Постанова № 24080683, 10.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 року 2а-1696/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Кравчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту -відповідач) про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 16 березня 2007 року, посвідченим Кушнір Н.Б., державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2-166 та зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції подати відповідну заяву про вилучення обтяження нерухомого майна з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції звернено стягнення та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3, у тому числі і на 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1. Вказуючи на те, що зазначена частина квартири перебуває у заставі ПАТ комерційний банк «Приватбанк», позивач вважає звернення стягнення на таке майно порушенням його прав як заставодержателя.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 17 квітня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 17 квітня 2012 року, судом відкладено за клопотаннями позивача та відповідача на 7 травня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 7 травня 2012 року прибув представник позивача. Від відповідача надійшло клопотання у якому він просить здійснювати розгляд справи без участі представника Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції. У зв'язку з неприбуттям представника відповідача судовий розгляд справи відкладено на 10 травня 2012 року.

10 травня 2012 року у судове засідання прибув представник позивача, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ураховуючи, що представник відповідача втретє не прибув у судове засідання без поважних причин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи, 15 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КІС0GA00000135. Згідно умов вказаного договору, Банк (ПАТ КБ «Приватбанк») зобов'язується надати Позичальникові (ОСОБА_4) кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 15 березня 2007 року по 15 березня 2017 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 168500,00 доларів США (а.с. 9-12).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № КІС0GA00000135 між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 2-1661, згідно якого, ОСОБА_3 є майновим поручителем Позичальника (ОСОБА_4.) і надає в іпотеку нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру по вулиці Театральна в АДРЕСА_1 (а.с. 13-18).

19 серпня 2011 року, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2011 року № 2-748 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Ураїна»боргу в сумі 989605,63 грн. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, у тому числі і на 1/2 частини АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Приватбанк».

Листом від 17 січня 2012 року № 340 державний виконавець повідомив ПАТ КБ «Приватбанк», що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2011 року № 2-748 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Ураїна»боргу в сумі 989605,63 грн. У зв'язку з тим, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач просив надати згоду на реалізацію зазначеної квартири (а.с. 19).

20 січня 2012 року позивач повідомив Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що ПАТ КБ «Приватбанк»не надає свою згоду на примусову реалізацію 1/2 частини АДРЕСА_1, оскільки кредит, забезпечений договором іпотеки від 16 березня 2007 року № 2-1661, не погашений (а.с. 20).

28 лютого 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до відповідача із вимогою зняти арешт з 1/2 частини АДРЕСА_1.

За результатами розгляду листа ПАТ КБ «Приватбанк»від 28 лютого 2012 року № 19.1.0.А.0-01-140, державним виконавцем надано відповідь від 19 березня 2012 року № 3829В25/03-31, якою позивача було повідомлено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (абзац четвертий частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Особливості звернення стягнення на заставлене майно визначено статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 вказаної статті, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною 8 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що у випадку, якщо право застави на майно виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, звернення стягнення на заставлене майно на користь осіб, які не є заставодержателями допускається виключно у разі перевищення вартості предмета застави над розміром заборгованості боржника заставодержателю. Тому, звертаючи стягнення на заставлене майно державному виконавцю необхідно встановити вартість предмета застави та суму заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідач суду не надав жодних доказів на підтвердження факту визначення державним виконавцем вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника заставодержателю на момент проведення арешту майна та накладення заборони на його відчуження, як того вимагають положення частини 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для звернення стягнення на 1/2 частини АДРЕСА_1 та відповідність таких дій вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також звертає увагу на те, що згідно умов кредитного договору від 15 березня 2007 року № КІС0GA00000135, кошти було надано ОСОБА_4 на строк до 15 березня 2017 року. З наявної в матеріалах справи довідки № 201547 вбачається, що станом на 10 травня 2012 року ОСОБА_4 має заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк»за кредитом у валюті договору в розмірі 6876,05 доларів США.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, у разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення стягнення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (частина 4 статті 590 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави є першочерговим та виникло до винесення судом рішення про звернення стягнення на майно на користь осіб, які не є заставодержателями, а державним виконавцем не встановлено вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника заставодержателю, суд дійшов висновку, що накладення арешту на 1/2 частини АДРЕСА_1 суперечить вимогам Закону України про виконавче провадження та створює загрозу порушення прав позивача як заставодержателя. Тому вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 16 березня 2007 року, посвідченим Кушнір Н.Б., державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2-166, а також зобов'язання відповідача подати заяву про вилучення обтяження нерухомого майна з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували правомірність дій Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції щодо накладення арешту та заборони відчуження 1/2 частини АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно з договором від 16 березня 2007 року № 2-166.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності дій щодо звернення стягнення на майно, що перебуває у заставі ПАТ КБ «Приватбанк», суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 16 березня 2007 року, посвідченим Кушнір Н.Б., державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2-166.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції подати заяву про вилучення обтяження нерухомого майна з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо 1/2 частини квартири по вулиці Театральна в АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2012 року.