Постанова № 24081207, 27.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-184/12

Категорія статобліку 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 06.01.2012 року №0000061710, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення -рішення відповідача за №0000061710 від 06.01.2012 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1952,25 грн., в тому числі за основним платежем 1301,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 650,75 грн.

13.04.2012 року ухвалою суду, проголошеною у судовому засіданні, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція на його правонаступника, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2011 року посадовими особами відповідача складено акт №200/1710/НОМЕР_1 «Про результати невиїзної документальної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі»за період з 01.01.2011 року по лютий 2011 року та за серпень 2011 року»(далі -акт перевірки).

Позивач зазначає, що за висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем приписів ряду законів про оподаткування, що призвело до нарахування позивачу заниження податкових зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1952,25 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 06.01.2012 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1952,25 грн., в тому числі за основним платежем 1301,50 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 650,75 грн. (далі оскаржуване податкове -повідомлення рішення).

Позивач не погоджується з висновками перевіряючих, викладеними в акті перевірки, які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки вони, на думку позивача, суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 45 - 46).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п.198.2, п.193.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях та податкових накладних, виписаних з порушенням вимог п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25473,78 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 19396,28 грн., серпень 2011 року на суму 6077,50 грн., в результаті чого позивачеві донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1301,50 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 1301,50 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 650,75 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 26.07.2001 року, 19.06.2009 року дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 2 444 001 0001 016071 (а.с. 7).

З матеріалів справи судом встановлено, що контрагентами позивача в період, що перевірявся, були ПП «Каїр», ПП «Зітекс»та ПП «Аваі». По даним контрагентам до суду відповідачем надано відповідні акти та довідки, складені за результатами їх превірок.

Так, відповідачем надано довідку від 21.03.2011 року №143/1520/37059311 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Аваі»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року»(а.с. 53 -58).

Перевіркою встановлено, що ПП «Аваі»порушено: п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 від 03.04.1997 №168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Аваі»з зазначеннями у довідці перевірки постачальниками та покупцями.

Також до суду надано акт від 19.07.2011 року №599/1520/37059311 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Аваі»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (а.с. 50 -52), з якого вбачається, що за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки встановлено завищення ПП «Аваі»податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 170309,33 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий 2011 року на зазначену суму.

Внаслідок чого, ПП «Аваі»збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету -на суму ПДВ в розмірі 170309,33 грн.

До суду надано акт від 11.11.2011 року №123/23-6/37426697 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Алтіма»»(а.с. 59 -74), з якого вбачається, що у ПП «Каїр»відсутні поставки товарів та факт укладення ним угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції, за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, щодо придбання ПП «Каїр» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо - складських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, встановлено нікчемні правочини: по взаємовідносинах з ПП «Алміта»на загальну суму податкового кредиту 378041 грн. та по взаємовідносинах з контрагентами -покупцями на загальну суму податкового зобов'язання 380323, 00 грн., в тому числі: ОСОБА_4, МПП «Тарон», ОСОБА_5, ПП «Ростагроцентр», ПП «Ібіца», ТОВ «Індастріал -Транс -Агро», ТОВ «Омега -Екотенологія», ФОП ОСОБА_1

Також перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.п.а п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VI, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податкові зобов'язання за серпень 2011 року на загальну суму 380323 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI, в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит за серпень 2011 року на загальну суму 378041 грн.

В матеріалах справи є акт від 14.11.2011 року №149/23-1/37426723 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Зітекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Алтіма»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року»»(а.с. 75 -93).

Перевіркою встановлено, що ПП «Зітекс»порушено вимоги: - п.3 ст. 5 ст. 7 Господрського кодексу України від 16.01.2003 року №436 -VI, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст. 185, п.п. «а»п. 187.1 ст. 187 п.188.1, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -IV;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Зітекс», і які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

- ПП «Зітекс»безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Алтіма»у серпні 2011 року на суму 68839 грн.;

- ПП «Зітекс»безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року в сумі 67897 грн.

На підставі наданих актів, відповідачем направлено позивачеві листи -запити, а саме: - лист - запит від 28.09.2011 року вих. №35526/10/26-34 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ПП «Зітекс»за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року (а.с. 99 -100). 06.10.2011 року позивачем надано пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Зітекс»(а.с. 105);

- лист -запит від 28.09.2011 року вих. №35558/10/26-34 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ПП «Аваі»за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року (а.с. 101 - 102). 06.10.2011 року позивачем надано пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Аваі»(а.с. 104);

- лист -запит від 11.11.2011 року вих. №41366/10/23-6 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ПП «Каїр»за серпень 2011 року (а.с. 103). 24.11.2011 року позивачем надано пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Каїр»(а.с. 106).

09.11.2011 року першим заступником начальника ВПМ Кіровоградської ОДП були подані службові записки за вих. №4274/26-3423 (а.с. 94 -95) та вих. № 4274/26-3423 (а.с. 96 -97) щодо ініціювання питання про проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Зітекс»та ПП «Аваі».

На підставі службових записок прийнято наказ від 21.12.2011 року №4193 про проведення документальної позапланової невизнаної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Аваї», ПП «Зітекс»та ПП «Каїр»за січень -лютий 2011 року та серпень 2011 року тривалістю один робочий день 21.12.2011 року (а.с. 49).

23.12.2011 року старшим державним податковим ревізором -інспектором відділу контрольно -перевірочної роботи управління оподаткування ізичних осіб ОСОБА_6, на підставі наказу від 21.12.2011 року №4193, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Каїр», ПП «Зітекс»та ПП «Аваі»за січень -лютий 2011 року та за серпень 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: - вимоги ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ч.2 т. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 29144,09 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 24230,00 грн., за серпень 2011 року на суму 4914,09 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25473,78 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 19396,28 грн., за серпень 2011 року на суму 6077,50 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 1301,50 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 1301,50 грн.

06.01.2012 року, на підставі акта перевірки від 23.12.2011 року №200/1710/НОМЕР_1, відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р», яким позивачеві, за порушення ним п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1952,25 грн., із них: за основним платежем у розмірі 1301,50 грн., із застосування (фінансових) санкцій у розмірі 650,75 грн. (а.с. 9).

З приводу заявлених позивачем позовних вимог суд зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У відповідності до п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

На підставі пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до п. 201.6. ст. 201 ПК України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Судом встановлено, що 26.08.2010 року між ТОВ «Авіра -Трейдінг»та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг по прийманню, розвантажуванню, навантажуванню, зберіганню, зважуванню, доставки вугілля кінцевому споживачу (а.с. 137 - 138).

01.11.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та ТОВ «Авіра -Трейдінг»було укладено договір №01/11-10 купівлі -продажу, яким визначено, що продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію. Відповідно до п.п. 2.2. п.2 даного договору, ціна товару складається на кожну партію окремо (а.с. 135 -136). На підтвердження виконання сторонами зобов'язань за даними договорами, позивачем подано до суду: реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 142, 169,179 -180), накладні (а.с. 174, 190, 195, 200, 203, 206, 209, 213, 217, 221), податкові накладні (а.с. 175, 191, 196, 210, 214, 218, 222), товарно -транспортні накладні (а.с. 177 -178, 193 -194, 199, 202, 205, 208, 212, 216, 220, 224 -225).

15.06.2011 року між ПП «Фірмою «Простір»(замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) укладено договір №15/06-11, з якого вбачається, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе відповідальність по здійсненню контролю за наступними послугами: розвантаження, навантаження та зберігання вугілля на вугільному складі, розташованому на залізничній станції Знам'янка. Також замовник доручає, а виконавець приймає на себе відповідальність щодо організації доставки вугілля власним або орендованим транспортом по об'єктах замовника. Оплата робіт по доставці вугілля виконується частково пропорційно об'єму виконання робіт, згідно виставлених рахунків (а.с. 133). На підтвердження виконання сторонами зобов'язань за даним договором позивачем надано до суду: реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 142), накладну від 29.07.2011 року №2130 (а.с. 153), довідки про затрати з подачі вагонів, їх розвантаження, навантаження та зберігання вугілля по ст. Знам'янка за липень -серпень 2011 року (а.с. 152).

