Херсонській області від 05.12.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва ТОВ «Світ Імпекс» у зв»язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Суд також не бере до уваги постанову господарського суду Миколаївської області від 27.12.2011 року по справі №5016/3977/2011 (15/82), якою ТОВ «АМБ-Трейд» визнане банкрутом, оскільки з її змісту видно, що засновники зазначеного товариства прийняли рішення по припинення діяльності у зв»язку з неплатоспроможністю в липні 2011 року, в той час як його відносини з позивачем щодо поставки товару завершились у грудні 2010 року. Прийняте судом рішення про визнання ТОВ «АМБ-Трейд» банкрутом в грудні 2011 року не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 12.03.2012 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність зазначених фактів, а на матеріалах перевірок контрагентів позивача, за наслідками яких органами державної податкової служби за місцем податкового обліку ПП «Промфінсервіс», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мідас Плюс» не прийняте жодне рішення, яке б мало податкові наслідки для цих контрагентів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 00001851600/1132 від 27.03.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2012 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук