Постанова № 24081692, 07.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2188/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Шмельова М.М.,

представника відповідача - Тіщенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "КВБЗ") 18 квітня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18 квітня 2012 року №0007522301/427, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 176 грн. 25 коп. (в т.ч., 8 941 грн. - основний платіж, 2 235 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції), №0007532301/428, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 4 063 грн. 75 коп. (в т.ч., 3 251 грн. - основний платіж, 812 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення товариством відємного значення ПДВ за серпень 2010 року на 3 251 грн. та заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року загалом на 8 941 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковою, видатковою накладними, прибутковим ордером, карткою складського обліку матеріалів, платіжним дорученням тощо).

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" (код ЄДРПОУ 32693804).

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 122). Крім того, надав до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких стверджував про реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "КВБЗ" та ТОВ "Зеніт-Імпекс" з купівлі-продажу проводу ПМЛ кількістю 610 м у серпні 2010 року (а.с. 123).

Беручи до уваги положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглядати справу без участі третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29 грудня 1993 року, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 05763814; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 30 грудня 1993 року (а.с. 118-121).

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 13 грудня 2011 року по 16 грудня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "КВБЗ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Зеніт-Імпекс" за серпень 2010 року у звязку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 19 вересня 2011 року №36750/10.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт №8727/23-309/05763814 від 23 грудня 2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження платником податків податку на прибуток у IІІ кварталі 2010 року на загальну суму 8 941 грн.;

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПАТ "КВБЗ" завищено відємне значення ПДВ за серпень 2010 року на суму 3 251 грн. (а.с. 13-28).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 січня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000742301/133, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" загалом в розмірі 13 411 грн. 50 коп. (в т.ч., 8 941 грн. - основний платіж, 4 470 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 9-10);

- №0000752301/134, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 4 876 грн. 50 коп. (в т.ч., 3 251 грн. - основний платіж, 1 625 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11-12).

За наслідками звернення ПАТ "КВБЗ" в порядку апеляційного узгодження зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000742301/133 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 235 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року №0000752301/134 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 812 грн. 75 коп., в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 37-48).

Оскільки відповідно до приписів статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення, Кременчуцькою ОДПІ 18 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007522301/427, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 176 грн. 25 коп. (в т.ч., 8 941 грн. - основний платіж, 2 235 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 69);

- №0007532301/428, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 4 063 грн. 75 коп. (в т.ч., 3 251 грн. - основний платіж, 812 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 70).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18 квітня 2012 року №0007522301/427, №0007532301/428 слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ПАТ "КВБЗ" в бухгалтерському та податковому обліку товариства за серпень 2010 року відображено придбання товарно-матеріальних цінностей (провід ПМЛ 16*24) у ТОВ "Зеніт-Імпекс" (код ЄДРПОУ 32693804).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 16 256 грн. 50 коп. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 3 251 грн. 30 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум. Крім того, на стор. 7 акта перевірки №8727/23-309/05763814 від 23 грудня 2011 року податковим ревізором-інспектором зазначено, що перевіркою встановлено отримання та оприбуткування ПАТ "КВБЗ" проводу загальною вартістю 19 508 грн. (а.с. 19). Оскільки, на думку перевіряючих, витрати позивача, понесені у звязку з придбанням таких ТМЦ, не підтверджені документально, вартість даних товарів має бути включена до валових доходів товариства.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку щодо заниження платником податків податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 8 941 грн. та завищення відємного значення ПДВ за серпень 2010 року на 3 251 грн.

Стосовно вищенаведеного суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Як визначено статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" (Постачальник) 23 листопада 2009 року укладено договір №135 за умовами якого Постачальник зобовязувався здійснювати поставку, а Покупець - приймати та оплачувати кабельно-провідникову продукцію (а.с. 49).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Зеніт-Імпекс" у серпні 2010 року було здійснено разову поставку в адресу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" проводу ПМЛ 16*24 загальною кількістю 610 м та вартістю 19 507 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 3 251 грн. 30 коп.).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення вищевказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної від 30 серпня 2010 року № 586, що виписана ТОВ "Зеніт-Імпекс" в адресу ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (а.с. 51).

Вказану податкову накладну позивачем та його контрагентом включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010 року, що сторонами у справі не заперечується, а відтак, в силу положень частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказування не потребує.

Дослідивши в судовому засіданні копію даної податкової накладної судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаної податкової накладної ТОВ "Зеніт-Імпекс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкової накладної у акті перевірки відсутні.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у ТОВ "Зеніт-Імпекс" у серпні 2010 року товарно-матеріальних цінностей - проводу ПМЛ 16*24 загальною вартістю 19 507 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 3 251 грн. 30 коп. та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що за умовами договору від 23 листопада 2009 року №135 Постачальник на кожну партію товару надає Покупцю сертифікат якості, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (а.с. 49). Крім того, відповідно до пункту 1.2. договору найменування та кількість продукції зазначається в специфікаціях, що є невідємною частиною даного договору.

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії специфікації від 31 серпня 2010 року №1 до договору від 23 листопада 2009 року №135, видаткової накладної від 30 серпня 2010 року №431, рахунка від 30 серпня 2010 року №664, сертифіката якості №50772 (а.с. 50, 52, 56-57).

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що у звязку з незначним обсягом поставки товарів, доставку товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця було здійснено службою доставки, що підтверджується копією квитанції на вантаж від 31 серпня 2010 року №ДП0544510 (а.с. 55).

Оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що підтверджується копією платіжного доручення від 14 вересня 2010 року №25/8894 (а.с. 58).

Матеріалами справи підтверджено, що після надходження товару до ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" провід ПМЛ 16*24 загальною кількістю 610 м та вартістю 16 256 грн. 50 коп. (без ПДВ) позивачем оприбутковано на складі товариства (а.с. 53-54).

Також необхідно зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є виробництво залізничного рухомого складу (а.с. 120). А зі змісту акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Зеніт-Імпекс" від 03 червня 2011 року №3569/230/32693804 судом встановлено, що основним видом господарської діяльності останнього є інші види оптової торгівлі (а.с. 85).

Отже, придбання позивачем проводу відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (проводу ПМЛ 16*24), встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 3 251 грн. 30 коп. та понесення витрат у звязку з придбанням таких товарів на суму 16 256 грн. 50 коп.

Що стосується посилань податкової інспекції на нікчемність договору від 23 листопада 2009 року №135 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини другої вказаної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "КВБЗ" та ТОВ "Зеніт-Імпекс" за договором від 23 листопада 2009 року №135 у серпні 2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір купівлі-продажу суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Зеніт-Імпекс" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "Зеніт-Імпекс" відомостей про амортизацію не може бути беззаперечним доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПАТ "КВБЗ" чи ТОВ "Зеніт-Імпекс". При цьому, посилання податкового ревізора-інспектора в акті перевірки на факт порушення кримінальної справи стосовно ТОВ НВП "Віон-Фінанс" спірних правовідносин не стосується, оскільки вказане товариство є четвертим у ланцюгу постачання, а відтак порушення ним вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на право позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

На підтвердження даних висновків суд звертає увагу на приписи частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (проводу ПМЛ 16*24), встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 3 251 грн. 30 коп. та понесення витрат у звязку з придбанням таких товарів на суму 16 256 грн. 50 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-72, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Імпекс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 квітня 2012 року №0007522301/427.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 квітня 2012 року №0007532301/428.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (код ЄДРПОУ 05763814) витрати зі сплати судового збору в сумі 182 грн. 88 коп. (сто вісімдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 травня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба