Постанова № 24059594, 25.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року 2а-1192/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представників позивача: Дремова Д.С., Нацика І.О.

представника відповідача: Шепіло І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідача) та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення -рішення від 01.12.2011 № 0029282310 та № 0029272310.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що в порушення норм податкового законодавства відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення. Позивач вважає посилання відповідача неналежними щодо того, що від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 181 615,00 грн. виникло у червні 2011 року, оплата за товари та послуги відбулася у період їх отримання, тому позивач мав право на бюджетне відшкодування у липні 2011 року, однак позивач не заявив у липні 2011 року суму до відшкодування, у зв'язку з чим податковий орган застосовує норму абз. а) п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), відповідно до якого вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

На думку позивач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач невірно застосував норми ПКУ та сформулював невірні висновки.

В судовому засіданні від представників позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та просив суд визнати податкове повідомлення -рішення від 01.12.2011 № 02029282310 нечинним частково у сумі завищення бюджетного відшкодування 181 615,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 90 846,50 грн. та решту позовних вимог залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що посилання позивача, на вимоги Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008, Київська митниця погодилася на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання по ВМД № 813498 від 14.06.2011 (ПДВ згідно з якою складав 181 615,02 грн.) є не правильним, оскільки при перевірці правильності віднесення до податкового кредиту та сплати податку на додану вартість суми ПДВ в розмірі 181 615,02 грн. по ВМД № 813498 від 14.06.2011 встановлено, що відповідно до підпункту «а»п. 200.14 ст. 200 ПКУ частина від'ємного значення ПДВ в розмірі 181 615,00 грн. виникла в період червня 2011 року. Також встановлено, що оплата за отримані товари та послуги відбувалася в періоди їх отримання, тобто в червні 2011 року, про що свідчить штамп митного органу «сплачено»від 14.06.2011.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, законними та правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет» 18.05.2007 має статус юридичної особи та зареєстрований Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію серія А 01 № 600485. 27.09.2000 юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»взятий на облік, як платник податків за № 1016-04.

Також судом встановлено, що відповідачем - Бориспільської об'єднаною державною податковою інспекцією в особі головного державного податкового ревізора -інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку»та відповідно до п.п. 200.11 ст. 200 ПКУ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 220 489,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки від 18.11.2011 № 763-81/23-1/31120652 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки проведеної відповідачем, позивачу не підтверджено право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 181 615,00 грн., заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, та збільшено суму, що підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів на таку ж суму, а також винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Як вбачається з висновків акту перевірки наведених відповідачем базуються на тому, що від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 181 615,00 грн. виникло у червні 2011 року, оплата за товари та послуги відбулася у період їх отримання, тому Позивач мав право на бюджетне відшкодування у липні 2011 року, але Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»не заявляло у липні 2011 року суму до відшкодування, у зв'язку з чим податковий орган застосовує норму абз. а) п. 200.14 ст. 200 ПКУ, згідно до якої вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Так, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що у червні 2011 року позивачем відповідно до вимог Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008 (надалі - Порядок), було направлено звернення щодо незгоди з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Відповідно до копії листа Київської обласної митниці № 16-45/12-4470 від 14.06.2011 митниця погодилася на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до ст. 264 Митного Кодексу України тому ВМД № 813498 від 14.06.2011, податок на додану вартість згідно з якою складав 181 615,02 грн., була оформлена згідно з зазначеним Порядком.

Порядок передбачає випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України.

Відповідно до п. 6 Порядку гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку. Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. У разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. У разі прийняття рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, митний орган направляє гарантові вимогу щодо сплати суми гарантії до державного бюджету.

Отже, при ввезенні зазначених товарів на митну територію України у червні 2011 позивач сплатив суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів у якості гарантійного зобов'язання.

У серпні 2011 позивач отримав лист Київської обласної митниці № 16-45/12-6768 від 29.08.201 про відмову у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем у відповідності до п. 14 Порядку.

На думку суду податок на додану вартість за ВМД № 813498 від 14.06.2011 у розмірі 181 615,02 грн. сплаченим тоді, коли позивач отримав від митного органу відмову у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, а надані позивачем у червні гарантійні зобов'язання були фактично зараховані у якості оплати податку на додану вартість та митних зборів - у серпні 2011 року.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

Також в матеріалах справи міститься отримана позивачем від Державної податкової адміністрації в Київській області індивідуальна податкова консультація в письмовій формі № 3539/10/15-313/1078 від 28.12.2011 стосовно можливості включення податку на додану вартість сплаченого під час ввезення товарів на митну територію України у якості гарантійного зобов'язання у порядку, передбаченому ст. 264 Митного Кодексу України, в якій вказано, що фактична сплата податку на додану вартість до державного бюджету України у якості гарантійного платежу під час митного оформлення товарів, що обчислена у розмірах які є вищими за контрактну (договірну) вартість товарів не бере участі у визначені податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з вказаної консультації до позивача не можуть застосовуватися норми ст. 200.14 ст. 200 ПКУ стосовно добровільної відмови від отримання суми бюджетного відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що всупереч законодавчим вимогам податковим органом не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень рішень тому на думку суду вказаний позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення -рішення від 01.12.2011 № 0029282310 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 181 615,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90 846,50 грн. та податкове повідомлення -рішення від 01.12.2011 № 0029272310, винесені відповідачем, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 01.12.2011 № 0029282310 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 181 615,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90 846,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 01.12.2011 № 0029272310 винесені Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет» сплачений судовий збір в сумі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 травня 2012 р.