Постанова № 24062956, 18.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.05.2012 р. справа №5009/336/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Стойки О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Василько»с. Чистопілля

на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. по справі № 5009/336/12 ( суддя -Немченко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»м. Запоріжжя

до Селянського (фермерського) господарства «Василько»с. Чистопілля

про стягнення 123 530, 88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -за довіреністю №02/12 від 03.01.2012 р.

від відповідача -не з»явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Василько»123530 грн. 88 коп., з яких: 11983 грн. 43 коп. сума основного боргу, 4062 грн. 86 коп. сума пені, 58294 грн. 93 коп. штраф за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1352 грн. 67 коп. інфляційні втрати, 47836 грн. 99 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. по справі № 5009/336/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»задоволені частково, внаслідок чого стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Василько» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 11983 (одинадцять тисяч девятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 43 коп. пені, 5800 (пять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 47836 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 18 коп. судового збору. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

- положеннями ст. 173, ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 530, 536, 611, 694 Цивільного кодексу України, ст.22, ст.33, ст.34, ст.43, ст.49 Господарського процесуального кодексу України,

- в частині - необгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. у справі № 5009/336/12, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення в частині присудження з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 у сумі -47 836 грн. 99 коп. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що рішення суду першої інстанції постановлене при неповному з»ясування обставин, що мають значення для справи. Також, обставини, які мають значення для справи і які судом визнані встановленими, не були доведені під час судового засідання. Тому висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи.

Також, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення в частині стягнення з відповідача 47 836 грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки укладений між сторонами договір поставки, містить відповідальність за прострочку виконання грошового зобов»язання у формі сплати пені (п.8.2.3 Договору) та умовами цього договору не врегульовані правовідносини сторін з товарного кредиту, які б могли бути підставою для вимоги про сплату процентів.

Водночас в апеляційній скарзі заявник просив Донецький апеляційний господарський суд відновити пропущений строк для апеляційного оскарження, посилаючись на те, що рішення господарського суду запорізької області від 28.02.2012р. було отримано лише 06 березня 2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.12 р. Селянському (фермерському) господарству «Василько» відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від № 5009/336/12 по справі № 5009/336/12.

11 травня 2012 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І.(головуючий), Діброва Г.І., Стойка О.В.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.12 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 16.05.12 р. не з'явився, надав телеграму про неможливість з»явитися в судове засідання.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (далі-постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Василько» (далі-покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК070410/7 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, у строки, зумовлені договором, постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно із п. 2.1 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невідємними частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях.

Згідно із п. 5.5. договору, при оплаті товару грошові кошти, які надійшли від покупця, в першу чергу направляються в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування товарним кредитом, в другу - в рахунок оплати товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобовязується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобовязання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (п. 8.2.3 договору).

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

З матеріалів справи вбачається, що специфікацію № 1 від 07.04.2010 р. до договору, яка є його невідємною частиною, сторони узгодили перелік товару, що поставляється, ціну, умови та місце поставки (передачі) товару, строки оплати товару, розрахунок процентів по товарному кредиту, їх суму та строки їх сплати.

Відповідно до вищевказаної специфікації, яка була підписана та скріплена печатками з обох сторін, ціна всього товару по цій специфікації складає 193692 грн. 37 коп. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 77476грн.95коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 07.04.2010 р., другий платіж у сумі 116215 грн. 42 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.10.2010 р. Сума процентів за користування товарним кредитом 624 грн. 06 коп., дата сплати процентів 20.10.2010 р. Сума цієї специфікації становить 194316 грн. 43 коп., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - видаткових накладних: № А-00002322 від 27.05.2010 р. на суму 5993 грн. 64 коп., № А-00002245 від 21.05.2010 р. на суму 35824 грн. 80 коп., № А-00001439 від 15.04.2010 р. на суму 98819 грн. 52 коп., № А-00001242 від 07.04.2010 р. на суму 53054 грн. 41 коп. та довіреностей: № 24 від 27.05.2010 р., № 22 від 20.05.2010 р., № 13 від 15.04.2010 р., № 12 від 07.04.2010 р. позивачем було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 193692 грн. 37 коп.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, в сумі 182333 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Також, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 11983 грн. 43 коп. відповідачем позивачу сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Товар продається за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобовязання за договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 193692 грн. 37 коп., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками з боку обох сторін (№ А-00002322 від 27.05.2010 р. на суму 5993 грн. 64 коп., № А-00002245 від 21.05.2010 р. на суму 35824 грн. 80 коп., № А-00001439 від 15.04.2010 р. на суму 98819 грн. 52 коп., № А-00001242 від 07.04.2010 р. на суму 53054 грн. 41 коп.) та не заперечується сторонами у справі. Товар отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей № 24 від 27.05.2010 р., № 22 від 20.05.2010 р., № 13 від 15.04.2010 р., № 12 від 07.04.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Специфікацію № 1 від 07.04.2010 р. до договору, яка є його невідємною частиною, сторони узгодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 77476 грн. 95 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 07.04.2010 р., другий платіж у сумі 116215 грн. 42 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.10.2010 р. Сума процентів за користування товарним кредитом 624 грн. 06 коп., дата сплати процентів 20.10.2010 р. Сума цієї специфікації становить 194316 грн. 43 коп., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було сплачено позивачу 182333 грн. 00 коп. наступними платіжними документами: 29.12.2009 р. платіжним дорученням № 159 було перераховано 237595 грн. 68 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 29.12.2009 р.), з яких 135262 грн. 68 коп. відповідачем було сплачено за іншим договором поставки, а решту 102333 грн. 00 коп. було зараховано позивачем як передоплата першого платежу за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК0704410/7 від 07.04.2010 р.; 30.11.2010 р. платіжним дорученням № 300 було перераховано 30000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 30.11.2010 р.); 16.12.2010 р. платіжним дорученням № 323 було перераховано 20000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 16.12.2010 р.); 12.01.2011 р. сплачено 30000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів). Відповідачем було переплачено перший платіж, переплата у сумі 24856 грн. 05 коп. була зарахована в рахунок сплати другого платежу. Інша частина другого платежу сплачувалась відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 983 грн. 43 коп. є доведеними, обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4062 грн. 86 коп. та штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів в розмірі 58294 грн. 93 коп. колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 8.2.3 договору, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобовязання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 вищезазначеного кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

З огляду на вищевикладене вбачається, що позивачем розрахунок суми пені та штрафу здійснено у відповідності з вищезазначеними нормами кодексу, умовами договору, однак, враховуючи клопотання відповідача, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги, що сума простроченої основної заборгованості є незначною, і сума штрафних санкцій в декілька раз перевищує суму основного боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення суми пені та штрафу, і стягнення з відповідача на користь позивача 2 031 грн. 43 коп. пені та 5800 грн. 00 коп. штрафу.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5 договору передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Таким чином, на підставі ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України та п. 8.5 договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку та визнав обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 47836 грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також, позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 352 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 352 грн. 67 коп. є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі -1 030 грн. 79 коп.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 983 грн. 43 коп. основного боргу, 2031 грн. 43 коп. пені, 5 800 грн. 00 коп. штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1 030 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 47 836 грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. по справі № 5009/336/12 про часткове задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Василько»на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. по справі № 5009/336/12 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2012р. по справі № 5009/336/12 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

О.В.Стойка

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду