Рішення № 24061226, 15.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.12р. Справа № 36/5005/3621/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро", с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про стягнення 33 799, 58 грн.

Суддя Соловйова А.Є

Секретар судового засідання Халамай Ю.С.

Представники:

Від Позивача: не з'явився

Від Відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" про стягнення 33 799, 58 грн., з яких: 30 720, 00 грн. основного боргу, 2374,28 грн. пені, 459, 54 грн. 3% річних, 245, 76 грн. інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 344/07-11 від 07.06.2011 щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в засіданні на 03.05.2012.

03.05.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою Відповідача та ненаданням ним витребуваних судом документів, для витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 03.05.2012 позовні вимоги підтримав в повному обсязі; в судове засідання 15.05.2012 не з'явився, пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у призначені на 03.05.2012 та 15.05.2012 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в позовній заяві, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.04.2012 (підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення 27.04.2012).

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" (далі Відповідач, Замовник) було укладено Договір на виконання сільськогосподарських робіт № 344/07-11 (далі Договір).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України, в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи по трамбуванню зеленої маси на силос в порядку та на умовах, визначених в Договорі, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. Договору встановлено строк проведення робіт до 01 грудня 2011 року.

Сторони погодили, що оплата робіт за Договором здійснюється в розмірі 80, 00 грн. за одну годину виконаних робіт (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт, згідно яких Замовник здійснює оплату протягом 15 банківських днів наступних за днем підписання акту.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця.

На виконання Договору Позивач виконав роботи по трамбуванню зеленої маси, зібраної з площі 384 га, вартість яких була визначена з урахуванням приписів п. 3.1. Договору, та склала 30 720, 00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2011.

Акт виконаних робіт був підписаний Сторонами, а тому Відповідач повинен був оплатити виконані роботи в строк до 23.08.2011, але вони не були оплачені.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, не господарюючі суб'єкти-юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами-юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського договору на виконання сільськогосподарських робіт від 07.06.2011.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Абзацом 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30 720, 00 грн.

Отже, з Відповідача на користь Позивача належить стягнути 30 720, 00 грн. основного боргу за Договором.

Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені судом встановлено наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 4.1 Договору за прострочку сплати виконаних робіт (п. 3.2 Договору) Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано по заборгованості за Договором 2 374, 28 грн. пені, 459, 54 грн. 3% річних, 245, 76 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки Позивача, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 2 374, 28 грн. пені, 459, 54 грн. 3% річних, 245, 76 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню; з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 30 720, 00 грн. основного боргу; 2 374, 28 грн. пені, 459, 54 грн. 3% річних, 245, 76 грн. інфляційних втрат

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись викладеним, ст. ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Леніна, 10; код ЄДРПОУ 30195842; р/р 26004010019921 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51250, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк" м.Новомосковськ, МФО 305299) 33 799, 58 грн., з яких: 30 720, 00 грн. (тридцять тисяч сімсот двадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 2 374, 28 грн. (дві тисячі триста сімдесят чотири грн. 28 коп.) пені, 459, 54 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 54 коп.) 3% річних, 245, 76 грн. (двісті сорок п'ять грн. 76 коп.) інфляційних втрат;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя А.Є. Соловйова

Повне рішення складено 17.05.2012.