Постанова № 24078958, 28.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/848/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Швець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Миролюбівське" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2012 р. № 0000062301 та № 0000072301,-

встановив:

У лютому 2012 року Приватне підприємство "Миролюбівське" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 31 січня 2012 року за № 0000062301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 53441 грн. 00 коп. (42753 грн. 00 коп. за основним платежем та 10688 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями) та за № 0000072301, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 20469 грн. 00 коп.

У обґрунтування позовних вимог посилається, зокрема, на те, що надані для перевірки документи первинного бухгалтерського обліку позивача свідчать про те, що у жовтні 2011 року ПП "Миролюбівське" придбало у ФОП ОСОБА_1 паливно-мастильні матеріали для їх використання у власній господарській діяльності. Також, позивач вказує на безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_1 на вказані поставки паливно-мастильних матеріалів не скасовані та не визнані недійсними, їх невідповідність вимогам статті 201 ПК України відповідачем також не встановлена.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неперерахування на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість у строки, встановлені законодавством для перерахування сум податку на додану вартість до державного бюджету по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 42753 грн. 00 коп., оскільки сума податку на додану вартість у зазначеному розмірі віднесена у жовтні 2011 року до податкового кредиту правомірно, а отже така сума податку не повинна перераховуватись на спеціальний рахунок для збільшення податкового зобов'язання з цього податку. До того ж, на думку позивача, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не є податковим зобов'язанням сільгосппідприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування, а тому, за відсутності податкового зобов'язання не може бути нарахована сума грошового зобов'язання, як це зробив відповідач Рішеннями, що оскаржуються. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Наполягав на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних Рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У письмових запереченнях від 19.03.2012 року, зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки, згідно наданих документів, ПП "Миролюбівське" порушені норми Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), а саме - на підприємстві відсутні необхідні умови для зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_1 дизпалива, відсутні засоби на зберігання ПММ, відсутні акти приймання-передачі нафтопродуктів. З вищезазначеного, на думку відповідача, вбачається, що паливно-мастильні матеріали ПП "Миролюбівське" не одержувало від ФОП ОСОБА_1, так як дані порушення унеможливлюють отримання даних ТМЦ. Укладені правочини між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Миролюбівське" здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України. У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 31 січня 2012 року № 0000062301 та № 0000072301, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Встановлено, що Приватне підприємство "Миролюбівське" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області 26 січня 2009 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Житомирському районі.

Відповідно до наказу ДПІ у Житомирському районі від 28.12.2011 року № 556 та направлень від 28.12.2011 року №№ 326, 327 податковими інспекторами ДПІ у Житомирському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Миролюбівське" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено Акт № 3219/23-0/36297695/0110 від 13.01.2012 року.

Так, перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства за жовтень 2011 року в сумі 42753 грн. 00 коп. та завищено суму податку на додану вартість на 20469 грн. 00 коп.;

- п. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Миролюбівське" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 655, 656, 662 ЦК України.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі того, що, на його думку, позивачем під час перевірки не підтверджено належними документами фактичне отримання ПП "Миролюбівське" товарів (нафтопродуктів) від ФОП ОСОБА_1, що свідчить про безтоварність операції між цими сторонами.

На підставі висновків про нікчемність правочину, укладеного між ПП "Миролюбівське" та ФОП ОСОБА_1, Державна податкова інспекція у Житомирському районі дійшла висновку про те, що обсяг податкового кредиту ПП "Миролюбівське" за жовтень 2011 року, який був сформований від ФОП ОСОБА_1, є штучно сформованим та належить виключенню зі складу податкового кредиту позивача за жовтень 2011 року.

31 січня 2012 року на підставі Акту перевірки ДПІ у Житомирському районі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000062301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 53441 грн. 00 коп. (42753 грн. 00 коп. за основним платежем та 10688 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000072301, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 20469 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "Миролюбівське" звернулося до суду.

Суд не може погодитися з висновками податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).

Згідно із ч. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ч.1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності із пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У ході судового розгляду встановлено, що 01 березня 2011 року між ПП "Миролюбівське" та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 92, відповідно до якого Продавець (ФОП ОСОБА_1.) продає, а Покупець (ПП "Миролюбівське") купує паливно-мастильні матеріали.

На виконання умов цього Договору ФОП ОСОБА_1 здійснив поставку ПП "Миролюбівське" дизпаливо та виписав податкові накладні № 33 від 04.10.2011 року на суму 131085 грн. 00 коп.; № 93 від 06.10.2011 року на суму 129628 грн. 50 коп.; № 241 від 24.10.2011 року на суму 44190 грн. 00 коп.; № 296 від 28.10.2011 року на суму 74428 грн. 01 коп., видаткові накладні № УП-0000093 від 06.10.2011 року на суму 129628 грн. 50 коп.; № УП-0000248 від 24.10.2011 року на суму 44190 грн. 00 коп.; № УП-0000303 від 28.10.2011 року на суму 74428 грн. 01 коп. та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

25 січня 2010 року між ПП "Миролюбівське" та ВСК "Миролюбівський" укладено Договір відповідального зберігання, відповідно до якого Депонент (ВСК "Миролюбівський") передає, а Виконавець (ПП "Миролюбівське") приймає на відповідальне безвідплатне зберігання ємкості в кількості 3 (три) штуки для зберігання ПММ, про що складено Акт прийому-передачі.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 92 від 01.03.2011 року, поставка товару здійснювалася партіями та транспортом Продавця (ФОП ОСОБА_1) відповідно до Актів прийому-передачі палива від 04.10.2011 року, 06.10.2011 року, 24.10.2011 року та 28.10.2011 року.

Судом встановлено, що ПП "Миролюбівське" було перераховано ФОП ОСОБА_1 кошти за Договором № 92 від 01.03.2011 року, про що свідчать платіжні доручення від 03.10.2011 року № 207, від 12.10.2011 року № 227, від 19.10.2011 року № 235, від 27.10.2011 року № 236.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (затверджено наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.08 № 281/1171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.08 за № 805/15496, далі Інструкція №281) встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються забезпеченням нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 5.1.1 Інструкції № 281, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Згідно із п.п.5.2.6 Інструкції № 281, приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП складається у двох примірниках.

Підпунктом п.п.5.4.1 Інструкції № 281 визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність під час проведення перевірки товарно - транспортних накладних та актів прийому-передачі палива, з огляду на наступне.

Встановлено, що предметом укладеного договору були нафтопродукти. У даному випадку здійснення поставки на користь ПП "Миролюбівське" відбувалася партіями, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Таким чином, при такому характері господарський операцій у підприємства неминуче виникають витрати, пов'язані із транспортуванням такої кількості товару, що також мають бути підтверджені документально.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею1 Правил визначено поняття товарно-транспортної документації (комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до статті 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На виконання вимог чинного законодавства, представником позивача було надано до суду та оглянуто в судовому засіданні товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі палива, які підтверджують факт поставки товару (дизпалива).

Посилання представника відповідача на відсутність у позивача засобів для зберігання нафтопродуктів, суд також не бере до уваги, оскільки в ПП "Миролюбівське" є в наявності ємкості для зберігання ПММ, що підтверджується Договором відповідального зберігання від 25.01.2010 року та Актом прийому - передачі до даного Договору.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Житомирському районі та наявності порушень з боку ПП "Миролюбівське" не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

Допитана в якості свідка старший державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_3, яка здійснювала перевірку підприємства не змогла пояснити, які порушення вимог податкового законодавства були допущенні позивачем при формуванні податкового кредиту у жовтні 2011 року та відсутність у ПП "Миролюбівське" актів прийому-передачі ПММ на які посилався представник ДПІ у Житомирському районі у своїх письмових запереченнях на адміністративний позов.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Законодавства України Акт перевірки не містить, Приватне підприємство "Миролюбівське" цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам (послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 31 січня 2012 року за № 0000062301 та за № 0000072301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ФОП ОСОБА_1, то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ПП "Миролюбівське" та ФОП ОСОБА_1 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у Житомирському районі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 31.01.2012 р. № 0000062301 та № 0000072301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 03 квітня 2012 р.