Постанова № 24070044, 21.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року справа №2а/0570/17947/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Сульженко А.В.

за участі

представників позивача ОСОБА_2, Чуєва С.В.

представника відповідача Полякової О.Г.

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в справі № 2а/0570/17947/2011 за позовом Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) «Енерговугілля» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю (Далі - ТОВ) «Хімічні технології» про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2011 року за № 0003122340.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2011 року № 0003122340 податковим органом було донараховано ЗАТ «Енерговугілля» податок на прибуток в сумі 1.675.000 грн. та штрафна санкції в сумі 418.750 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню протиправним, виходячи з наступного.

Твердження перевіряючого органу про заниження податку на прибуток при операціях з векселями ґрунтуються на недійсності первинних документів за операціями із цінними паперами, оскільки останні, на думку перевіряючих, складені всупереч вимогам чинного законодавства. Також представники ДПІ ставлять під сумнів самі домовленості між учасниками зобов'язань. Вказані висновки повністю базуються на протоколі допиту директора ТОВ «Хімічні технології» ОСОБА_5 від 11.08.2011 року в кримінальній справі № 80-0264 за ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу (далі - КК) України за фактом фіктивного підприємництва, згідно якого останній свідчить про свою не причетність до господарської діяльності ТОВ «Хімічні технології». Проте, податковим органом не представлено доказів того, що на дату оформлення та видання векселів, ТОВ «Хімічні технології» не існувало як юридична особа, в тому числі не представлено доказів внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру, а, отже, підприємство було наділено цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто, здатне було набувати цивільні права та обов'язки. Разом з тим, сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства і припинення державної реєстрації не тягне безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Позивач вважає, що знаючи про існування розбіжностей у свідченнях, які надавав директор ТОВ «Хімічні технології», ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не відібрала пояснення у ОСОБА_5 та не встановила дійсних обставин справи, внаслідок чого дійшла помилкових висновків щодо фактичного невиконання функцій директора ТОВ «Хімічні технології». Розглядаючи заперечення на акт перевірки, контролюючий орган взагалі не надав жодної оцінки наведеним свідченням ОСОБА_5

Окрім того, позивач зазначив, що ЗАТ «Енерговугілля» придбало вексель у ТОВ «Ді.ЕР.АЙ», а з ТОВ «Хімічні Технології» жодних взаємних фінансово-господарських операцій не мало, що свідчить про упередженість та необ'єктивність висновків про заниження податку на прибуток в сумі 1.675.000 грн. за 3 квартал 2010 року.

На підставі викладеного просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 року № 0003122340 як безпідставне та незаконне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в справі № 2а/0570/17947/2011 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції погодився з думкою податкового органу про те, що вексель серії АА № 1833972 номіналом 30.000.000 грн. з датою складання 19.12.2008 року не має одного з обов'язкових реквізитів векселя, а саме: не підписаний головним бухгалтером ТОВ «Хімічні технології» ОСОБА_6 у зв'язку із чим не має сили простого векселю.

Крім того, місцевий суд зазначив, що первинні документи, а саме: акти приймання-передачі векселя, який не має юридичної сили простого векселя, не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись і, як слідство, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку особа ЗАТ «Енерговугілля» дійсно неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5, визнавши її суперечливою фактам та показанням, та у зв'язку із цим вважав її неналежним доказом.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначені практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позову.

В судовому засіданні представники позивача і третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду скасувати.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ЗАТ «Енерговугілля» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 15.09.2003 року за № 1 266 108 0007 000334.

У грудні 2009 року ЗАТ «Енерговугілля» уклало з ТОВ «ДІ.ЕР.АЙ» (продавець) договір купівлі-продажу векселів № Б-09-697/1 від 16.12.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Ді.еР.Ай», представлене ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений) та ЗАТ «Енерговугілля» (покупець) придбав простий вексель з іменним індосаментом загальною номінальною вартістю 30.000.000 грн. Покупець повинен був сплатити договірну вартість іменного векселя продавцю на поточний рахунок не пізніше 31.12.2011 року, а продавець зобов'язаний передати покупцю вексель відповідно акту прийому-передачі не пізніше 16.12.2009 року, який додався до договору.

Крім того, у грудні 2009 року ЗАТ «Енерговугілля» уклало з ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація» договір купівлі-продажу векселів № Б-09-6981/1 від 16.12.2009 року, відповідно до якого ЗАТ «Енерговугілля» (продавець) та ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація» (покупець) придбає простий вексель із договірною вартістю векселя в сумі 29.500.300 грн. без ПДВ. Покупець повинен був сплатити договірну вартість іменного векселя продавцю на поточний рахунок не пізніше 31.12.2011 року, а продавець зобов'язаний передати покупцю вексель відповідно акту прийому-передачі не пізніше 16.12.2009 року , який додався до договору.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 2 цього Закону завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обов'язкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 та п.79.1 ст.79 Податкового кодексу (далі - ПК) України та постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 11.08.2011 року проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ЗАТ «Енерговугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року відповідно до наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 06.09.2011 року № 1021, про що було складено акт від 19.09.2011 року за № 1123/23-2/32515954.

Зазначеним актом перевірки податковим органом були встановлені порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку із чим було зроблено висновок про заниження ЗАТ «Енерговугілля» податку на прибуток в сумі 1.675.000 грн., в тому числі, за 3 квартали 2010 року в сумі 1.675.000 грн.

Не погодившись із актом перевірки від 19.09.2011 року за № 1123/23-2/32515954, позивачем до ДПІ Ворошиловського району м. Донецька були надані заперечення до акту перевірки від 22.09.2011 року № 97, на яку 22.09.2011 року за № 41503/10/23-213-4 було надано відповідь.

На підставі встановлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 42093/10/23-213-4 від 03.10.2011 року, яким згідно із пп.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1.675.000 грн. та за штрафними санкціями - 41.8750 грн.

З акту перевірки встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0264, яка порушена відносно голови правління ЗАТ «Укренергозбут» ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології». В ході реєстрації підприємництва, формально став співзасновником та директором зазначеного підприємства, наміру займатися господарською діяльністю по ТОВ «Хімічні технології» під час реєстрації вказаного підприємства та й у подальшому не мав. Крім того, згідно зазначених пояснень, гр. ОСОБА_5 підписував договори, первинні документи та податкові звіти, не маючи намір здійснювати господарські операції від імені ТОВ «Хімічні технології». За виконання своїх дій на посаді номінального директора ТОВ «Хімічні технології» від гр. ОСОБА_5 (бухгалтер підприємства), отримував щомісяця грошові кошти готівкою у розмірі мінімальної заробітної плати. Місцезнаходження первинних бухгалтерських документів ТОВ «Хімічні технології» знаходились у громадянина ОСОБА_6

На підставі викладених обставин, податковим органом був зроблений висновок, що векселедавець векселя АА 1833972 від 19.12.2008 року ТОВ «Хімічні технології» - є суб'єктом з ознаками фіктивності та окрім того, акти приймання-передачі векселя серії АА 1833972 від 19.12.2008 року номіналом 30.000.000 грн., де в графі векселедавець зазначено ТОВ «Хімічні технології» та міститься підпис директора ОСОБА_5 і відсутній підпис головного бухгалтера ОСОБА_6 не мають юридичної сили первинних документів, що є порушенням Закону України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (далі - Закон № 2374-ІІІ), де зазначено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером. Крім того, з пояснень ОСОБА_5 вбачається, що йому не відомо в оплату якого товару виписувалися векселі від імені ТОВ «Хімічні технології» та товарно-матеріальних цінностей не отримував та не передавав в оплату векселів. Згідно пояснень головного бухгалтера ЗАТ «Енерговугілля» ОСОБА_2, наданим на адресу ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, нею повідомлено ким підписано на векселі про те, що даний вексель зобов'язано сплатити ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація» їй невідомо, а також, що копії векселю їй не належить.

Оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання регламентуються Цивільним кодексом (далі - ЦК) України, а вимоги щодо векселів регламентуються Уніфікованим Законом «Пре переказні векселі та прості векселі», запровадженим Конвенцією, яка підписана в Женеві 07.06.1930 року та Законом № 2374-ІІІ.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та відповідно до ч.1 ст.627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Обов'язковість виконання договору сторонами передбачена ст.629 ЦК України.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

При чому відповідно ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Закон № 2374-ІІІ визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Частиною третьою статті 5 Закону № 2374-ІІІ визначено, що вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Стаття 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, визначено, що простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

При чому статтею 76 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, визначено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Відповідно вимог зазначених статей суд першої інстанції погодився із думкою податкового органу про те, що вексель серії АА № 1833972 номіналом 30.000.000 грн. з датою складання 19.12.2008 року не має одного з обов'язкових реквізитів векселя, а саме не підписаний головним бухгалтером ТОВ «Хімічні технології» ОСОБА_6 у зв'язку із чим не має сили простого векселю.

Але з таким висновком місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

З положень статті 5 Закону № 2374-ІІІ випливає, що підпис головного бухгалтера потрібний на векселі, якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи.

Відповідач не надав доказів того, що посада головного бухгалтера передбачена штатним розписом ТОВ «Хімічні технології», в той же час директором цього підприємства надано пояснення, що посади головного бухгалтера в штатному розписі підприємства не існує, а бухгалтер ОСОБА_6 здійснює свої обов'язки за сумісництвом, чому надане відповідне документальне підтвердження (а.с.51-53).