18.07.2011 року між ПП «Фірмою «Простір»(покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник), було укладено договір №18/07-11, в якому зазначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті та обсязі, які погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, а покупець зобов'язується належним чином прийняти цю продукцію і вчасно здійснити її оплату на умовах, передбачених договором (а.с. 130). Відповідно до специфікації від 18.11.2011 року №1, поставкою товару є вугілля АМ (13-25) мм в кількості 11,8 тонни та вугілля АС (6-13) мм 14,1 тонни. Вартість вугілля з доставкою до об'єктів покупця складає 31087,20 грн. у тому числі з податку на додану вартість 5181,20 грн. Та специфікації від 29.07.2011 року №2, поставкою товару є вугілля ДГ (0-100) мм в кількості 31 тонни. Вартість вугілля з доставкою до об'єктів покупця складає 27900,00 грн. у тому числі з податку на додану вартість складає 4650,00 грн. (а.с .131). На підтвердження виконання сторонами зобов'язань за даним договором позивачем надано до суду: накладну від 01.08.2011 року №1 (а.с.147), податкову накладну від 01.08.2011 року №1 (а.с. 148) та товарно - транспортні накладні (а.с. 156 -168).

Суд встановив, що на зазначених товарно - транспортних накладних (а.с. 156 -168) проставлені печатки ПП «Зітекс».

З приводу цих товарно-транспортних накладних, наданих представником позивача до суду під час розгляду даної судової справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з п. 11.1 ст. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі -Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

У відповідності до ст. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підставі п. п. 11.4, 11.5, 11.7 ст. 11 Правил, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Наказом Мінтрансу України та Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 року затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Відповідно до цього наказу типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є: подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна; талон замовника.

Як встановлено судом, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів: на всіх накладних у графі «Автопідприємство»не зазначено ПП «Зітекс», відсутні підписи водіїв-експедиторів, тощо.

На підтвердженням реальності господарських операцій щодо надання ПП «Зітекс»транспортних послуг з доставки вугілля по школам, до суду також надано акт здачі -прийняття робіт (а.с. 151). На думку суду, умовою достовірності доказів щодо придбання позивачем у ПП «Зітекс»транспортних послуг з доставки вугілля, вартість яких враховано позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, насамперед, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг. Натомість, акт здачі -прийняття робіт, наданий позивачем до суду з метою підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості цих послуг, має узагальнюючий характер, не є конкретним за змістом.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій, предметом яких є транспортні послуги з перевезення вугілля, між позивачем та ПП «Зітекс».

На підтвердженням реальності господарських операцій, вчинених позивачем щодо придбання вугілля у ПП «Аваі», до суду надано: платіжні доручення (а.с. 139-141); видаткові накладні (а.с. 172, 184, 186, 188); податкові накладні (а.с. 173, 185, 187, 189).

На підтвердженням реальності господарських операцій, вчинених позивачем щодо придбання вугілля у ПП «Каїр», до суду були надані: видаткова накладна (а.с. 145); податкова накладна (а.с. 146).

Позивач не надав до перевірки та під час розгляду справи доказів, які б підтверджували факти придбання позивачем вугілля у ПП «Аваі», ПП «Каїр», перевезення (транспортування) вугілля, зберігання вугілля на складі або в іншому приміщенні, а також факти оплати за придбане позивачем вугілля у ПП «Каїр».

Жодного господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентами ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі»до суду не було надано. За словами представника позивача, такі договори укладалися в усній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Представник позивача не надав до суду доказів, які б свідчили про укладення між ним та його контрагентами договорів у спрощений спосіб, як не надав доказів того, що сторонами при укладенні зазначених господарських договорів були погоджені предмет, ціна та строк дії договорів.

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в акті перевірки та у запереченнях на позов щодо відсутності у контрагентів позивача ПП «Каїр», ПП «Зітекс», ПП «Аваі»фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій, а саме, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Каїр», ПП «Зітекс»та ПП «Аваі».

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також відсутності зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю позивача, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача було доведено законність дій відповідача з приводу проведення податкової перевірки позивача та прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 06.01.2012 р. №0000061710 було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.05.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко