Постанова № 24081214, 07.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-1198/12

Категорія статоюліку 8.1.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі -Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство «Теплоенергосервіс»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.02.2012 року №554 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (далі - оскаржуваний наказ); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 20.03.2012 року №0000482310 (далі -оскаржуване податкове повідомлення -рішення).

25.04.2012 року у судовому засіданні, проголошеною ухвалою, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.03.2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з приватним підприємством «Белвас»за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено відповідний акт перевірки від 06.03.2012 року №50/23-1/13743754 (далі -акт перевірки).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.198.2, 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 19348 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 20.03.2012 року №0000482310.

Позивач зазначає, що відповідач, посилаючись на п. 78.1 ст. 78 ПК України, визначив в якості підстави для проведення даної перевірки наслідки перевірки іншого суб'єкта господарської діяльності. Це ж підтверджується і змістом самого акта перевірки, у якому весь час йде посилання не результати перевірки органами державної податкової служби ПП «Белвас».

Також позивач зазначає, що твердження відповідача стосовно того, що ним не отримано відповіді від позивача на запит від 26.12.2011 року №46704/10/23-1, який начебто направлявся позивачу, не відповідають дійсності, оскільки позивачем вказаний запит не отримувався і, відповідно, надати відповідь позивач не мав змоги. А тому відповідач не мав підстав і, як наслідок права, видавати оскаржуваний наказ, тому дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача є неправомірними, а наказ протиправним.

Позивач вказує на те, що оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки позивачем отримано у день, наступний за днем закінчення проведення перевірки, тому позивач був позбавлений можливості ознайомитись з підставами проведення даної перевірки і визначитись на предмет їх законності, а при необхідності не зміг би оскаржити наказ про проведення перевірки.

Крім того обставини, викладені в акті перевірки, не можуть бути фактами (належними доказами) наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з ПП «Белвас»за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є підставою для визнання такими угод недійсними, та визнання недійсними даних, наведених у податкових деклараціях позивача про обсяги придбання та продажу.

У судове засідання з'явився представник позивача Стегар І.М., який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача Король Д.М. просила суд відмовити в задоволенні позовну, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 76 -77).

Представник відповідача в письмових заперечення на позов зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 19348 грн., у тому числі: за серпень 2011 року в сумі 8578,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 10770,00 грн. А тому відповідач вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, тому відсутні підставі для скасування окаржуваних наказу та податкового повідомлення -рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційне підприємство Теплоенергосервіс»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.03.1992 року, номер запису про заміну свідоцтва 1 444 105 0001 003025 (а.с. 39). Позивач є юридичною особою, що підтверджується довідкою №31429 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 40). Відповідно до наказу від 28.09.2007 року №1 Сотіра Руслана Дмитровича назначено директором ТОВ «Інноваційного підприємства Теплоенергосервіс»з 01.10.2007 року (а.с. 41).

Позивач отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.12.2007 року №100084886 НБ №019496 (а.с. 38).

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2011 року відповідачем було направлено позивачу лист -запит вих. №46704/10/23-1 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Белвас»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року (а.с. 97 -98).

06.03.2012 року старшим державним податковим ревізором -інспектором відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Коцік Наталією Миронівною, на підставі оскаржуваного наказу відповідача та повідомлення про проведення перевірки від 29.02.2012 року №156/23-1 (а.с. 16 - 17) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Белвас»за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року. В результаті проведення перевірки було складено відповідний акт від 06.03.2012 року №50/23-1/13743754 (а.с. 20 -26).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2 ст. 198, п. 198, п.198.6 ст. 198, ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 19348,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 8578,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 10770,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 20.03.2012 року №0000482310, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 29022 грн., із них: за основним платежем - 19348 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій - 9674 грн.

З приводу позовних вимог визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.02.2012 року №554 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно змісту наказу начальника Кіровоградської ОДПІ № від 29.02.2012 року №554, правовою підставою позапланової перевірки ТОВ «Інноваційне підприємство Теплоенергосервіс»є пп. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд зауважує, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки, у даному випадку, не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. У свою чергу нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюється нормами Податкового кодексу України, якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов'язань.

У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка позивача вже проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право позивача, так як це не є підставою для спростування висновків, наведених в акті перевірки.

З огляду на те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення фіскального органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення.

З приводу позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 20.03.2012 року №0000482310 суд зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: п. 198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 19348 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 8578,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 10770,00 грн.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Белвас»будівельних матеріалів, позивач надав до суду такі підтверджуючі документи взаємовідносин з контрагентом ПП «Белвас»: квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 42 - 45), видаткові накладні (а.с. 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74), податкові накладні (а.с. 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75), акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 99 -121).

Згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р., підписаним 27.09.2011 р. Добронадіївською ЗОШ 1-3 ступенів (замовником) та позивачем (генпідрядником), вбачається, що роботи виконувалися на підставі договору від 02.08.2011 р. №05-07/11. До зазначеного акта були складені відповідні підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) та дефектний акт (а.с. 99-103).

Відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт, підписаним 28.09.2011 р. ЗОШ 1-2 ступенів с. Нова Прага Олександрійського району (замовником) та позивачем (генпідрядником), вбачається, що роботи виконувалися на підставі договору від 28.09.2011 р. №03-09/11. До зазначеного акта були складені відповідні підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) та дефектний акт (а.с. 104-109).

Суд ставить під сумнів можливість виконання позивачем за один день (в день підписання договору) значного обсягу будівельних робіт, які зазначені у наведених актах.

На підставі акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 р., підписаним 26.08.2011 р. Помічнянською міською радою (замовником) та позивачем (генпідрядником), вбачається, що роботи виконувалися на підставі договору від 23.08.2011 р. №02-07/11. До зазначеного акта були складені відповідні підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) та дефектний акт (а.с. 110-116).

Суд ставить під сумнів можливість виконання позивачем за три дні (з наступного дня після підписання договору) значного обсягу будівельних робіт, які зазначені у наведених актах.

Позивач не надав відповідачеві та під час розгляду справи у суді доказів, які б підтверджували факти придбання позивачем у ПП «Белвас»будівельних матеріалів, їх фактичного отримання та списання позивачем, перевезення (транспортування) будівельних матеріалів, зберігання будівельних матеріалів на складі або в іншому приміщенні, а також не довів використання будівельних матеріалів, придбаних у ПП «Белвас», при проведенні будівельних робіт, виконання яких оформлено наданими позивачем до суду актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 99 -121).

Жодного господарського договору, укладеного між позивачем та контрагентом ПП «Белвас» до суду не було надано. За словами представника позивача, такі договори укладалися в усній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Представник позивача не надав до суду доказів, які б свідчили про укладення між ним та його контрагентом ПП «Белвас» договорів у спрощений спосіб, як не надав доказів того, що сторонами при укладенні зазначених господарських договорів були погоджені предмет, ціна та строк дії договорів.

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій, а саме, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій щодо придбання позивачем у ПП «Белвас»будівельних матеріалів.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між ним та його контрагентом, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача було доведено законність дій відповідача з приводу проведення податкової перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу та прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 20.03.2012 було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню. У задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.05.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко