Постанова № 24068061, 13.03.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,

Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "Віпос" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2008 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати незаконними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 4 липня 2007 року № 0005212303/0 та № 0005222303/0; від 11 вересня 2007 року № 0005212303/1 та № 0005222303/1; від 5 грудня 2007 року № 0005212303/3 та № 0005222303/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 197 111 грн (у тому числі основний платіж - 131 407 грн, штрафні (фінансові) санкції - 65 704 грн) та з податку на прибуток у сумі 2 427 186 грн (у тому числі основний платіж - 1 269 709 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 157 477 грн).

Зазначені повідомлення-рішення прийняті ДПІ на підставі акта виїзної планової перевірки з питань дотримання Товариством податкового законодавства (за період з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року) від 19 червня 2007 року № 1524/23-03/24581332, у якому зафіксовано такі порушення:

- підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), яке полягало у безпідставному включенні до валових витрат сум у розмірі 4 980 332 грн, пов'язаних із гарантійним обслуговуванням товарів без ведення окремого обліку повернутих покупцями бракованих товарів та покупців, що отримували гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування);

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, яке полягало у безпідставному включенні до складу валових витрат суми витрат у розмірі 10 270 грн за відстій катера без документального підтвердження належності цієї операції до господарської діяльності позивача;

- підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР через безпідставне включення підприємством до складу амортизаційних відрахувань суми амортизації витрат у розмірі 118 235 грн 42 коп. на придбання катера Chaparral 276 Signatur (2005 року випуску) та причепа Magic Trailer TALS 2682;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" через безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми цього податку, сплаченої при придбанні вищезазначених катера та причепа, а також акваріума, фонтана та послуг із їх обслуговування, без мети подальшого використання у межах господарської діяльності.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 4 червня 2008 року позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2009 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 4 червня 2008 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2010 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2009 року скасував та залишив у силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 4 червня 2008 року.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами рішення суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5, підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2009 року.

На обґрунтування скарги додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 та 31 липня 2008 року, а також постанову Верховного Суду України від 2 лютого 2010 року, в яких по-іншому і правильно, на думку ДПІ, застосовані зазначені вище норми права.

Перевіривши наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотивів неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення.

Ухвалюючи рішення у справі, яка розглядається, касаційний суд погодився з висновками місцевого адміністративного суду про те, що позивач на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР правомірно включив до складу валових витрати, пов'язані з веденням ним господарської діяльності щодо проведення через дилерську мережу гарантійного обслуговування автомобілів, а саме з купівлі запчастин та їх продажу ділерам з метою виконання такого обслуговування. Касаційний суд зазначив, що приписи підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР не поширюються на діяльність позивача як організатора гарантійного обслуговування проданих автомобілів "Ауді АГ" відповідно до умов договору про поставку продукції марки "Ауді" в Україну та умов гарантії на таку продукцію, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується виробником і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу за правилом підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону. Позивач не здійснював гарантійну заміну проданих ним товарів, що виключає також підстави для висновку про наявність у нього обов'язку вести окремий облік повернутих покупцями бракованих товарів, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту у порядку, затвердженому Державною податковою адміністрацією України наказом від 27 червня 1997 року № 203.

Касаційний суд зазначив, що згідно із встановленими судом першої інстанції обставинами господарські операції з придбання позивачем та експлуатації катера та причепа до нього, послуги з відстою катера, що проведені з метою його тестової перевірки в межах дистриб'юторської угоди, за умовами якої позивач взяв на себе обов'язки дилера з продажу цього товару, а також з придбання та встановлення фонтанного обладнання та акваріумного комплексу при підготовці позивачем нового офісного приміщення до приймання офісних делегацій направлені на здійснення власної господарської діяльності з метою отримання доходу. На думку касаційного суду, наведені обставини (згідно з положеннями пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР) свідчать про безпідставність висновку податкового органу щодо відсутності у позивача права на віднесення витрат, пов'язаних із таким придбанням, до складу валових, права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та на амортизацію витрат з придбання основних фондів - катера та причепа.

У справі, рішення від 31 липня 2008 року в якій додано до скарги, Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду спору про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення зазначив про необґрунтоване завищення господарським товариством валових витрат на суму собівартості готової продукції (висівок), списаної як недоброякісна та непридатна до використання, тобто яка не була в подальшому використана підприємством у власній господарській діяльності, оскільки такі витрати не відповідають законодавчому визначенню, передбаченому в пункті 1.32 статті 1 та пункті 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР. Крім того, касаційний суд погодився з тим, що виключення вартості зіпсованих товарів з валових витрат зменшує суму податкового кредиту відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Предметом спору у справі, рішення Верховного Суду України від 2 лютого 2010 року у якій надав відповідач, є податкове повідомлення-рішення про донарахування підприємству, основна господарська діяльність якого полягає у роздрібному продажу придбаної оптом електричної енергії, податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій через безпідставне (всупереч положенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР) включення таким підприємством до складу валових витрат сум понаднормативних втрат електроенергії.

Із зазначених рішень убачається, що обставини справи, яка розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких послався відповідач, що унеможливлює врегулювання розбіжностей у застосуванні судами одних і тих самих положень закону.

Додане скаржником рішення касаційного суду від 1 липня 2008 року не є остаточним, тому також не може слугувати доказом наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Частиною першою статті 244 КАС встановлено, що Верховний Суд України відмовляє у задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" та статтями 241, 242, частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

Ю.Г. Тітов