Постанова № 24061000, 14.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5015/4390/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. у справі № 5015/4390/11 господарського суду Львівської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областідоВідкритого акціонерного товариства "Галлак" простягнення збитків у розмірі 34 264,28 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

прокурора: Ступак Д.В.

в с т а н о в и в :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі -"Фонд") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі -"ВАТ") "Галлак" про стягнення 34 264,28 грн. збитків від втрати державного майна.

Позовні вимоги мотивовані протиправним відчуженням відповідачем державного майна, що перебувало у ВАТ "Галлак" на балансі, внаслідок чого державі спричинено збитки, сума яких розрахована на підставі Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116; надалі -"Порядок № 116") та підлягає стягненню з відповідача згідно зі ст.ст. 1161, 1191, 1192 ЦК України з урахуванням сум інфляційних втрат, що визначені за нормами ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2011 р. (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено повністю з огляду на його обґрунтованість та стягнуто з ВАТ "Галлак" на користь держави в особі Фонду збитки в розмірі 34 264,28 грн. та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. (судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а також ст. 43 ГПК України, зокрема, неврахування відсутності доказів неможливості повернення державного майна в натурі та складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанціією судовим актом, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Фонду звернувся Заступник прокурора Львівської області, який просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. як таку, що винесена із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм Господарського процесуального кодексу України. та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 04.10.2011 р.

Сторони згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Фондом передано у безкоштовне користування ВАТ "Галлак" будівлю павільйону під інвентаризаційним номером 01-65 бази відпочинку в с. Коритище, Дрогобицького району (на даний час Турківський район), як об'єкт соціально-побутового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 18.05.2000 р.) за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися у комунальну власність відповідних територіальних громад відповідно до законодавства. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація таких об'єктів здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до Інструктивного листа Фонду державного майна України від 06.03.2003 р. № 10-25-2822 безоплатна передача, яка визначена ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Судами також встановлено, що з урахуванням ч. 2 ст. 33 Закону України "Про власність", чинної на момент виникнення спірних правовідносин, Фондом 08.02.2006 р. проведено перевірку ВАТ "Галлак" на предмет збереження, утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства у процесі приватизації.

В ході даної перевірки виявлено, що будівлю павільйону реалізовано ВАТ "Галлак" в рахунок погашення податкової заборгованості відповідно до Біржового контракту № 032-С-03 від 24.01.2003 р., укладеного на ВАТ "Міжнародна східно-європейська товарна біржа" між ВАТ "Галлак" та ОСОБА_4 (надалі -"Контракт").

Наказом Фонду № 00424 від 12.04.2011 р. затверджено розрахунок розміру нанесених державі збитків, проведений станом на 11.04.2011 р., за втрачене державне майно -будівлю павільйону (Турківський район, с. Коритище, вул. І.Франка, 42), яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ВАТ "Галлак".

Нездійснення відповідачем відшкодування даних збитків в добровільному порядку стало підставою для звернення Фонду до господарського суду Львівської області з позовом у справі № 5015/4390/11.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що факт неправомірності відчуження відповідачем державного майна встановлено рішенням Турківського районного суду від 14.07.2010 р. у справі № 2-12/10. Дане зумовлює застосування до спірних правовідносин Порядку № 116 та стягнення з ВАТ "Галлак" 34 264,28 грн. збитків, завданих державі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода - це зменшення майнової сфери потерпілого у зв'язку з пошкодженням чи знищенням його майна внаслідок неправомірних дій або бездіяльності.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 1166 ЦК України закріплює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, з огляду на дані норми для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як місцевим, так і апеляційним господарським судом з'ясовано, що справу № 2-12/10 Турківського районного суду порушено за позовом Фонду до ВАТ "Галлак", ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа -ВАТ "Міжнародна східно-європейська товарна біржа" про визнання недійсним Контракту в частині включення до предмету продажу павільйону, витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_4 та визнання права власності на будівлю павільйону. Під час розгляду вказаної справи з'ясовано, що відчуження майна за Контрактом здійснено ВАТ "Галлак" незаконно, оскільки воно є власністю держави та вибуло з володіння власника поза його волею. З огляду на дане, Контракт визнано недійсним рішенням Турківскього районного суду від 14.07.2010 р. у справі № 2-12/10. В частині визнання Контракту недійсним вказане рішення залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 25.01.2011 р. та вступило в законну силу.

Як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції з огляду на норми ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, наслідком визнання недійсним Контракту є повернення кожною із сторін в натурі все, що сторона одержала на виконання даного правочину. При зверненні з позовом Фондом не подано належних доказів здійснення дій по поверненню у власність держави відчуженого за недійсним правочином майна, в тому числі і шляхом звернення з окремим позовом в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України. Відповідно, слід визнати мотивованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів шкідливого результату протиправних дій відповідача, тобто збитків.

Поряд з цим, згідно з п. 1 Порядку № 116 даним нормативно-правовим актом встановлюється механізм визначення розміру збитків саме від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Враховуючи рішення Турківскього районного суду від 14.07.2010 р. у справі № 2-12/10, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність доказів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна, що свідчить про безпідставність застосування Фондом положень Порядку № 116 для визначення розміру заявлених до стягнення збитків.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум збитків, відмова у позові має бути мотивована відсутністю порушеного права. Як наслідок, підстав для застосування позовної давності в такому випадку немає. Втім, застосування Львівським апеляційним господарським судом і норм ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України не вплинуло на вирішення спору по суті.

Відтак, загальний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з не доведенням Фондом наявності складу цивільного правопорушення є обґрунтованим. Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. у справі № 5015/4390/11 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець С. Шевчук