Відтак, висновку суду з цього питання не відповідають матеріалам справи.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно зі статтею 4 Закону № 2374-ІІІ видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Однак вимога товарності векселю пред'являється тільки при первісному виникненні вексельного зобов'язання. Подальша передача векселя дотримання цієї умови вже не вимагає. Вексель може виступати як засіб платежу, так і товаром.

Частинами першою і другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, такі як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною третьою статті 8 Закону № 996-ХІV передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема Законом № 334/94-ВР, Порядком складання декларації з податку на прибуток, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року № 271/7592 (за період з початку дії та за 1 квартал 2011 року включно), ПК України та Порядком складання декларації з податку на прибуток, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 року за № 271/7592.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку ввід усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, та за їх межами, при чому п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 зазначеного Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Позивач має всі документи щодо укладення та виконання договорів купівлі-продажу спірного векселя.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що первинні документи, а саме акти приймання-передачі векселя, який не має юридичної сили простого векселя, не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись і як слідство, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку особа ЗАТ «Енерговугілля» неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, не відповідають матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

В матеріалах справи міститься копія виписки банку від 16.12.2009 року в рахунок оплати за реалізований вексель на розрахунковий рахунок ЗАТ «Енерговугілля» № 26001017875980 в сумі 6.700.000 грн., при чому дебіторська заборгованість по договору № Б-09-698/1 від 16.12.2009 року з ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація» складає 22.800.300 грн. Дані кошти ЗАТ «Енерговугілля» були направлені на сплату кредиторської заборгованості згідно договору поруки № 01 від 10.10.2005 року перед ЗАТ «Укренергозбут».

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно п.1.22.1 ст.1 Закону № 334/94-ВР безоплатна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку

Згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають компенсацію чи повернення таких коштів, або без укладення таких договорів.

Згідно п.2.3 Договору купівлі-продажу векселів № Б-09-698/1 від 16 грудня 2009 року покупець зобов'язаний сплатити договірну вартість векселя не пізніше 31.12.2011р. Тобто, на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення термін оплати за договором ще не настав. Покупець частково сплатив суму векселя і визнав договір, як договір купівлі-продажу, про що свідчить і призначення платежу: «За простий вексель з іменним індосаментом, згідно договору № Б-09-698/1 від 16 грудня 2009 року без ПДВ».

Відтак, кошти, що надійшли за договором купівлі-продажу векселя від ТОВ «ММК» неправомірно вважати безоплатною (безповоротною) фінансовою допомогою, тому не можна стверджувати, що відбулося заниження скоригованих валових доходів на суму доходів у вигляді безповоротної фінансової допомоги за 2009 рік на 6.700.000 грн., та в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1.675.000 грн., в тому числі, за 3 квартали 2010 року в сумі 1.675.000 грн.

Стосовно доводів ДПІ, які ставлять під сумнів самі домовленості між учасниками зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані висновки повністю базуються на протоколі допиту директора ТОВ «Хімічні технології» ОСОБА_5 від 11.08.2011 року в кримінальній справі № 80-0264 за ч.1 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва, згідно якого останній свідчить про свою не причетність до господарської діяльності ТОВ «Хімічні технології».

В той же час, заявою, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5 зазначає про невірність показань у кримінальній справі № 80-0264. В суді апеляційної інстанції останній також стверджував про причетність до діяльності цього підприємства.

Відповідно до положень частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи, з приводу здійснення ОСОБА_5 діяльності від імені ТОВ «Хімічні технології» існує спір.

Вирок в кримінальній справі № 80-0264 відсутній.

Інших доказів, що підтверджують факт того, що ОСОБА_5 формально став співзасновником та директором підприємства, наміру займатися господарською діяльністю по ТОВ «Хімічні технології» під час реєстрації вказаного підприємства та й у подальшому не мав, а також підписував договори, первинні документи та податкові звіти, не маючи намір здійснювати господарські операції від імені ТОВ «Хімічні технології», суду не надано.

Відтак, висновки місцевого суду, що всі операції, починаючи з емісії спірного векселю, до його продажу по ланцюгу від одного суб'єкту господарської діяльності іншому містять ознаки фіктивності та були спрямовані на ухилення від сплати податків, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені належними доказами, а є лише припущеннями.

Частинами першою та другою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 03.10.2011 року за № 0003122340, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про повне задоволення позову.

В повному обсязі постанова складена 24 лютого 2012 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в справі № 2а/0570/17947/2011 - скасувати.

Позов Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №0003122340 від 3 жовтня 2011 року про застосування до Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» податку на прибуток в сумі 1.675.000 (один мільйон шістсот сімдесят п'ять тисяч) гривень та фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 418.750 (чотириста вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий І.В.Сіваченко

Судді С.П.Дяченко

О.О.Шишов