Постанова № 24077544, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 р. 15:08 Справа №2а-973/12/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність від 25.07.2011року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 16.03.2011 року.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ротонда Торг" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0013392301 від 06.01.2012р.

Суть спору: Приватне підприємство "Ротонда Торг" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013392301 від 06.01.2012р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 166 250 гривен та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83 125 гривен.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем помилково було зроблено висновки проведеної перевірки, викладені в Акті № 9608/23-4/36165656 від 15.12.2011 року, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що ним віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, яка була сплачена ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» у вересні 2011 року за придбання цукру - піску на загальну суму 997 500,00 гривен, в т.ч. ПДВ 166 250 гривни. Ця сума віднесена до податкового кредиту з ПДВ, згідно декларації позивача за вересень 2011 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Приватне підприємство «Ротонда Торг» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради 14.10.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Ідентифікаційний код юридичної особи 36165656) (а.с.9).

Приватне підприємство «Ротонда Торг» знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з 15.10.2008 року.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Ротонда Торг», код ЄДРПОУ 36165656, місцезнаходження: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, буд. 10-Г, з питань взаємовідносин з ТОВ «АПК «Харківцукорзбуд» за вересень 2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено Акт № 19608/23-4/36165656 від 15.12.2012 року, у якому встановлено порушення п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України у результаті донараховано податкового зобов'язання з Податку на додану вартість у сумі 166 250 грн.(а.с.11-19)

На підставі зазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0013392301 від 06.01.2012 року на суму 166 250 гривен за основним платежем та 83 125 гривен штрафні санкції, загальна сума складає 249 375 гривень (а.с.21)

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням № 0013392301 від 06.01.2012 та висновками акту перевірки позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно встановлення відповідачем у акті перевірки висновку про завищення з боку позивача податкового кредиту, суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень ) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

П.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України визначає,що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України) .

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно -аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 166 250 гривень визначена Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим внаслідок порушення Приватним підприємством «Ротонда Торг» п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України у зв'язку з завищенням податкового кредиту за вересень 2011 року ПДВ у сумі 166 250 гривен, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях з ТОВ «АПК «Харківцукорозбут», що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та отримання економічної вигоди, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що операції між ПП «Ротонда Торг» з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» за вересень 2011 р. здійснювались за межами фактичного надходження ПП «Ротонда Торг» м. Сімферополь враховуючи відстань, наявність штатних робітників, основних фондів та відсутність транспортних засобів та «станів підприємств», що вказує на фактичну неможливість здійснення фінансово-господарських операцій з постачання такого товару.

З наведеними вище висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, суд не погоджується на підставі наведеного нижче.

Завищення Приватним підприємством «Ротонда Торг» податкового кредиту за вересень 2011 року по операціях з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» на суму 166 250 гривень складається з податкового кредиту, нарахованого у зв'язку з придбанням цукру - піску на загальну суму 997 500,00 гривен.

Судом встановлено, що 01 червня 2011 року між Приватним підприємством «Ротонда-Торг» та ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» було укладено Договір поставки № 0106А1/217. Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця цукор, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вказаний товар, у строки та на умовах, передбачених у цьому Договорі, у кількості зазначеному в заявці Покупця.

26 вересня 2011 року ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» було виписано накладну № 4246 від 26.09.2011 року на ім'я Приватного підприємства «Ротонда Торг»» на продаж цукру-піску на загальну суму 495 000,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість 85 500 гривен.(а.с.33).

26 вересня 2011 року платіжними дорученнями № 1013 та № 3670 позивачем була сплачена сума 495 000,00 гривень на банківський рахунок ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» (а.с.38-39).

Передача товару від Продавця Покупцю підтверджується податковою накладною № 555 від 26.09.2011 року (а.с.32).

29 вересня 2011 року ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» було виписано накладну № 4350 від 29.09.2011 року на ім'я Приватного підприємства «Ротонда Торг»» на продаж цукру-піску на загальну суму 502 500,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість 83 750 гривень (а.с.35).

29 вересня 2011 року платіжними дорученнями № 3686, № 3687 та № 3688 позивачем була сплачена сума 502,500,00 гривень на банківський рахунок ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» (а.с.39-41).

Передача товару від Продавця Покупцю підтверджується податковою накладною № 640 від 29.09.2011 року (а.с.34).

Господарські операції відображені у Декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем:

- Приватному підприємству «Укрторгпартнер» згідно Договору купівлі-продажу № 220 від 01.09.2011 р., що підтверджується Податковою накладною № 259 від 30.09.2011р. та видатковою накладною № 1984 від 30.09.2011 р. (а.с.42-45).

- Приватному підприємству «Визит Торг» згідно Договору купівлі-продажу № 219 від 01.09.2011 р., що підтверджується Податковими накладними № 218 від 27.09.2011р., № 258 від 30.09.2011р. та видатковими накладними № 1868 від 27.09.2011 р. та № 1983 від 30.09.2011р. (а.с.46-51).

Таким чином, на думку суду, первинними документами бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Ротонда Торг» (накладні, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні) у повному обсязі в сумі 997 500,000 гривень з ПДВ підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями у вересні 2011 року між Приватним підприємством «Ротонда - Торг» та ТОВ «АПК «Харківцукорзбут».

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між Приватним підприємством «Ротонда - Торг» та ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» у зв'язку з тим, що у ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» основні засоби відсутні, чисельність працюючих - 6 чоловік, не має складських приміщень необхідних для здійснення діяльності на підставі наступного. Податковим кодексом України не передбачено обов'язок покупця перевіряти, за рахунок яких ресурсів (виробничих, трудових, фінансових) продавець надає товари (роботи, послуги) для покупця. Покупець не зобов'язаний перевіряти: чи використовує продавець власні виробничі потужності або орендовані; чи залучає продавець з метою здійснення господарської діяльності власних співробітників або фізичних осіб за трудовими угодами. Згідно з судовою практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника (правова позиція викладена в Ухвалах ВАСУ за справами №9820946, №7276773 та в Постановах ВСУ №№221007, 3060678, 4970766).

Таким чином, суд вважає, що покупець Приватне підприємство «Ротонда - Торг» не може нести відповідальність за діяльність або бездіяльність продавця ТОВ «АПК «Харківцукорзбут» та не повинен зазнавати негативні наслідки з цього.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Приватного підприємства «Ротонда - Торг» (накладні, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні), у повному обсязі не підтверджуються висновки акту перевірки № 9608/23-4/36165656 від 15.12.2011 р. щодо порушення ПП «Ротонда Торг» п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України про донарахування податкового зобов'язання з Податку на додану вартість у сумі 166 250 грн. за вересень 2011р.

Суд вважає, що факт здійснення господарської операції, пов'язаної з формуванням податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору з його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований у якості юридичної особи, обліковувався як платник ПДВ у ДПІ та мав свідоцтво платника ПДВ, та здійснення цих господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Розрахунки позивачем проведені з контрагентом.

На думку суду, норми матеріального права, які закріплені в Податковому Кодексі України визначають лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Податковий Кодекс не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано податкові накладні у підтвердження суми податкового кредиту, яка була предметом судового дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 22.02.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 27.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 0013392301 від 06.01.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) витрати зі сплати судового збору у сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.