Рішення № 24062394, 03.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року справа № 5020-227/2012

За позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворо10ва, 27) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10), Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9А), військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справі України (95015, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - Зюйд"

(99703, м. Севастополь, вул. Чорнореченська, 129)

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Година Д.А., посвідчення № 363 від 08.12.2010

представника позивачів -ОСОБА_1, довіреність №3/20-172 від 31.03.2012;

представник відповідача - не з'явився

Суть спору:

Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справі України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Зюйд" про виділ у натурі частки Головного управління внутрішніх військ МВС України та військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України зі спільної часткової власності учасників договору простого товариства від 27.09.2005 № 112/44/1 загальною вартістю 9514 200,00 грн, яка складається з об'єкту нерухомого майна (гуртожитку) по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі; визнання за Міністерством внутрішніх справ України права державної власності та за військовою частиною 3009 внутрішніх військ МВС України право оперативного управління на об'єкт нерухомого майна (гуртожиток) по вул. М.Музики 86/1 в м. Севастополі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення пункту 3 додаткової угоди № 3/20/1-024/11/112/44/1/Д7 від 05.12.2011 до договору від 27.09.2005 ухиляється від вчинення дій щодо набуття Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та військовою частиною 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України права на гуртожиток по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 20.03.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 03.05.2012 прокурор та представник позивачів позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. 19.03.2012 від представника відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі, а також клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності не з'явившогося представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши прокурора та представника позивачів, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор може подавати позови до суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому виражається порушення інтересів держави.

27.09.2005 між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військовою частиною 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Зюйд» укладено договір простого товариства № 112/44/1 (далі - Договір)/а.с.10-13/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою досягнення спільної мети по створенню бази відпочинку та оздоровчого центру для військовослужбовців внутрішніх військ та членів їх сімей, а також створення житлового та нежитлового фонду.

Згідно з п. 1.2 Договору в редакції додаткової угоди № 3/20/1-024/11/112/44/1/Д7 від 05.12.2011 спільною метою Договору є отримання сторонами соціального та економічного ефекту щодо створення бази відпочинку, оздоровчого центру, житлового та нежитлового фонду на земельній ділянці загальною площею 7,7016 га по вул. Мраморна, 21 у м. Севастополі, будівництву та/або придбанню житлової площі для військовослужбовців та членів їх родини, які мають право на її отримання згідно чинного Законодавства, шляхом передачі такої житлової площі Головному управлінню внутрішніх військ МВС України та/або військовій частині 3009 внутрішніх військ МВС України на відповідному правовому титулі, згідно чинного законодавства України, а також забезпечення Головного управління внутрішніх військ МВС України та/або військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України гуртожитком в м. Севастополі шляхом передання Головному управлінню внутрішніх військ МВС України та/або військовій частині 3009 внутрішніх військ МВС України будівлі гуртожитку в м. Севастополі загальною площею 1724,5 кв. м. (далі -об'єкт) на відповідному правовому титулі, згідно чинного законодавства України /а.с. 23 -24/.

У відповідності до п. 3 додаткової угоди № 3/20/1-024/11/112/44/1/Д7 від 05.12.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Зюйд» зобов'язалося сприяти набуттю Головному управлінню внутрішніх військ МВС України та/або військовою частиною 3009 внутрішніх військ МВС України права на об'єкт на відповідному правовому титулі, згідно чинного законодавства України в десятиденний строк, з моменту підписання акту приймання-передачі цього об'єкта.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 3/20/1-024/11/112/44/1/Д7 від 05.12.2011 сторони підписали акт № 2, згідно якому ТОВ «Інвест-Зюйд» передало, а Головне управління внутрішніх військ МВС України та військова частина 3009 внутрішніх військ МВС України прийняли гуртожиток, який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М. Музики, 86/1, загальною площею 1724,5 кв.м та вартістю 9 514 200,00 грн.

Однак, відповідач зобов'язання щодо набуття Головним управлінням внутрішніх військ МВС України та військовою частиною 3009 внутрішніх військ МВС України права на гуртожиток по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі не виконав, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах позивачів до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності виникає в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1134 передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Як вбачається з повідомлення комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради № 2828 від 14.03.2012, згідно даним архіву БТІ право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: М. Музики, 86/1 зареєстроване за ТОВ «Інвест-Зюйд».

Однак, відповідно до укладеного сторонами договору простого товариства № 112/44/1 від 27.09.2005 та додаткових угод до нього, гуртожиток, який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. М. Музики, 86/1, загальною площею 1724,5 кв.м та вартістю 9 514 200,00 грн повинен перейти до Головного управління внутрішніх військ МВС України та військової частині 3009 внутрішніх військ МВС України.

Частиною першою статті 364 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною третьою статті 367 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено у судовому засіданні договір про поділ нерухомого майна сторонами підписаний не був, відповідач не забезпечив отримання права власності позивачами гуртожитку по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі,

Відповідно до Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 13, 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Заявою від 19.03.2012 відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо виділу у натурі частки Головного управління внутрішніх військ МВС України та військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України із спільної часткової власності.

Відповідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Положенням про Головне управління внутрішніх військ МВС України, затвердженим наказом МВС України від 21.11.2003 № 1402 визначено, що Головне управління внутрішніх військ МВС України є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України, а тому, з урахуванням наведених норм суд дійшов висновку, що право власності на об'єкт нерухомого майна - гуртожиток по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі підлягає визнанню за Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами частини першої та другої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Наведені правові норми свідчать, що право власності є пріоритетним по відношенню до права оперативного управління, яке є похідним від права власності, а власник майна, в свою чергу, має вчиняти будь-які дії щодо свого майна незалежно від волі інших осіб. При цьому, стаття 137 Господарського кодексу України не обмежує права власника майна передавати право оперативного управління від одного суб'єкта господарювання до іншого.

Отже, оскільки нормами діючого законодавства встановлено, що передача майна в оперативне управління до того чи іншого суб'єкта господарювання відноситься до повноважень власника цього майна суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права оперативного управління на гуртожиток за військовою частиною 3009 внутрішніх військ МВС України задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 № 3674-VI, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становлять 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн - станом на 2012 рік) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати (1073,00 грн).

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача у доход бюджету. Таким чином, з ТОВ "Інвест-Зюйд" в доход державного бюджету підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 65 453,00 грн, з яких: 1073,00 грн - 1 розмір мінімальної заробітної плати (вимоги немайнового характеру), 64380,00 грн - не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (вимоги майнового характеру).

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити в натурі частку Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України і військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України із часткової власності учасників договору простого товариства від 27.09.2005 № 112/44/1 загальною вартістю 9 514 200,00 грн, яка складається з об'єкту нерухомого майна (гуртожитку) по вул. М. Музикі, 86/1 в м. Севастополі.

Визнати за Міністерством внутрішніх справ України право власності на об'єкт нерухомого майна (гуртожиток) по вул. М. Музики, 86/1 в м. Севастополі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест -Зюйд»(99703, м. Севастополь, вул. Чорнореченська, 129, ідентифікаційний код 336332517, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 65 453,00 грн (шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три грн 00 коп).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 08.05.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва