Постанова № 24078734, 19.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/10050/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Корольовій О.С.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. №0000902304,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. №0000902304. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ Торговий дім "Буд Комплект" за травень 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 18.08.2011 року №3798/23-2/00132405. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000902304 від 31.08.2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 109008 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 108008 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач помилково дійшов висновку про недійсність правочинів укладених між ДП "Житомирська механізована колона" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Торговий дім" Буд комплект" .

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується рішеннями про результати розгляду скарг Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" поданими у порядку адміністративного оскарження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ Торговий дім "Буд Комплект" за травень 2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 18.08.2011 року №3798/23-2/00132405. При проведенні перевірки було виявлено недодержання Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" вимог ч.1, ч.2 ст. 203, ст. 215, ст,216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ДП "Житомирська механізована колона" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Торговий дім "Буд комплект". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655, та 656 ЦК України.

Крім того, було встановлено порушення Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 109008 грн. за травень 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000902304 від 31.08.2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 109008 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 109008 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Суд не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішення з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2011 року між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" (Постачальник) було укладено договір поставки № 03/23/40, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти партіями Покупцю електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах визначених даним Договором.

На виконання умов договору, позивачу в травні 2011 року було передано у власність електротехнічну продукцію (далі-товар), а саме: провід AsXsn, затискач підтримуючий PSP, затискач відгалужувальний TTD, кабельний ремінець CCD, кінцевий ковпачок GPE, бандаж SO, обмежувач перенапруги та основи для кріплення кабелю на загальну суму 654050 грн., в тому числі ПДВ 109008,33 грн. На отриманий товар продавцем видані податкові накладні від 11.05.2011 року № 7 на суму 31566,91 грн., від 19.05.2011 року № 14 на суму 72,56 грн., від 31.05.2011 року № 47 на суму 77368,86 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 11.05.2011 року № 104214 на суму 110793,12 грн, від 07.06.2011 року № 105311 на суму 464213,18 грн., від 12.05.2011 року № 105101 на суму 100583,11 грн, від 19.05.2011 року № 105103 на суму 88818,34 грн., від 19.05.2011 року № 105171 на суму 435,38 грн.

Також, факт отримання позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товаро-транспортних накладних, подорожніх листів, а також рахунками - фактурами та платіжними дорученнями про перерахування коштів ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" на рахунок ТОВ "ТД "Буд Комплект".

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили фактичне отримання від ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" товару, а саме електротехнічної продукції, та подальше її використання в межах господарської діяльності позивача.

Вказаний факт також підтверджується і наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, надані ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання електротехнічної продукції у ТОВ "ТД "Буд Комплект", який видавав позивачу податкові накладні, та правомірність формування податкового кредиту в травні 2011 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки за порушення при складанні товаро-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 вказаного Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих до матеріалів справи та оглянутих в судовому засіданні копій товаро-транспотртних накладних вбачається, що вони відповідають вищезазначеним вимогам Закону про бухгалтерський облік та мають всі необхідні реквізити, які дають можливість ідентифікувати суть проведеної господарської операції. Крім того, на думку суду, зазначені в акті перевірки недоліки в оформленні товаро-транспортних накладних, не роблять дані документи недійсними та не спростовують факту проведення господарської операції.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору між позивачем і ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект", то суд зазначає наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення-рішення № 0000902304 від 31.08.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 23 березня 2012 р.