Постанова № 24059697, 08.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2012 року Справа № 2а/1270/265/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ципко О.В.

при секретарі судового засідання Соколовій О.В.

за участю сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 1836/10 від 07.05.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення рішення з ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період часу з 06.07.2011 по 11.07.2011 посадовими особами ДПІ в м.Лисичанську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БМУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 по взаємовідносинам з ТОВ "Транс-Термінал 5", за результатами якої складено акт №62/23-31563714 від 11.07.2011.

20.07.2011р. ТОВ "БМУ" було отримано податкове повідомлення-рішення №0000352301 від 19.07.2011 про порушення Закону України "Про податок на додану вартість» та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 11 737,40 грн. - основний платіж (про сплату 9 389,92 грн. податку на додану вартість та 2347,48 грн.- штрафних (фінансова) санкцій).

ТОВ "БМУ" було оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням №18328/25-08 від 16.09.2011 ДПА в Луганській області, податкове повідомлення-рішення № 0000352301 від 19.07.2011 було залишено без змін, скарги позивача -без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Лисичанську від 19.07.2011 № 0000352301 незаконним та безпідставним, з наступних підстав.

Під час проведення перевірки повноти визначення валових витрат по встановленим взаємовідносинам з ТОВ "Транс-Термінал 5" за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 податковий ревізор дійшов висновку, що ТОВ "БМУ" завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Транс-Термінал 5" за липень 2010 року на суму 9 389,92 грн.

В свою чергу, як було встановлено під час проведення перевірки, у липні 2010 року ТОВ "БМУ" оприбутковано від ТОВ "Транс-Термінал 5"за договором купівлі-продажу №20 від 16.07.2010 року будівельні матеріали на загальну суму 56 339,51 грн., у тому числі ПДВ -9 389,92 грн.

При цьому, податковим ревізором здійснено висновок, що угода №20 від 16.07.2010 є недійсною (нікчемною), оскільки ТОВ "БМУ" придбало будівельні матеріали у ТОВ "Транс-Термінал 5", засновником, директором та головним бухгалтером якого є громадянин ОСОБА_2, який після державної реєстрації підприємства не мав наміру здійснювати законну підприємницьку діяльність, а мав намір на незаконне отримання доходу та ухилення від сплати податків, що суперечить нормам діючого законодавства.

Позивач вважає висновки щодо завищення ТОВ "БМУ" суми податкового кредиту на суму 9 389,92 грн. за операціями з ТОВ "Транс-Термінал 5" безпідставними, оскільки договір поставки №20 від 16.07.2010 вчинено у письмовій формі, підписано керівниками, підписи яких скріплено печатками. Зміст договору містить всі передбачені законом суттєві умови. Податковий ревізор перевищив свої повноваження, самостійно встановив факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку, а саме заволодіння майном Державного бюджету України.

ТОВ "БМУ" було укладено договір поставки №20 від 16.07.2010 виключно з метою забезпечення здійснення власної господарської діяльності будівельними матеріалами та при дотриманні усіх умов законодавства. Зазначена в акті перевірки кількість будівельних матеріалів фактично отримана від ТОВ "Транс-Термінал 5" та використана для проведення реконструкції приміщення торговельного центру в м.Сєвєродонецьку, що підтверджується актами форми КБ-2В за липень та серпень 2010 року.

ТОВ "Транс-Термінал 5", яке зареєстровано у встановленому законодавством порядку як юридична особа та платник податків, узято на облік у ДПІ і йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, здійснено фактичне постачання товару та надано для ТОВ "БМУ" податкову накладну, оформлену відповідно до вимог діючого на той час законодавства України.

Крім того, податкову накладну №407 від 28.07.2010 на загальну суму 56 339,51 грн. жодним державним органом не визнано такою, що є підробленою.

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000352301 від 19.07.2011 про порушення Закону України "Про податок на додану вартість» та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість» 11 737,40 грн. (про сплату 9 389,92 грн. податку на додану вартість та 2347,48 грн.- штрафних (фінансова) санкцій).

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Поштою на адресу суду повернувся конверт на якому вказано, що причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому відзиві (а.с. 37-40). На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням положень ч.4 ст.128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАСУ перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, наказу № 452 від 05.07.2011, ДПІ в м.Лисичанську з 06.07.2011 по 11.07.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БМУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

За результатами перевірки ДПІ в м.Лисичанську складено акт від 11.07.2011 №62/23-31563714 (а.с.10-18).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ "БМУ"

- п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств"від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток ТОВ "БМУ"по взаємовідносинам з ТОВ "Транс-Термінал 5"всього в сумі 11 737,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року -11 373,00 грн.

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість ТОВ "БМУ"по взаємовідносинам з ТОВ "Транс-Термінал 5" на загальну суму 9389,92 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 9389,92 грн.

На підставі акту перевірки від 11.07.2011 № 62/23-31563714, ДПІ в м.Лисичанську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352301 від 19.07.2011 про збільшення ТОВ "БМУ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 737,40 грн., з якої основного платежу -9389,92 грн., штрафних (фінансових) санкцій -2347,48 грн. (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Транс-Термінал 5" в особі ОСОБА_2 та ТОВ "БМУ" в особі директора Єгорушкіна Є.А., було укладено договір №20 від 16.07.2010, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали різного найменування у відповідності із накладними та специфікаціями, а покупець прийняти та оплатити товар у строки та в порядку, передбачені зазначеною угодою (а.с.28-29).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Транс-Термінал 5" було оформлено документи на реалізацію на адресу ТОВ "БМУ" товарів (накладна № 0728 від 28.07.2010) на загальну суму 56 339,51 грн. та ПДВ - 9389,92 грн. (а.с.30).

ТОВ "Транс-Термінал 5" було виписано на адресу ТОВ "БМУ" податкову накладну № 407 від 28.07.2010 (а.с.31).

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями (діяв до 01.01.2011), валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону).

З договору №20 від 16.07.2010 вбачається, що з боку ТОВ "Транс-Термінал 5"договір було укладено директором ОСОБА_2 Накладна №0728 від 28.07.2010 та податкова накладна №407 від 28.07.2010 також складені ОСОБА_2

Відповідно з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 у справі №1-406/11, директор ТОВ "Транс-Термінал 5" ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (а.с.44-47).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у господарських операціях з ТОВ "Транс-Термінал 5" на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності.

Суд звертає увагу, на те що 24.01.2012 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі 2а/1270/242/2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління" до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000342301 від 19.07.2011 на загальну суму 14 671,25 грн. винесено на підставі акту від 11.07.2011 № 62/23-31563714 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "БМУ" було відмовлено за необґрунтованістю.

13.03.2012 ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року було залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "БМУ" необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення рішення з ПДВ, відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 11.05.2012 року.

Суддя О.В. Ципко