Постанова № 24079263, 23.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

Справа № 0670/7099/11

Категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р. 10 год. 04 хв. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Карасюк Т.В., за участю представника позивача Кузьміна Д.Л., представника відповідача Ваховського А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 23 квітня 2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" (також далі за текстом - позивач, ТОВ "Живий квас") до державної податкової інспекції у м. Житомирі (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000082304 від 09 лютого 2011 р.

У ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000422304 від 28 квітня 2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням № 0000422304 від 28 квітня 2011 р. відповідач протиправно зменшив йому розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60122,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову. Пояснив, що в ході проведеної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Живий квас" при здійсненні фінансово-господарських операцій з приватним підприємством "СТК Молоко" (також далі за текстом - ПП "СТК Молоко", постачальник) за червень, липень 2010 року, з'ясовано, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились. Крім того, операції із придбання та реалізації мали не реальний характер, товар не перевозився та не зберігався. За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у м. Житомирі правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422304 від 28 квітня 2011 р.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період часу з 14 по 28 січня 2011 р. державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Живий квас" при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "СТК Молоко" за червень, липень 2010 р.

За результатами проведеної перевірки 28 січня 2011 р. відповідачем складено акт № 280/23-2/36270081, відповідно до висновку якого, на порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 р. № 168-97-ВР (із змінами та доповненнями) позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 21 декларації) на 60122,00 грн., а саме: - червень 2010 р. ПДВ в сумі 32152,00 грн.; - липень 2010 р. ПДВ в сумі 27970,00 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) на 60122,00 грн., а саме: - червень 2010 р. ПДВ в сумі 32152,00 грн.; - липень 2010 р. ПДВ в сумі 27970,00 грн.

На підставі проведеної перевірки, 09 лютого 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60122,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 15031,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Живий квас" оскаржило його в адміністративному порядку, за результатами чого остаточним стало прийняття відповідачем 28 квітня 2011 р. податкового повідомлення-рішення № 0000422304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60122,00 грн.

Суд не погоджується з висновком, викладеним в акті перевірки, виходячи з наступного.

Так, 21 червня 2010 р. між ТОВ "Живий квас" та ПП "СТК Молоко" укладено договір поставки № 21/06-ЖК, на виконання умов якого постачальник поставив позивачу товар у розмірі 360733,35 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60122,00 грн., а саме: концентрат квасного сусла, сухарі житні, гофрокартон, стретч-плівку, цукор, ацесульфам, стрічку п/п, марлю, рукавички, що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Однак, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про безтоварність вказаної операції у зв'язку з відсутністю будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару, та актів приймання-передачі товару.

Разом з тим, як вбачається із вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (відповідно до Правил Inkoterms у редакції 2000 року), а саме місцем поставки є склад постачальника, що розташований у м. Житомирі.

Тобто, право власності на товар від ПП "СТК Молоко" до позивача перейшло безпосередньо на виробничих потужностях постачальника, без його транспортування, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та договором зберігання № 06/17 від 17 червня 2010 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Отже, висновок відповідача про безтоварність вказаної операції є протиправним.

Згідно з підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, також далі за текстом - Закон), підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що податкові накладні, виписані ПП "СТК Молоко", оформлені належним чином, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) визначено перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК України, впливає на дійсність правочину, є наявність вільного волевиявлення тієї особи, яка є саме учасником правочину. В даному випадку, учасниками правочину є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що правочини, укладені між позивачем та ПП "СТК Молоко", спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне та відповідає їхній внутрішній волі, що не суперечить загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків підтверджено тим, що за вказаним договором поставки ПП "СТК Молоко" виконало повністю прийняті на себе зобов'язання з поставки товару, а позивач, у свою чергу, провів повний розрахунок за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо не надання відповідачу під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, то, за переконанням суду, їх наявність чи відсутність є лише дотриманням чи порушенням відповідних правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, наказ Мінстату України та Мінтрансу України від 29 грудня 1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, отже, не обов'язковий до виконання.

Форму товарно-транспортної накладної затверджено наказом Мінстату України та Мінтрансу України від 07 серпня 1996 р. № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за № 483/1508, однак його дію зупинено згідно з повідомленням Держкомпідприємництва від 28 квітня 2006 р., а рішення про його державну реєстрацію скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції від 15 травня 2006 р. № 10/68.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, форму товарно-транспортної накладної чинним законодавством не затверджено та її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи не передбачено.

Відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключения витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат. Таке включення здійснено на підставі відповідних видаткових та податкових накладних ПП "СТК Молоко", які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV та відповідає її вимогам.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У ході розгляду справи представник відповідача обґрунтованих заперечень проти позову та належних доказів до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000422304 від 28 квітня 2011 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60122,00 грн., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача.

Визнати протиправним та скасувати складене 28 квітня 2011 р. державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення-рішення № 0000422304, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Живий квас" (ідентифікаційний код 36270081) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60122,00 грн. (Шістдесят тисяч сто двадцять дві гривні 00 копійок).

Копії постанови направити сторонам, роз'яснивши, що згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Крім того, роз'яснити, що відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 24 квітня 2012 р.