Постанова № 24083200, 28.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2012 р. № 2-а- 2474/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача - Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ФО- П ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати у повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720 та від 31.01.2012 року №0000181720 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.12.2011 року Харківською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань, відображених в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року. Матеріали перевірки викладені в акті від 12.12.2011 року №2832/17-2479403950. На підставі вказаного акту, Харківською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720. Не погодившись з винесеним рішенням позивач, 06.01.2012р. направив до ДПА у Харківській області скаргу про перегляд податкового повідомлення - рішення від 26.12.2011р. Рішенням ДПА у Харківській області від 17.01.2012 року №56/б/25-203 скарга позивача частково залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720 - скасоване в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5.179,75 грн., у результаті чого ДПА у Харківській області прийнято нове податкове - повідомлення - рішення від 31.01.2012 року №0000181720, яким скасовано раніше нараховану суму податкового зобов'язання у загальному розмірі 5.179,75 грн. Рішенням ДПС України від 14.02.2012 року №5227/Б/10-2315, з урахуванням рішення ДПА у Харківській області повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720 без змін.

Позивач стверджує, що висновки акту перевірки є неправомірними, а спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, оскільки здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належно складеними первинними документами, які свідчать про реальне здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач - Харківська об'єднана Державна податкова інспекція у Харківській області - позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що проведеною Харківською ОДПІ перевіркою ФО- П ОСОБА_3, результати якої оформлені актом від 12.12.2011 року №2832/17-2479403950, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна» встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість у сумі 81.762,00 грн., у т. ч. у березні 2011 року на суму 10.996,00 грн., у квітні 2011 року на суму 13.547,00 грн., у травні 2011 року на суму 9.931,00 грн., у червні 2011 року на суму 10.788,00 грн., у липні 2011 року на суму 36.500 грн. За судженням органу ДПС, позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна». При формуванні показників податкової звітності, витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами та зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача не підтверджено. Зазначене, також підтверджується актами проведених перевірок від 19.08.2011 року №3761/1800/37091177 щодо контрагента ПП «ОВД-Трейд» та актом ТОВ «Трубопласт Україна» від 22.08.2011 року №3017/23-3/37189531.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним, та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією 17.05.2007 року за №24710000000063533, код за ЄДРПОУ: НОМЕР_1.

З 17.05.2007 року за №607 ФО- П ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

12.12.2011 року на підставі службового посвідчення серія УХК № 065265, виданого 18.11.2011р., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Харківської об'єднаної ДПІ Нечипоренко А.Ю. згідно із п.п.20.1.4, п.20.1, ст.20, ст.72, п.73.3, ст.73, ст.74, ст.75. п.79.1, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.и.п. НОМЕР_1) (далі ФО-П ОСОБА_3) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.03.2011 р. по 31.07.2011 р. та правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань, відображених в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2011 р. по 31.07.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 2832/17-2479403950 від 12.12.2011 року. (а.с. 22-35).

За висновками перевірки встановлені порушення:

- ч. 1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Хармарт» за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року;

- встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185 - ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-YI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємцем занижено податок на додану вартість у загальній сумі за перевірений період 81.762,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Харківською ОДПІ у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року №0001871720 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем («+» - збільшення, «-» - зменшення) +81.762 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14.305,75 грн. (а.с.20).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

Рішенням ДПА у Харківській області від 17.01.2012 року №56/5/25-203 про результати розгляду скарги ФО-П ОСОБА_3 скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 26.12.2001 року №0001871720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові санкції) у розмірі 5.179,75 грн., в іншій частині згадане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.16-19).

З урахуванням рішення ДПА у Харківській області, Харківською ОДПІ у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0000181720 за платежем податок на додану вартість вітчизняних товарів, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем («+» - збільшення, «-» - зменшення) +81.762 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9.126 грн. (а.с. 14).

Рішенням ДПС України від 14.02.2012 року №5227/5/10-2315, з урахуванням рішення ДПА у Харківській області, скарга позивача - залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області - без змін (а.с.9-13).

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 2832/17-2479403950 від 12.12.2011 року, і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Трубопласт Україна» у перевіряємому періоді відбувались на підставі договору купівлі - продажу від 01.03.2011 року б/н. (а.с.86). Згідно вказаного договору, підприємець придбав запасні частини до автомобілів КамАЗ у березні, квітні та травні 2011р. відповідно до рахунків - фактур, видаткових накладних та податкових накладних на загальну суму 206.843, 86 грн., у т.ч. ПДВ - 34.473, 98 грн.

