Рішення № 24061144, 18.05.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2012 р. Справа № 5004/301/12

за заявою Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Луцьк

про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення

у справі №4/119-50

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління", м. Луцьк

до відповідача: Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Луцьк

про стягнення 1 178 291 грн. 62 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 -начальник департаменту філії "Волинське головне регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" (дов. №2418-О від 18.10.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 -представник Волинського ОДП ДАК "Хліб України" (дов. №21 від 30.08.2011р.)

Суть спору: 19 березня 2012 року Волинське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України", в порядку, визначеному ст.ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, звернулось до господарського суду із заявою №21-9 від 19.03.2012р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2012р. відповідну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за нововиявленими обставинами, присвоєно справі №5004/301/12 та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2012р. провадження у даній справі було зупинено до розгляду в апеляційному порядку Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" про стягнення 78078,38 грн., та за зустрічним позовом Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" до ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" про визнання кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. недійсним.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2012р. у зв'язку із усуненням обставин, що зумовлювали зупинення провадження у справі (прийняття Рівненським апеляційним господарським судом постанови у справі №6/40-50 та набрання нею законної сили), провадження у справі №5004/301/12 було поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.05.2012р.

До початку розгляду судом заяви по суті представником публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" було заявлене клопотання від 17.05.2012р. (а.с. 90) про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №6/40-50. До зазначеного клопотання стороною було долучено копію відповідної касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та поштові документи про її направлення до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 91-97).

За результатами розгляду в судовому засіданні зазначеного клопотання, з приводу задоволення котрого в засіданні суду були висловлені заперечення з боку представника Волинського ОДП ДАК "Хліб України", господарським судом було прийнято рішення щодо відхилення останнього.

При цьому господарський суд виходив з того, що пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Судом при цьому враховано також те, що провадження у даній справі відповідно до ухвали суду від 05.04.2012р. зупинялось саме до розгляду в апеляційному порядку Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 за позовом ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до Волинського ОДП ДАК "Хліб України" про стягнення 78078,38 грн., та за зустрічним позовом Волинського ОДП ДАК "Хліб України" до ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське ГРУ" про визнання кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. недійсним.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі №6/40-50 у відповідності із ст. 105 ГПК України набрала законної сили, що й виступило підставою для поновлення провадження у справі №5004/301/12, крім того заявником не надано суду будь-яких документів в підтвердження прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та призначення справи до розгляду в судовому засіданні.

Поруч з цим в судовому засіданні представником ПАТ КБ "ПриватБанк" було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою надання представнику сторони можливості підготовити відповідне письмове клопотання з подальшим долученням його до матеріалів справи, в судовому засіданні у відповідності до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву (повідомлення про оголошення перерви -а.с. 99).

За наслідками розгляду в судовому засіданні письмового клопотання представника ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкладення розгляду справи (а.с. 100-101), в котрому останній просить суд вчинити зазначену процесуальну дію з огляду на необхідність надати стороні можливість підготувати письмові пояснення та заперечення на заяву Волинського ОДП ДАК "Хліб України", господарським судом було прийнято рішення про відхилення відповідної заяви.

При цьому суд виходив з того, що ухвалою суду провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.05.2012р. 04 травня 2012 року, зазначену ухвалу було направлено сторонам також 04 травня 2012 року, що свідчить про те, що у останніх, зокрема, у ПАТ КБ "ПриватБанк", існувало достатньо часу для підготовки та подання на розгляд суду відповідних письмових пояснень, заперечень, клопотань, тощо.

Одночасно з цим подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом не інакше, як зловживання стороною процесуальними правами та свідомим затягуванням останньою строків розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.

При цьому положеннями ГПК України не передбачено можливості продовження строків розгляду судами заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В даному випадку заява про перегляд судового рішення у справі №4/119-50 за нововиявленими обставинами надійшла до господарського суду Волинської області та була зареєстрована канцелярією суду 19.03.2012р., з врахуванням тривалості розгляду справи (зупинення провадження у справі ухвалою суду від 05.04.2012р. та поновлення провадження у справі ухвалою суду від 04.05.2012р.), місячний строк для розгляду відповідної заяви судом спливає саме 17 травня 2012 року, що, в свою чергу, також усуває будь-які можливості для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник Волинського ОДП ДАК "Хліб України" викладені у заяві вимоги підтримав, посилаючись на засвідчені у заяві від 19.03.2012р. №21-9 обставини, долучені до заяви документи, а також на існування істотних обставин для справи, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи судом та на час прийняття рішення від 27.08.2002р. у справі №4/119-50, просить суд зазначене рішення щодо стягнення з Волинського ОДП ДАК "Хліб України" на користь КБ "ПриватБанк" в особі Волинського ГРУ 1070000 грн. несплаченого кредиту, 134585,47 грн. несплачених відсотків, а всього 1204585,47 грн. та 1700 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати, а також прийняти нове рішення про відмову кредитній установі у задоволенні її позовних вимог.

Поруч з цим представником заявника ініціюється питання щодо покладення на банківську установу обов'язку відшкодування Волинському обласному ДП ДАК "Хліб України" понесених ним при поданні до суду відповідної заяви судових витрат.

Присутній в судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" у своїх усних поясненнях з приводу заяви Волинського ОДП ДАК "Хліб України" щодо перегляду рішення суду у справі №4/119-50 заперечив, просить суд зазначену заяву відхилити, а рішення суду у справі №4/119-50 залишити без змін.

Одночасно з цим представником сторони було засвідчено на тому, що при поданні відповідної заяви до суду заявником було пропущено встановлені для цього строки, що, в свою чергу, виступало підставою для повернення відповідної заяви судом згідно ч. 6 ст. 113 ГПК України.

Зазначається представником сторони також і те, що заявником в основу обгрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було покладено рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50, котре на момент звернення Волинського ОДП ДАК "Хліб України" до суду з відповідною заявою не набрало законної сили, що, в свою чергу, виступало підставою для відмови судом заявнику у прийнятті такої заяви.

Розглянувши заяву Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", дослідивши долучені до останньої документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та необхідність її задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 (а.с. 10) за позовом комерційного банку "ПриватБанк" в особі Волинського головного регіонального управління до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення 1 178 291 грн. 62 коп. було постановлено стягнути з Волинського ОДП ДАК "Хліб України" на користь КБ "ПриватБанк" в особі Волинського ГРУ 1070000 грн. несплаченого кредиту, 134585,47 грн. несплачених відсотків, а всього 1204585,47 грн. та 1700 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті зазначеного рішення, а також в даному судовому засіданні господарським судом було встановлено, що 28.02.2001р. між КБ "ПриватБанк" в особі Волинського головного регіонального управління і Волинським обласним ДП ДАК "Хліб України" був укладений кредитний договір №2460 (а.с. 62) за яким позичальник отримав в банку кредит в сумі 1495000 грн. з виплатою 33% річних за користування коштами і терміном повернення кредиту до 28.11.2001р. Кредит видавався 28.02.2001р. і 01.03.2001р. шляхом перерахунку грошових коштів в сумах 495000 грн., 288183,20 грн., 405627,80 грн., 306189 грн. відповідно на рахунки ДП "Володимир-Волинський КХП", СВК ім. Тімірязєва, ДГ "Олицьке", СВК "Мир".

Додатковою угодою до кредитного договору (а.с. 63) з 06.04.2001р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена 28% річних.

Додатковою угодою до кредитного договору від 27.11.2001р. (а.с. 64) термін його дії був продовжений до 20.05.2002р., а відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 34% річних.

Додатковою угодою до кредитного договору (а.с. 66) з 05.02.2002р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена за згодою сторін в розмірі 28% річних. Термін дії кредитного договору залишено без змін.

Додатковою угодою до кредитного договору від 17.05.2002р. встановлено, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, тобто з 21.05.2002р., позичальник виплачує банку відсотки з розрахунку 33% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 28.02.2001р. між банком і Волинським ОДП ДАК "Хліб України" було укладено договір застави. Предметом застави були товари в обороті (зерно та продукти його переробки). Згідно акту оцінки та опису, що є невід'ємною частиною договору застави, заставлене майно було оцінено сторонами на суму 1407800 грн. (а.с. 70-71).

Перевіркою предмету застави, що останній раз проводилась 08.07.2002р. було встановлено, що значну частину товарів в обороті заставодавець в порушення умов договору застави, без згоди банку реалізував, а заміну цього товару ідентичним на таку чи більшу суму не провів.

Порушення взятого позичальником зобов'язання за договором застави призвело до неможливості виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитною угодою за рахунок заставленого майна.

З настанням терміну виконання кредитних зобов'язань боржник не виконував їх в повному обсязі і тим самим порушив умови кредитного договору.

04.04.2001р., 06.04.2001р., 08.11.2001р., 11.12.2001р. позичальник в погашення боргових зобов'язань сплатив банку відповідно 110000 грн., 110000 грн., 110000 грн., 105000 грн. Вказані кошти були зараховані в погашення суми отриманого кредиту.

З 11.12.2001р. кошти від боржника на погашення суми отриманого кредиту не поступали. Несплачена сума кредиту станом на 01.08.2002р. становить 1070000 грн.

Відсотки, що нараховані за користування кредитними коштами, відповідно до ставок, що встановлені кредитним договором №2460 і додатковими угодами до нього, станом на 01.08.2002р. становлять 492590,43 грн. З вказаної суми відповідачем сплачено відсотки за період з 28.02.2001р. по 31.03.2001р. в сумі 384298,81 грн. Остання проплата, що зарахована в погашення боргу по відсотках, здійснювалась 17.04.2002р. Сума несплачених відсотків за період з 01.04.2002р. по 01.08.2002р. становить 108291,62 грн.

Станом на 01.08.2002р. несплачена сума кредиту боржником становила 1070000 грн, нараховані і несплачені відсотки за користування кредитними коштами -108291,62 грн., а всього заборгованість перед банком становила 1178291,62 грн.

З врахуванням поданої позивачем в судовому засіданні 27.08.2002р. заяви про збільшення позовних вимог (збільшені відсотки за користування кредитними коштами на 26294,85 грн. за період з 01.08.2002р. по 27.08.2002р. включно) сума заборгованості Волинського ОДП ДАК "Хліб України" перед банком станом на 27.08.2002р. склала 1204585,47 грн., в тому числі 1070000 грн. несплаченої суми кредиту та 134585,47 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Поруч з цим рішенням господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 (з врахуванням додаткового рішення у даній справі від 28.02.2012р.) за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення 78078,38 грн. та за зустрічним позовом Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" до закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" про визнання кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. недійсним, було постановлено:

- закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" в результаті зміни найменування замінити на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Волинського головного регіонального управління.

- зустрічну позовну заяву задовольнити.

- визнати недійсним кредитний договір №2460 від 28.02.2001 р. (з додатковими угодами до нього), укладеного між "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" та Волинським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України".

- в позові ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" до Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" про стягнення 78078, 38 грн. боргу за відсотками відмовити.

- судовий збір в сумі 1073 грн. покласти на ПАТ КБ "ПриватБанк".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. (а.с. 37-50) рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 було залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" без задоволення.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. В силу положень ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус судів" від 07.07.2010р. №2453-VI визначається, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду чинним законодавством України віднесено також до принципів організації і діяльності названого суду. Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, установами, посадовими особами на всій території України.

Відповідно до ст.ст. 4, 45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положень частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В даному випадку судовими рішеннями у справі №6/40-50 (рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції), котрі набрали законної сили, було встановлено, що

"28.02.2001р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" та Волинським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" було укладено кредитний договір №2460 з додатковими угодами до нього.

Згідно розділу I кредитного договору, п.1.1 Банк, при наявності кредитних ресурсів, надає Позичальнику кредит на суму 1495000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2001р. №59 на умовах, викладених в цьому кредитному договорі за наявності у позичальника гарантованих умов для його повернення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається на такі цілі: для придбання зерна.

Згідно п.1.3. договору сторонами було визначено, що кредит надається Позичальнику на термін з 28.02.2001р. до 28.11.2001р. із платою за користування ним 33% річних, яка на підставі Додаткових угод сторонами змінювалась.

Як визначено п.1.4. кредитного договору, розмір компенсаційної плати за користування кредитом, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2001р. №59 становить 13,23% річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України).

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором від 28.02.2001р. з позичальника в користь банку була стягнута основна сума кредиту та відсотки станом на 27.08.2002р. Даним рішенням було встановлено, що відповідач самовільно, без згоди банку, реалізував забезпечення по кредиту -заставне майно (зерно та зернопродукти), що призвело до неможливості виконання зобов'язання за рахунок заставленого майна.

Оскільки, з 11.03.2005р. по 31.01.2007р. позичальник продовжував користуватись кредитними коштами банку, то відповідно до ст. 536 ЦК України та ст. 198 ГК України, з доводів позивача, проценти в порядку та у розмірі, встановленому договором з розрахунку 8,1% річних підлягають до сплати в сумі 78078,38 грн. (за станом на 31.01.2007р.).

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

Згідно із ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно абз. 2 п. 1, абз. 2,3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що "при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини та на підставі цих норм вирішувати справи".

При цьому, зміст правочину не може суперечити положенням також інших, крім актів Цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1,8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину".

Відповідно до ст. 48 ЦК України (в редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам Закону.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання відповідних наслідків, що обумовлені ним.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2010р. (набрав чинності з 11.03.2011р.) по кримінальній справі №1-77/2010 про обвинувачення ОСОБА_3 -генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2; 222 ч.2; 366 ч.2; 364 ч.2; 27 ч.4; 366 ч.1 КК України (в редакції 2001 р.); ст. 172 ч.1 КК України (в редакції 1960 р.) визнано винним та встановлено нецільове використання кредитних коштів в сумі 1495000 грн. і неправомірність надання ВГРУ КБ "ПриватБанк" та отримання Волинським ОДП ДАК "Хліб України" кредиту за кредитним договором №2460 на погашення попереднього кредиту, що суперечить вимогам Постанови КМУ №59 від 27.01.2001р. "Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам АПК" та вимогам п.п. 9, 17, 21 Положення НБУ "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління НБУ №246 від 28.09.1995р.

Як встановлено вироком суду підсудний ОСОБА_3, працюючи, згідно наказу №279-к від 31.07.1998р. та контракту №09-10/107 від 31.07.1998р., генеральним директором Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" (надалі ВОДП ДАК "Хліб України"), будучи службовою особою, за попередньою змовою із головним бухгалтером ОСОБА_4, кримінальна справа відносно якої Луцьким міським судом Волинської області закрита 04.03.2004р. на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, тобто групою осіб, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ "Приватбанк" згідно кредитного договору №2181 від 08.08.2000р. за рахунок коштів банку, в порушення своїх функціональних обов'язків, та вимог п.п. 9; 17; 21 Положення Національного Банку України №246 від 28.09.1995р., відповідно до змісту якого банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором, основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість, дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.2001р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.2001р., анкету на отримання кредиту від 26.02.2001р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти, а саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит, що і було зроблено.

На підставі цих підроблених документів, 28.02.2001р. кредитним комітетом ВГРУ КБ "Приватбанк" було прийнято рішення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.2001р. "Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році", про видачу пільгового кредиту ВОДП ДАК "Хліб України" в сумі 1495000 грн. для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ "Приватбанк", в особі директора ОСОБА_5 та ВОДП ДАК "Хліб України", в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2460, до якого, на підставі наданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підроблених документів, були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1495000 грн. буде використано ВОДП ДАК "Хліб України" для придбання зерна і, згідно згаданої вище Постанови Кабінету Міністрів України, підприємству буде відшкодована за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним Банком України). При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.

Крім того, ОСОБА_3, обіймаючи посаду генерального директора ВОДП ДАК "Хліб України" та будучи службовою особою, яка здійснює адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з інших особистих інтересів, що виразилось в тому, що він, бажаючи показати видимість благополучної ситуації на підприємстві перед вищестоящим керівництвом, діючи в інтересах ВОДП ДАК "Хліб України", спричинив в той же час матеріальну шкоду державним інтересам, в порушення своїх функціональних обов'язків та повноважень, визначених п.п. 1, 6, 7, 8, 10, 11 контракту №09-10/107 від 31.07.1998р. та ст. 6.5 Статуту ВОДП ДАК "Хліб України", а також вимог п.п. 9; 17; 21 Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №246 від 28.09.1995р. та п. 1 абз. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.2001р. "Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році", отриманий у ВГРУ КБ "ПриватБанк" пільговий кредит в сумі 1495000 грн. використав не за цільовим призначенням, що призвело до безпідставного відшкодування компенсаційної плати за користування цим кредитом за рахунок коштів державного бюджету України, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Так, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_3 уклав кредитний договір №2460 з ВГРУ КБ "Приватбанк", згідно якого банком було надано ВОДП ДАК "Хліб України" кредит в розмірі 1495000 грн. для придбання зерна. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.2001р. "Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році" компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним Банком України) повинна була відшкодовуватись із державного бюджету України, лише при умові цільового використання кредитних коштів, тобто використання їх виключно на придбання зерна.

Усвідомлюючи те, що даний кредит являється пільговим, підсудний ОСОБА_3, хибно розуміючи інтереси служби, що виразилось у тому, що інтереси ВОДП ДАК "Хліб України" він поставив вище від загальнодержавних, діючи умисно, з метою забезпечення відшкодування компенсаційної плати за користування кредитом за рахунок коштів державного бюджету, приховав використання вказаного кредиту не за цільовим призначенням, хоча знав, що даний кредит використано на погашення попереднього кредиту в сумі 1800000 грн., отриманого ВОДП ДАК "Хліб України" 08.08.2000р. згідно кредитного договору №2181 у ВГРУ КБ "ПриватБанк". Внаслідок цього, згідно меморіальних ордерів №11 від 28.04.2001р., №42 від 11.06.2001р., №4 від 04.07.2001р., №126 від 14.11.2001р., №90 від 20.11.2001р., №92 від 06.12.2001р. було незаконно одержано на ВОДП ДАК "Хліб України" із державного бюджету компенсаційну плату за користування кредитом на загальну суму 99224 грн. 90 коп., чим заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам, оскільки ця сума більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, зазначеним вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області відповідно до проведеного експертного дослідження за №0153 від 17.06.2009р. у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для дачі висновку, підтвердити документально заборгованість ВОДП ДАК "Хліб України" перед ВГРУ КБ "ПриватБанк" на час розгляду кримінальної справи не виявилось можливим, що підтверджено в суді експертом Харченко Г.О.

Позивачем до матеріалів справи долучено Аудиторський висновок про результати операційного аудиту Волинського ОДП ДАК "Хліб України" від 03.11.2008р. відповідно до якого підтверджено, що за період після прийняття рішення Господарського суду Волинської області 28.08.2002р. до 01.11.2008р. ВОДП ДАК "Хліб України" провело оплату в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в користь КБ "ПриватБанк" в сумі 1073300, 18 грн.

Представником ПАТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні зазначені обставини не були спростовані.

Згідно ч.3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав чинності є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, кредитний договір №2460 від 28.02.2001р. слід визнати недійсним, як такий, що суперечить вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

При цьому, судом враховано доведеність вини та умислу зі сторони генерального директора ВОДП ДАК "Хліб України", відсутність спрямування даного правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, використання отриманих коштів не за цільовим призначенням та заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді безпідставного відшкодування компенсаційної плати за користування кредитом за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, судом враховано абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. про те, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків".

Поруч з цим господарським судом при розгляді справи №6/40-50 було встановлено про зміну найменування ЗАТ КБ "ПриватБанк" на ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до Статуту, затвердженого НБУ 15.07.2009р., що, в свою чергу, виступило підставою для подальшої заміни закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління", м. Луцьк, в результаті зміни найменування, на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Волинського головного регіонального управління (пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду від 15.02.2012р.)

За результатами перегляду зазначеного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Рівненським апеляційним господарським судом також було встановлено та висвітлено у своїй постанові від 17.04.2012р., що "… за наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що перебіг позовної давності щодо визнання недійсним кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. починається з 12.03.2011р. і позовна давність по даній вимозі не спливла.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову як таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Згідно абз. 4 п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними, так як не підтверджені належними доказами у справі, спростовуються встановленим обставинам справи та нормами закону.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про відсутність правових підстав, за яких позовні вимоги в цій частині підлягали б до задоволення, доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на вказане вище, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, котрі могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення."

Приписами ст. 112 ГПК України встановлено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Відповідно до ч. 1 даної статті підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У відповідності до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 23.03.2012р.) статтею 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

В даному випадку докази у справі свідчать про те, що 1070000 грн. несплаченого кредиту, 134585,47 грн. несплачених відсотків, а всього 1204585,47 грн. рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50, котре в даному випадку Волинське ОДП ДАК "Хліб України" просить переглянути за нововиявленими обставинами, було стягнуто з Волинського ОДП ДАК "Хліб України" на користь КБ "ПриватБанк" в особі Волинського ГРУ у відповідності та на підставі укладеного між цими сторонами кредитного договору №2460 від 28.02.2001 р. (з додатковими угодами до нього), котрий, в свою чергу, в подальшому, рішенням господарського суду від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 був визнаний недійсним.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що обставини, на котрі посилається Волинське ОДП ДАК "Хліб України", є нововиявленими, оскільки вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену господарським судом у рішенні від 27.08.2002р. у справі №4/119-50, а також спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, мають істотне значення для справи, не були і не могли бути відомі заявнику раніше (на час розгляду справи судом), а відтак виступають підставою для перегляду рішення суду у справі №4/119-50 за нововиявленими обставинами та його скасування.

Поруч з цим суд вважає, що факт визнання в судовому порядку укладеного між КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" та Волинським ОДП ДАК "Хліб України" кредитного договору №2460 від 28.02.2001р. з додатковими угодами до нього недійсним, має істотне значення для справи і дозволяє повною мірою захистити і відновити порушені права заявника.

При цьому судом було враховано також норми ст.ст. 4, 41, 59, 151 Цивільного кодексу Української РСР, положення котрого діяли на час виникнення між сторонами у справі №4/119-50 спірних правовідносин (2001-2002 роки), котрими було визначено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків. Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 509, 525-527, 530, 629 Цивільного кодексу України, положення котрих діють на даний час, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 626 та 236 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Поруч з цим господарський суд вважає за необхідне в аспекті розгляду заяви Волинського ОДП ДАК "Хліб України", з врахуванням встановлених в судовому засіданні достатніх підстав для скасування рішення суду від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 в частині стягнення 1070000 грн. несплаченого кредиту, 134585,47 грн. несплачених відсотків, а всього 1204585,47 грн. за нововиявленими обставинами, скасувати також відповідне рішення суду і в частині стягнення з Волинського ОДП ДАК "Хліб України" на користь КБ "ПриватБанк" в особі Волинського ГРУ понесених судових витрат, а саме 1700 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В даному випадку із аналізу наданих представником КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні усних заперечень на заявлені Волинським ОДП ДАК "Хліб України" вимоги не вбачається доведеності останніх, а також спростування підстав для відхилення відповідної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 без змін.

За правилами статті 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-ІV, котрим, в свою чергу, було внесено зміни та доповнення до статті 113 ГПК України, визначено, що щодо судових рішень у господарських справах, з моменту набрання законної сили якими до дня набрання чинності цим Законом включно пройшло три або більше років, заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої відповідно пунктом 1 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути подані протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.

В даному випадку судом взято до уваги те, що положення названого законодавчого акту набрали чинності з 15 січня 2012 року, заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було подано заявником до господарського суду Волинської області 19 березня 2012 року, тобто в межах встановленого чинним законодавством України для відповідної дії строку.

Заперечення представника КБ "ПриватБанк" з посиланнями на те, що суд повинен був відмовити заявнику у прийнятті його заяви з тих підстав, що рішення суду, на яке посилався останній в якості обґрунтувань заяви, не набрало законної сили, до уваги господарським судом не беруться, зокрема, з тих підстав, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами виключають (з подальшою відмовою у прийнятті заяви і винесенням з цього приводу відповідної ухвали) такі обставини, як подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами особою, яка не має на це права, або судового рішення, яке не набрало законної сили, або подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду, яку не може бути оскаржено, або повторне подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після повернення первісно поданої заяви на підставі п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК, або повторне подання відповідної заяви після повернення первісно поданої заяви на підставі п. 1 ч. 6 ст. 113 ГПК у зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку її подання.

Цієї позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у п. 8.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 23.03.2012р.)

Судом при цьому враховано, що Волинським ОДП ДАК "Хліб України" подано до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 27.08.2002р. у справі №4/119-50, котре набрало законної сили ще у 2002 році.

Поруч з цим судом зауважується на тому, що апеляційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 ПАТ КБ "ПриватБанк" подавало двічі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2012р. (а.с. 27-28) апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення суду у справі №6/40-50 було повернуто апелянту без розгляду.

В той же час заяву Волинського ОДП ДАК "Хліб України" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 було подано заявником до господарського суду Волинської області 19 березня 2012 року.

Після прийняття зазначеної заяви до розгляду та призначення справи до розгляду в судовому засіданні, провадження у справі зупинялось до розгляду в апеляційному порядку Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення господарського суду від 15.02.2012р. у справі №6/40-50, котре на день та час розгляду справи в даному судовому засіданні набрало законної сили згідно з постановою суду апеляційної інстанції від 17.04.2012р.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням до суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс заявник, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління".

Поруч з цим беручи до уваги встановлені у рішенні господарського суду Волинської області від 15.02.2012р. у справі №6/40-50 обставини, встановлення в процесі розгляду даної справи про зміну найменування комерційного банку "ПриватБанк", а також його структурного підрозділу -Волинського головного регіонального управління на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та на філію "Волинське головне регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2012р. №13782423 та від 15.05.2012р. №13782384 (а.с. 57-60), витягами із Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк", погодженого Національним Банком України 15.07.2009р. (а.с. 78), довідки з ЄДРПОУ від 21.07.2009р. (а.с. 79), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №054809 від 17.07.2009р. (а.с. 80), а також Положення про філію "Волинське головне регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", затвердженого рішенням Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" (протокол №40 від 08.10.2009р.) - а.с. 81-89, господарський суд вважає, що викладені обставини виступають підставою для здійснення заміни сторони у даному спорі відповідно до ст. 25 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 32-34, 44, 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Волинського головного регіонального управління, м. Луцьк в результаті зміни найменування замінити на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління", м. Луцьк.

2. Заяву Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 задовольнити.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі №4/119-50 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління", м. Луцьк до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Луцьк, про стягнення 1 178 291 грн. 62 коп., скасувати.

4. Прийняти нове рішення. В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління", м. Луцьк до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Луцьк, про стягнення 1 178 291 грн. 62 коп. відмовити.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" (м. Луцьк, пр. Відродження, 1, код ЄДРПОУ 13369965) на користь Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (м. Луцьк, вул. І. Франка, 53, код ЄДРПОУ 00957933) 12045 грн. 85 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

18.05.12