Постанова № 24078140, 04.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4259/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Коблової О.Д.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотехніка»до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотехніка» 06 квітня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та просить визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 26-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.02.2012 року.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення повідомлений належним чином, що підтверджуються розпискою. Заперечення чи пояснення щодо позовних вимог не надав, з клопотання про відкладення розгляду справи не звертався.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України судом на місці ухвалено щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 11.02.2009 року спір за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є публічно правовим, оскільки виникає за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в даній спірній ситуації, діє як суб'єкт владних повноважень та реалізовує владні управлінські функції та є відповідачем в порядку адміністративного судочинства у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування і архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотехніка», зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції.

Також, Державним комітетом України з будівництва та архітектури ТОВ «Експотехніка» видано ліцензію будівельної діяльності (згідно з переліком) з 26.04.2005р. по 26.04.2010р.

Так, 26.01.2012 року відповідачем пред'явлене направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на базі відпочинку «Світанок», що належить ТОВ «Експотехніка» на праві власності та знаходиться за адресою: с. Мар'янське, вул. Першого Травня, 1Є.

Згідно направлення встановлений перелік проведення перевірки з 26.01.2012р. по 01.02.2012р.

Перевіркою встановлене порушення позивачем вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: «Право на виконання будівельних робіт».

26.01.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) терміну контролю виконання - 30.01.2012 року.

30.01.2012 року відповідачем складено Акт перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено:

- будівельні роботи на об'єкті не виконуються;

- експлуатація збудованих будівель та споруд не встановлена;

- зрівняльним аналізом виявлено, що стан будівель і споруд у 2008 році (час придбання бази відпочинку) не відповідає даним на 27.04.2010р. (замовлений на той час технічний паспорт МБТІ);

- роботи виконувалися в минулому, з посиланням на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010р. та 30.06.2010р. по справі №32/89-10 було виконано в 2008-2009р.р. позивачем власними силами - господарським способом, будівельні роботи здійснено без відповідного дозволу компетентних державних органів (отриманням документів, що надають замовнику будівництва право на виконання будівельних робіт);

- не розроблена проектно-кошторисна документація на реконструкцію та будівництво об'єкту, що є порушенням вимог ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

- не забезпечено виконання авторського та технічного нагляду (позиція перевіряючих);

- об'єкт не введено в експлуатацію.

30.01.2012 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудування, за змістом якого перевіркою встановлені наступні порушення.

Так, на думку відповідача, замовником будівництва ТОВ «Експотехніка» допущено порушення вимог абз.2 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме: незабезпечення замовником будівництва здійснення авторського нагляду за реконструкцією та будівництвом комплексу будівель та споруд об'єкту «База відпочинку «Світанок», що відповідно до ст.32 Закону України «Про архітектурну діяльність» тягне за собою відповідальність за п.8 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також запропоновано накласти штраф у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

31.01.2012 року відповідачем складено припис, яким останній вимагає позивача зупинити будівельні роботи з будівництва об'єкту - регламентовано абз.2 пп.3 п.11 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 - терміном виконання - до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, реалізація якої відбудеться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів від 13.04.2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

Визначено - усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності до 01.03.2012 року.

17.02.2012 року відповідачем складено постанову №26-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 48 285 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідності до ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладений на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як три роки з дня його вчинення. Так, позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року встановлено, що 16.03.2009 року Апостолівською райдержадміністрацією надана ТОВ «Експотехніка» земельна ділянка під фактично збудоване нерухоме майно (базу відпочинку «Світанок»). Позивач звертає увагу, оскільки в зимових несприятливих умовах будівництво не могло вестися та відповідно зазначає, що наданню в користування земельної ділянки передує певний час, вбачається, що будівництво закінчилося більш як три роки з моменту вчинення, отже у відповідача були відсутні правові підстави для накладення штрафу.

Крім того, позивач стверджує, що підприємство не було повідомлене про час і місце винесення оскаржуваної постанови, тобто не мало можливості захистити свої інтереси, а саме: бути присутнім при розгляді питання про накладення штрафу та мати можливість надати відповідні документи, витребувані приписом від 26.01.2012 року.

Також, позивач доводить, що на час перевірки будівництво на об'єкті не велося, тобто не відповідає дійсності твердження відповідача щодо виконання позивачем будівельних робіт без відповідної ліцензії. Отже, будівництво закінчено за три роки, тобто ще до закінчення ліцензії.

Позивач звертає увагу, що відповідачем перевірка здійснена неналежно, а висновки не відповідають дійсності, оскільки згідно висновку про проведення технічного обстеження на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству будівель і споруд, розташованих на території бази відпочинку «Світанок» виконаний ТОВ «НДП ДНІПРЕМПРОЕКТ», підтверджує, що несуча здатність вказаних будівель забезпечена. Даний факт викладений в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року.

Тобто, на думку позивача, враховуючи вище вказані обставини, постанова №26-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.02.2012 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечення проти позовних вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному Закону України «Про планування і за будову територій».

Згідно ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

У відповідності пп.1 п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється, зокрема, за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

При цьому, з метою виконання покладених завдань у сфері державного контролю, Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи наділені, зокрема, функціями щодо видачі замовникам (забудовникам) та реєстрація в установленому порядку дозволів на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств, а також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень тощо.

Згідно абз. «а» пп.6 п.5 Положення «Про державну архітектурно-будівельну інспекцію України» затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року №439/2011 інспекція має право давати у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства, державних стандартів, будівельних норм і правил.

Крім того, відповідно до абз. «а» пп.3 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Пунктом 8 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: 8) незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами. 2. Накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, визначає здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкту архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до ІV і V категорії складності (далі - Порядок № 553).

Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування (далі - штрафи), передбачені Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (далі - Положення № 244).

Відповідно до п.2 Положення № 244 штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекції) на підприємства, їх об'єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування (далі - підприємства), за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб.

Пунктом 4 Положення №244 встановлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є відповідний протокол, складений за формою згідно з додатком №1 посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень за формою згідно з додатком №2.

Проте, з наявних у справі документів вбачається, що протокол відносно позивача складений 30.01.2012 року, а припис - 26.01.2012 року.

Крім того, припис від 26.01.2012 року не має номеру за порядком, що, в свою чергу, доводить відсутність відповідної реєстрації.

Згідно п.5 Положення №244, протягом трьох днів після оформлення протокол, інші необхідні матеріали (висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення, розрахунок розміру штрафу тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф.

У відповідності до п.6 Положення №244 питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний термін з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників підприємства, експертів, інших причетних до неї осіб.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що протокол від 30.01.2012 року направлений поштою, проте, доказів отримання та дати отримання відповідачем суду не надано.

В протоколі зазначено про розгляд справи 10.02.2012р. об 11:00 год.

Отже, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено дотримання строку, передбаченого п.6 Положення.

Навпаки, 17.02.2012 року відповідачем складено постанову №26-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Таким чином, неможливо дійти висновку - від якої дати відрахував термін відповідач.

Пунктом 7 Положення №244 визначено, що рішення посадової особи інспекції про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування, складеною за формою згідно з додатком №3, а саме, за його змістом повинна бути зазначена графа, щодо оскарження: Згідно із ст.4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» ця постанова може бути оскаржена до господарського суду.

Проте, судом встановлено, що позивач не був присутній на засіданні розгляду справи щодо притягнення ТОВ «Експотехніка» до відповідальності та застосування штрафних санкцій за виявлені порушення.

Відповідно до п.9 Положення №244 та п.22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

З матеріалів справи вбачається, отримання копії постанови позивачем 13.03.2012 року.

Відповідачем не надано доказів, а з матеріалів справи не вбачається дотримання останнім зазначених приписів.

Таким чином, в ході дослідження матеріалів адміністративної справи, виявлено невідповідність постанови №26-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування вимогам законодавства, а саме: додатку №3 викладеного у Постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування».

Також, згідно матеріалів справи знайшли підтвердження обставини щодо закінчення будівництва позивачем більш як за три роки до проведеної відповідачем перевірки.

Відповідно до ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладений на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як три роки з дня його вчинення.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідач в ході перевірки позивача та під час складення оспорюваної постанови, не приймає до уваги рішення та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області по справі №32/89-10 відповідно від 27.04.2010 року та 30.06.2010 року, які набрали законної сили. Відповідних доказів суду не надано.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для накладення штрафу на позивача.

При розгляді справи суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним, нечинним (якщо це не нормативно-правовий акт) тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання незаконною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з вимогою про визнання зазначеної постанови протиправною.

При цьому, суд враховує те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Отже, стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи та докази позивача повністю підтверджуються матеріалами адміністративної справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірна постанова відповідача не відповідає нормам законодавства, що є підставою для задоволення позову.

З урахуванням приписів зазначених нормативно-правових актів та приписів Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд, як зазначено вище, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову, в тому числі, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Експотехніка» судові витрати у розмірі 482,85 грн., сплачені платіжними дорученнями №684 від 05.04.2012 року та № 689 від 10.04.2012 року.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотехніка» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 17.02.2012 року №26-Ю.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експотехніка» (50055, м. Кривий Ріг, вул. Літке, буд. 2б, код ЄДРПОУ 32410389) 482,85 грн. (чотириста вісімдесят дві грн. 85 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя О. Д. Коблова