Постанова № 24079264, 11.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/536/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В., Антощук Є.С.,

за участю представника позивача, представника віповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. №0014872320,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції, у якому просить скасувати прийняте на підставі акту перевірки №1964/05-53/23-20/31881723 від 16.12.2011 року податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0014872320, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 130333,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 65167,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлене перевіркою порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Трансгаз" завищено податковий кредит в сумі 130333,00 грн. в травні 2011 року. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Приват-Енерго". Однак, відповідача неправомірно дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав на віднесення до податкового кредиту суми придбаного природного газу від ТОВ "Приват-Енерго" в травні 2011 року, не вказавши при цьому норму податкового законодавства, згідно якої право на податковий кредит було б поставлено в залежність від дотримання чи перевищення лімітів. Крім того, правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з вищенаведених підстав та просив його задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Новоград-Волинською обєднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт №1964/05-53/23-20/31881723 від 16.12.2011 року (далі-акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого Твариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" завищено податковий кредит за травень 2011 року в сумі 130333,33 грн.

На підставі акту перевірки Новоград-Волинською обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0014872320 від 29.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 130333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 65167,00грн.

Підставою для даного висновку стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання природного газу від ТОВ "Приват-Енерго" у травні 2011 року. За висновком податкового органу, укладений із ТОВ "Приват-Енерго" договір на поставку газу природного є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до ст.203, 207, 215 та 216 Цивільного кодексу України є нікчемним, так як позивачем не надано для перевірки сертифікатів походження природного газу, сертифікатів якості, в ланцюгах продавців контрагента позивача ТОВ "Приват-Енерго" є підприємства місцезнаходження яких невідоме, а також не дотримано лімітів поставки газу.

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" (споживач) укладено договір №129/ПГ на поставку природного газу, відповідно до якого постачальник поставляє, а споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору (а.с.54-57).

Відповідно до додаткової угоди № ПР/11 від 01.11.2010 року дія даного договору продовжена до 31.12.2011 року. (а.с.87).

Згідно пункту 1.5 договору загальна вартість даного договору визначається обсягом фактично поставленого природного газу постачальником споживачу згідно актів прийому -передачі газу, вказаних в п.3.2 даного договору.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що приймання і передача газу, що постачається постачальником споживачу у відповідному місяці оформлюється актами прийому-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники сторін у двох примірниках до 5(п'ятого) числа місяця, наступного за звітом.

На виконання умов вказаного договору у травні 2011 року ТОВ "Приват-Енерго" поставило ТОВ "Трансгаз" 216330 тис. м.3 природного газу, що підтверджується актом № 5 прийому-передачі від 01.06.2011 року, актом здачі-прийому виконаних послуг по безперебійному газопостачанню від 31.05.2011 року, актом прийому-передачі природного газу від 31.05.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.62-64).

Крім того, 10.07.2009 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" (замовник) укладено договір №НВ-01-ПР-09 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними газопроводами, предметом якого є надання постачальником послуг замовнику з транспортування природного газу по магістральних газопроводах та оплата наданих послуг замовником (а.с.58-60).

Відповідно до п.4.8 вказаного договору фактична кількість поданого газу замовнику визначається контрольно-вимірювальними приладами замовника по показниках або запису головного (основного) контрольно-вимірювального комерційного приладу, встановленого у замовника з введенням необхідних поправок, передбачених Держстандартом України. Показники цих приладів є обов'язковими як для постачальника так і для замовника, і є відправними для складання актів прийому-передачі газу. Відповідальність за достовірність даних несе замовник.

Пунктом 11.2 даного договору вважається договір щорічно продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до його закінчення однією із сторін не буде заявлено відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно місячного звіту за травень 2011 року, складеного програмою Ask 1.05 в травні 2011 року на підставі контрольно-вимірювального комерційного приладу ТОВ "Трансгаз" використано 216. 271тис.м.3 газу (а.с.61).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 01.06.2011 року у травні 2011 року газотранспортне підприємство (ДП "Укртрансгаз") транспортувало, а споживач (ТОВ "Трансгаз") прийняв газ в обсязі 216330 м.3 (а.с. 65).

Крім того, дані обставини, що ТОВ "Приват-Енерго" поставило ТОВ "Трансгаз" товари (послуги), а саме: газ природній та постуги по забезпеченню безперебійного газопостачання, підтверджуються також податковими накладними № 59 від 31.05.2011 року на суму 764000,00 грн., в т.ч. ПДВ 127333,33 грн., № 60 від 31.05.2011 року на суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн., а всього на загальну суму 7820000,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 130333,33 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", що не заперечується актом перевірки.

Відповідно до виписок з банківських рахунків позивач повністю розрахувався за отриманий газ з контрагентом ТОВ "Приват-Енерго" (а.с.20-51).

Щодо зазначеного в акті, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів походження природного газу, сертифікатів якості, то дані доводи спростовуються тим, що відповідно до листа № 95 від 07.12.2011 року на запит Новоград-Волинської ОДПІ інспекторам для перевірки надавався протокол фізико-хімічних параметрів природного газу (а.с.66,88).

Крім того, відповідач не вказує на норму податкового законодавства, згідно якої право на податковий кредит у зв'язку із придбанням товару були б поставлені у залежність від наявності документів про підтвердження якісних характеристик такого товару.

Також, суд вважає безпідставними доводи податкового органу щодо недотримання лімітів поставки природного газу.

Так, відповідно до п.3.3 договору на поставку природного газу від 30.07.2009 року № 129/ПГ, укладеного між ТОВ "Трансгаз" та ТОВ "Приват-Енерго", постачальником визначено, що кількість газу, яка подається споживачеві, визначається за показниками комерційного вузла обліку газу, який встановлений у споживача, та повинен відповідаи вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 "Газапостачання", Правилам подачі та використанння природного газу в народному господарстві України, міждержавним та державним стандарстам, нормативним та методологічним документам Держспоживстандарту України та НАК "Нафтогаз України", експлуатаційні документи на засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що входять у вузол.

Отже, реальність господарської операції із отримання природного газу підтверджується показниками комерційного вузла обліку газу, а відтак доводи щодо порушення лімітів отримання газу є безпідставними.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Приват-Енерго" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Трансгаз" і ТОВ "Приват-Енерго" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Новоград-Волинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Приват-Енерго" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється роздрібна торгівля пальним.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Новоград-Волинською ОДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобовязання по поставці газу, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції та своєчасно сплатив податки.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №129/ПГ на поставку природного газу від 30.07.2009 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки газу від ТОВ "Приват-Енерго" позивачу ТОВ "Трансгаз" відповідачем не надані.

Крім того, підтвердженням даного висновку є та обставина, що відповідачем не ставиться під сумнів правомірність формування податкового кредиту по послугам з транспортування природного газу, отриманих від ДП "Укртрансгаз". Тобто, фактично за відсутності природного газу, не було б і його транспортування, а отже поставки.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Щодо зазначеного в акті перевірки, як на підставу для не включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні за поставлений газ, що в ланцюгу поставок у контрагента позивача - ТОВ "Приват-Енерго" є підприємства, місце яких на час здійснення перевірки не встановлене, то Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності постачальниками контрагента.

Крім того встановлено, що позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з іншими контрагентами, ніж з ТОВ "Приват-Енерго", будь-яких доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку постачальників ТОВ "Приват-Енерго" відповідач не навів.

При цьому, в акті перевірки відсутні застереження щодо існування розбіжностей між зобов"язаннями позивача і його безпосереднього постачальника ТОВ "Приват-Енерго" в травні 2011 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 130333,33 грн. у звязку із придбанням товарів (послуг) від ТОВ "Приват-Енерго", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і їх в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. №0014872320.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 13 квітня 2012 р.