Рішення № 24061188, 15.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.12р. Справа № 15/5005/3626/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Насостехкомплект", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОМПЛЕКТ СТЕЙНЛЕС УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 100 950 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: Андрієвський Р.В., заступник директора

від відповідача: Фулеров Є.Є., директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Насостехкомплект" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОМПЛЕКТ СТЕЙНЛЕС УКРАЇНА" (далі-відповідач), про стягнення 100 950,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 153-03 від 15.04.11р.

Ухвалою господарського суду від 19.04.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 17.05.12р.

17.05.12р. в судовому засідання повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав суду для огляду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Повноважний представник відповідача відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав, але в судовому засіданні не заперечував щодо існування зазначених правовідносин та підтвердив факт попередньої оплати позивачем за металопродукцію 100950,00 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 153-03 (далі - Договір) (а.с.9-12), відповідно до умов п. 1.1 якого відповідач продає, а позивач купує металопродукцію. Найменування і кількість продукції визначаються згідно Специфікацій або рахунків до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, повна сума Договору складає суму всіх накладних до цього Договору, оформлених належним чином.

Терміни постачання продукції обумовлюються сторонами на кожну окрему партію і встановлюються до 31.12.2011 року, дострокове постачання дозволене з обов`язковим повідомленням про це позивача (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що право власності на продукцію передається від відповідача до позивача після завантаження продукції на транспорт позивача та оформлення товаросупровідних документів, як що сторони не домовились про інше. Датою поставки продукції є дата оформлення товарної накладної. Разом з товаром відповідач зобов`язаний надати наступні документи: рахунок-фактуру, сертифікат якості, накладну на продукцію, податкову накладну.

Як зазначено у п.4.1 Договору, оплата продукції здійснюється згідно умов, обумовлених в Специфікаціях або рахунків до цього Договору.

Розрахунки здійснюються по товаросупровідних документах (п.4.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, в разі не поставки продукції у встановлені терміни, відповідач зобов`язаний відшкодувати збиток у розмірі 0,05% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більш ніж 5% від суми Специфікації.

Усі спори, що виникли під час виконання зобов`язань за цим Договором, сторони будуть намагатися вирішити шляхом домовленостей (п.9.1 Договору).

Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним законодавством України (п. 9.2 Договору).

Як зазначено у п.10.7 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1 Специфікації (а.с.13) загальна вартість Специфікації складає 201 900,00 грн., та нарахований ПДВ 20% - 33 650,00 грн.

Як зазначено в п. 2 Специфікації (а.с.13), оплата продукції за цією Специфікацією здійснюється наступним чином: 50% - передоплата, 50% - по сповіщенню про готовність до відвантаження із складу виробника.

В п. 3 Специфікації (а.с.13) зазначено про те, що термін постачання складає 70-80 календарних днів з моменту зарахування передоплати.

Як зазначає позивач, згідно з умовами Договору та Специфікації, ним було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, відповідно до виставленого рахунку на оплату № 1359 від 26.10.11р. (а.с.14), грошові кошти в розмірі 100 950,00 грн., що підтверджує платіжне доручення № 273 від 27.10.11р. (а.с.15) та банківською випискою від 27.10.11р. (а.с.16).

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов Договору, відповідач продукцію не відвантажив, чим порушив умови Договору.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 14.02.12р. було направлено на адресу відповідача лист від 13.02.12р. (а.с.17-18), з проханням в семиденний термін з моменту отримання даного листа повернути грошові кошти в сумі 100 950,00 грн., сплачені в якості попередньої оплати за металопродукцію. Зазначений лист отримано відповідачем 28.02.12 року, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду з даною позовною заявою.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за непоставлену металопродукцію в розмірі 100 950,00 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОМПЛЕКТ СТЕЙНЛЕС УКРАЇНА" (49000, м. Дніпропетровськ, провул. Ушинського, буд. 1, код ЄДРПОУ 35044654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Насостехкомплект" (40022, м. Суми, вул.2-а Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 23633541) попередню оплату за непоставлену металопродукцію в розмірі 100950,00 грн. (сто тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 019,00 грн. (дві тисячі дев`ятнадцять грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 18.05.12р.