Розрахунки за придбаний товар підтверджуються банківськими виписками про сплату.

Відповідно до актів про ремонт та установку запасних частин на автомобіль від 30.03.2011 року, 30.04.2011 року, 30.05.2011 року, 30.06.2011 року, 10.07.2011 року (а.с.117-121), придбані позивачем запасні частини були встановлені на автомобілі КамАЗ, які належать підприємцю на праві власності.

Здійснення сторонами умов вказаного правочину підтверджується: рахунком - фактурою від 09.03.2011 року №090304 на загальну суму 26.077,28 грн. (а.с.95), видатковою накладною від 09.03.2011 року №РН - 090304 на загальну суму 26.077,28 грн. (а.с.96), податковою накладною від 09.03.2011 року №29 на загальну суму 26.077,28 грн. (а.с .97), рахунком фактурою від 15.03.2011 року №150301 на загальну суму 39.898,54 грн. (а.с.98), видатковою накладною від 15.03.2011 року №РН-150301 на загальну суму 39.898,54 грн. (а.с.99), податковою накладною від 15.03.2011 року №40 на загальну суму 39.898,54 грн. (а.с.100), рахунком фактурою від 04.04.2011 року №040413 на загальну суму 55.667,09 грн. (а.с.101), видатковою накладною від 04.04.2011 року №РН - 040413 на загальну суму 55.667,09 грн. (а.с.102), податковою накладною від 04.04.2011 року №78 на загальну суму 55667,09 грн. (а.с .103), рахунком фактурою від 18.04.2011 року №180408 на загальну суму 25616,94 грн. (а.с.104), видатковою накладною від 18.04.2011 року №РН - 180408 на загальну суму 25616,94 грн. (а.с.105), податковою накладною від 18.04.2011 року №219 на загальну суму 25.616,94 грн. (а.с .106), видатковою накладною від 11.05.2011 року на загальну суму 59.584,01 (а.с.107), податковою накладною від 11.05.2011 року №128 на загальну суму 59.584,01 (а.с.108), платіжними дорученнями (а.с.109-111), товарно - транспортними накладними: від 09.03.2011 року №335886, від 15.03.2011 року №335887, від 04.04.2011 року №335888, від 11.05.2011 року №335890, від 18.04.2011 року №335889 (а.с.112-116).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року та відповідає вимогам даним додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Вказані податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, про що в матеріалах справи свідчать реєстри (а.с.122-143).

На час виникнення спірних правовідносин, ТОВ "Трубопласт Україна" мало свідоцтво № 100301412 про реєстрацію платником податку на додану вартість, видане ДПІ у Київському районі м. Харкова 15.09.2010р.

Здійснення господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ПП «ОВД-Трейд» відбувалися на підставі договору - купівлі продажу від 20.06.2011 року б/н, предметом якого є продаж запасних частин до автомобілів КАМАЗ (а.с.44).

На виконання умов згаданого договору, позивач придбав запасні частини до автомобілів КамАЗ, що підтверджується видатковою накладною від 20.06.2011 року №РН-2006610 на загальну суму 41.686,92 грн. (а.с.52), податковою накладною від 20.06.2011 року №227 на загальну суму 41.686,92 грн. (а.с.53), видатковою накладною від 24.06.2011 року №РН240605 на загальну суму 23.041,68 (а.с.54), податковою накладною від 24.06.2011 року №281 на загальну суму 23.041,68 (а.с.55), платіжним дорученням (а.с.56), товарно -транспортними накладними від 24.06.2011 року №335892, від 20.06.2011 року №335891 (а.с.57-58).

Відповідно до актів про ремонт та установку запасних частин на автомобіль від 22.07.2011 року та від 30.07.2011 року (а.с.59-60), придбані запасні частини до автомобілів КамАЗ були встановлені на автомобілі КамАЗ, які знаходились у позивача згідно довіреностей з правом проводити ремонт та слідкувати за технічним станом, обмінювати, здавати в оренду, продавати.

Сума податку на додану вартість за вище зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року та відповідає вимогам даним додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.61-64).

Дані податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.65-66).

Суд також відзначає, що ПП "ОВД -Трейд" на час виникнення спірних правовідносин мало Свідоцтво № 100293895 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.07.2010р. Щодо встановлення відсутності даного підприємства - контрагента позивача, за адресою місцезнаходження, то факт відсутності встановлено ДПІ вже після закінчення господарських взаємовідносин між ПП "ОВД -Трейд" та ФО-П ОСОБА_3

Господарські взаємовідносини між ФО-П ОСОБА_3 та ПП «ХАРМАТ» відбувалися на підставі договору купівлі - продажу б/н від 01.07.2011 року, предметом якого є продаж запасних частин до автомобілів КАМАЗ (а.с.67).

Відповідно до актів про ремонт та установку запасних частин на автомобіль від 30.08.2011 року та від 30.09.2011 року (а.с.78-79), придбані позивачем запасні частини були встановлені на автомобілі КамАЗ.

Виконання вказаного договору підтверджується: рахунком - фактурою №010711 від 01.07.2011 року на загальну суму 219.000,00 грн. (а.с.70-71), видатковою накладною від 01.07.2011 року №010721 на загальну суму 219.000,00 грн. (а.с.72-73), податковою накладною від 01.07.2011 року №21 на загальну суму 219.000,00 грн. (а.с.74-75), платіжними дорученнями (а.с.76-76а), товарно - транспортною накладною від 01.07.2011 року №335893 (а.с.77).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до податкового кредиту та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (а.с.80-82) та відповідає вимогам даним додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Податкова накладна від 01.07.2011 року №21 зареєстрована в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.84-85).

ПП "ХАРМАРТ" на час виникнення спірних правовідносин мало Свідоцтво № 29702744 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 24.03.2006р. Факт відсутності вказаного підприємства за адресою реєстрації - м. Харків, пр. Московський, 259, за матеріалами справи, було встановлено ДПІ після спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки постачальники позивача - ФО-П ОСОБА_3, на час виникнення спірних правовідносин були платниками податку на додану вартість, мали Свідоцтва платників ПДВ та перебували у реєстрі платників податку на додану вартість, то в силу ст. 201 Податкового кодексу України, мали право у 2011р. виписувати податкові накладні на адресу позивача, а останній, в свою чергу, мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг). та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу. протягом такого звітного періоду у зв'язку з :

- придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи доведено, що ФО-П ОСОБА_3, згідно вказаної вище норми ПК України, мав право на нарахування податкового кредиту у перевіреному періоді по придбаним запчастинам, оскільки їх було отримано для ведення господарської діяльності. Факт отримання підприємцем запасних частин підтверджується податковими накладними, на підставі яких у ФО-П ОСОБА_3 виникло право на нарахування податкового кредиту. Перевезення придбаних запчастин здійснено власним транспортом позивача, про що свідчать надані ним товарно - транспортні накладні.

Суд відзначає, що долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, свідчать про відсутність дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ, в ході розгляду справи до суду не подав.

За таких підстав, висновок Харківської ОДПІ м. Харкова щодо нікчемності правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна» та відсутність реальності настання юридичних наслідків спростовується, оскільки здійснення фінансово - господарської діяльності за вищевказаними правочинами підтверджується витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

Окрім того, суд відзначає, що за змістом ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами - взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами: ПП «Хармарт», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Трубопласт Україна». Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ФОП ОСОБА_3 порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення від 26.12.2011 року № НОМЕР_2 та від 31.01.2012 року №0000181720 є нормативно необґрунтованими.

Разом з тим, суд відзначає, що за наслідками розгляду скарги позивача в процесі адміністративного оскарження, Рішенням ДПА у Харківській області від 17.01.2012 року №56/5/25-203 було скасовано податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 26.12.2001 року №0001871720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові санкції) у розмірі 5.179,75 грн. (а.с.16-19).

З урахуванням вказаного рішення ДПА у Харківській області, Харківською ОДПІ у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0000181720 за платежем податок на додану вартість вітчизняних товарів, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем («+»- збільшення, «-»- зменшення) +81.762 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9.126 грн. (а.с. 14).

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 26.12.2011 року №0001871720 в силу приписів ст. ст. 55- 56 Податкового кодексу України, вважається відкликаним у зв'язку з прийняттям контролюючим органом рішення про скасування раніше нарахованої суми грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 31.01.2012 року № НОМЕР_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко