Рішення № 24061141, 17.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2012Справа №5002-7/1009-2012

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, Сімферополь, 95053, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради (вул. Бєлова, 24-Б, с. Мирне, Сімферопольський район, 97505, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 30535068)

Про стягнення 88 580,11 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" 88 580,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором №943 від 01.03.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за спожиту воду та відведені стоки за період з 17.09.2011 р. по 16.02.2012 р. складає 85 713,55 грн. та в добровільному порядку до часу звернення до суду відповідачем не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 433,99 грн., 188,57 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 2244,00 грн.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2011 р. між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (Виробник) та Комунальним підприємством "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради (Споживач) був укладений договір №943 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації, п. 2.2 якого передбачено, що Водоканал приймає на себе зобов'язання забезпечувати Споживача питною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення Споживач.

Споживач, згідно з пунктом 2.3 Договору, приймає на себе зобов'язання споживати послуги водопостачання та водовідведення в кількості не більше встановленого нормативного обсягу (ліміту). Крім того, пунктом 2.5 Договору було закріплено, що Споживач приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж Виробника, через які Споживачу здійснюється подача води та здійснюється водовідведення, та/або які знаходяться на балансі Споживача, прилади та пристрої на них відповідно до цього Договору та Правил користування, Правилами прийняття стічних вод підприємств до комунальних та відомчих мереж каналізації міст та селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств до міської системи каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення.

Пунктом 4.2.1 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу в розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який передував звітному). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Виконавцем (Водоканалом) рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавалися послуги за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вказаного Договору позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з 17.09.2011 р. по 16.02.2012 р. позивачем були надані послуги на загальну суму 85 713,55 грн., на оплату яких були виставлені наступні рахунки:

- рахунок №943 від 25.10.2011 р. на суму 17 142,71 грн.;

- рахунок №943 від 25.11.2011 р. на суму 17 142,71 грн.;

- рахунок №943 від 16.12.2011 р. на суму 17 142,71 грн.;

- рахунок №943 від 17.01.2012 р. на суму 17 142,71 грн.;

- рахунок №943 від 16.02.2012 р. на суму 17 142,71 грн.

Крім того, факт надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується також актами виконаних робіт.

Рахунки та акти були отримані відповідачем, про що свідчить підпис представника Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради.

Однак, вартість наданих послуг відповідачем оплачена не, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у зазначеному вище розмірі, у той час як згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором №943 від 01.03.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, через що вимоги КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» щодо стягнення з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради боргу в сумі 85 713,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини. 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 11.1.1 Договору №943 від 01.03.2011 р. сторони передбачили, що за спливом строку на оплату Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення.

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодування пені у розмірі 2244,00 грн. обчислена позивачем правомірно, через що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради 3% річних у розмірі 433,99 грн. та 188,57 грн. інфляційних втрат .

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

Судовий збір суд покладає на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства" Мирнівської сільської ради (вул. Бєлова, 24-Б, с. Мирне, Сімферопольський район, 97505, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 30535068) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, Сімферополь, 95053, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 20671506) суму заборгованості у розмірі 85 713,55 грн., 3% річних у розмірі 433,99 грн., 188,57 грн. інфляційних втрат, пеню в сумі 2244,00 грн. та 1771,60 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.05.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.