Постанова № 24083115, 07.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 831/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Дейнеко Т.В.

за участю:

представника позивача Острась В.Ю. представника відповідача - Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб-Харьков" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб-Харьков», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000272330 від 16.01.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промснаб-Харьков»(код ЄДРПОУ 33673286) з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, яка проводилася працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, було встановлено порушення вимог п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 218050 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 39383 грн., за липень 2011 року на суму 11 000 грн., за серпень 2011 року на суму 167667 грн., про що було зазначено в Акті позапланової виїзної перевірки №2745/23-304/33673286 від 30 грудня 2012 року.

У зв'язку з цим, на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 54.3.2. пункту 54.3 ст.54, абз.2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України TOB «Промснаб-Харьков»було визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 307384,50 грн. (за основним платежем 218050 грн. та за штрафними санкціями 89334,5 грн.) та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000272330 від 16.12.2012 р. за формою «Р».

Позивач зазначив, що не несе відповідальності за фінансово - господарську діяльність своїх контрагентів та до нього не можуть бути застосовані санкції щодо порушення останніми податкового чи іншого законодавства України, тим паче втручання в фінансово-господарську діяльність фізичних чи юридичних осіб заборонена законом. TOB «Промснаб-Харьков»уклало правочини з контрагентами, отримало товар, податкові накладні, відобразило це в податковій звітності, не порушуючи законів. Відсутність ПП «Хармарт», TOB «Южспецатоменергомонтаж»за своїм місцем знаходженням в 2011 р., здійснення ними фінансово-господарської діяльності за межами правового поля є підставою для застосування до останніх відповідних форм та засобів правового реагування, проте зазначене не може бути підставою до застосування певних санкцій до TOB «Промснаб-Харьков»та висновки, що укладені правочини не направлені на реальне настання правових наслідків та є фіктивними не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000272330 від 16.12.2012 р. винесене на законних підставах, а отже підстав для його скасування немає.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 р. клопотання представника відповідача задоволено, замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова на належного відповідача Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Промснаб-Харьков»зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.08.2005 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з 19.09.2005 р за № 208.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріали справи свідчать, що на виконання наведених норм законодавства України, на підставі направлення на перевірку № 1053 від 09.12.2011 р. на підставі наказу № 1328 від 09.12.2011р., згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 та з урахуванням п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Промснаб-Харьков»в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємствами постачальниками: ПП «Хармарт»код 34018183 за червень 2011 року, липень 2011 року, ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»код 33010817 за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 2745/23-304/33673286 від 30.12.2011р. (а.с. 10-29). У висновках акту зазначено про порушення ТОВ «Промснаб-Харьков»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 218050 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 39383 грн., за липень 2011 року на суму 11000 грн., за серпень 2011 року на суму 167667 грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000272330 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 307384,50 грн., з яких за основним платежем 218050,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89334,50 грн. (а.с. 9).

В основу висновку про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова покладено відомості з акту № 3615/23-212/34018183 від 30.11.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ХАРМАРТ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.05.2011 р. по 31.10.2011 р., що складений фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (а.с. 62-84).

За результатами висновків акту, перевіряючи ми зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Хармарт».

Разом з тим, в основу висновків відповідача покладено відомості з акту № 2576/234/33010817 від 15.11.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. (а.с. 85-118).

В акті зазначено про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «ЮСАЕМ»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді з 01.07.2011 р.-30.09.2011 р.; в порушення п.85.2 ст.85 та ст. 44 Податкового кодексу України дані податкової звітності ТОВ «Южспецатоменергомонтж»документально не підтверджені. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135, п.138.2 ст.138, ст.ст. 185, 187, 188, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи висновки про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій TOB «Промснаб-Харків»з підприємствами ПП «Хармарт»та ТОВ «ЮСАЕМ», ДПІ у Ленінському районі м. Харкова зроблено висновок, що в порушення вимог п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України TOB «Промснаб-Харків»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту, суму ПДВ в сумі 50383 грн., в т.ч. за червень 2011 року в сумі 39383 грн., за липень 2011 року в сумі 11000 грн., серпень 2011 року в сумі 167667 грн.

Перевіряючи цей висновок і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Промснаб-Харьков»(Покупець) був укладений договір купівлі продажу № 30/5Т від 30.05.2011 року з ПП «Хармарт»(Продавець), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець придбає товар, асортимент, кількість, ціна та загальна сума угоди визначаються згідно специфікацій, які є невідємною частиною договору. В п.п. 2.3 п. 2 договору зазначено, що якість товару повинна відповідати описам, які додаються до зазначеного договору та згідно п. 4.1 договору передбачено, що кошти за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок в строк 30 банківських дні після поставки товару на склад Покупця (а.с. 30-32).

Матеріали справи містять: податкові накладні № 9 від 01.06.2011 р. (а.с. 33), № 11 від 03.06.2011 р. (а.с. 36), видаткові накладні № РН-010601 від 01.06.2011 р. (а.с. 34), № РН-030603 від 03.06.2011 р. (а.с. 38), товарно-транспортні накладні № 345116 від 01.06.2011 р. (а.с. 35), № 345118 від 03.06.2011 р. (а.с. 39).

Позивачем надано Специфікації № 1 від 01.06.2011 р., № 2 від 02.06.2011 р., № 3 від 03.06.2011 р., № 4 від 01.07.2011 р., № 5 від 31.07.2011 р. до договору № 30/5Т від 30.05.2011 р.

Матеріали справи містять також договір між позивачем, ТОВ «Промснаб-Харьков»(Покупець) та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»(Продавець) № 010811/03 від 01.08.2011 р., відповідно до якого Продавець продає, а Покупець придбає товар, найменування, кількість якого визначаються в додаткових угодах, які є невідємною частиною цього договору. Пунктом 4.1 договору № 010811/03 від 01.08.2011 р. передбачено, що розрахунки між сторонами по даному договору проводяться у безготівковій формі в національній валюті України з використанням передбачених законом платіжних документів по домовленості сторін (а.с. 40-41).

В якості підтвердження реальності укладеної угоди, позивач надав суду: податкові накладні № 379 від 31.08.2011 р., № 380 від 31.08.2011 р., № 381 від 31.08.2011 р., № 382 від 31.08.2011 р. (а.с. 42-45), видаткові накладні № 404 від 31.08.2011 р., № 405 від 31.08.2011 р., № 406 від 31.08.2011 р., № 487 від 31.08.2011 р. (а.с. 46-49), товарно-транспортні накладні № 350124 від 31.08.2011 р., № 350125 від 31.08.2011 р., № 350126 від 31.08.2011 р., № 350127 від 31.08.2011 р. (а.с. 50-53).

Суд зазначає наступне. Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає обєктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

В розумінні п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В судовому засіданні не було підтверджено належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів, оскільки представником позивача не надано до суду доказів щодо сплати коштів за товар, який придбавався на підставі договору купівлі продажу № 30/5Т від 30.05.2011 р. та договору купівлі-продажу № 010811/03 від 01.08.2011 р.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -замовники. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні»за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками траспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 п. 11 Правил встановлено, що, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно пункту 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

В наданих суду товарно транспортних накладних виконавцем послуг по перевезенню товару зазначено: ПП «Хармарт»(а.с. 35, 39) та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»(а.с. 50-53), наведено інформацію про марку автомобіля, який здійснював перевезення продукції, ПІБ водія, який здійснював перевезення продукції, а також номер подорожнього листа. При цьому відсутня необхідна інформація стосовно перевезення товару, а саме: конкретний пункт відвантаження та розвантаження продукції, що перевозилась (в товарно транспортних накладних вказано пункт навантаження м. Харків, пункт розвантаження м. Харків).

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів для вчинення поставок товару. За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, неможливо визначити маршрут, за яким здійснювалось перевезення товару, місце здійснення поставок, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, тощо.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальників до замовника, акти приймання-передачі товару, довіреності на одержання продукції від контрагентів, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів. Отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагентів - постачальників ПП «Хармарт», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»до підприємства - замовника TOB «Промснаб-Харьков».

Суд вважає зазначає наступне. Наявність будь-яких помилок в оформлених первинних документах не є підставою для висновків про відсутність певної господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів у звязку із здійсненням позивачем власної господарської діяльності мали місце.

В судовому засіданні представником позивача не надано пояснень з приводу проведення розрахунків за товар, матеріали справи не містять рахунків на оплату та відповідних сертифікатів на підтвердження якості товару. Матеріалами справи не було підтверджено рух активів та фактичне використання придбаного товару під час здійснення позивачем власної господарської діяльності.

Таким чином, згідно умов договорів № 30/5Т від 30.05.2011 року з ПП «Хармарт», № 010811/03 від 01.08.2011 р. з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», товар не може вважатись поставленим.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договорів.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000272330 від 16.01.2012 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є субєктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб-Харьков" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 11.05.2012 року.