Постанова № 24059200, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2012 р. (09:30) Справа №2а-3239/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Карпенко Л.П., без участі представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-С"

про стягнення.

Обставини справи. Державна податкова інспекція у м. Сімферополь АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-С" про стягнення 2 604,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу у вигляді штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", та Податкового кодексу України виявлених при проведенні перевірок відповідача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.12р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, за якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив останні задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином згідно ст.33 КАС України за місцезнаходженням, що зазначена в ЄДРПОУ, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи вищезазначені обставини, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-С», зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.04.2010 року за адресою: 95035, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Маршала Жукова, 33, кв. 9, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 613689 (а.с. 7) та довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2011 року (а.с. 6).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.04.2010 року № 1279/29-0 ТОВ «Гермес-С» взято на облік платника податків з 12.04.2010 р. за № 72321 (а.с.8), а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов'язаний сплачувати податки до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, подавати встановлену законом звітність.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Гермес-С» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі направлення № 385, № 386 від 23.02.2011 року працівниками ДПІ у м. Сімферополі Сухорученковим О.М, Ковінським О.М. проведено фактичну перевірку ТОВ «Гермес-С» з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що був складений акт реєстраційний № 000599/259/01/09/23/37050261 від 02.03.2011 року (а.с. 21-22).

Відповідно до акту під час проведення перевірки встановлені порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечена відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаних у денному звіті РРО, сума невідповідності склала 0,50 грн. На підставі складеного акту прийнято податкове-повідомлення-рішення №0023622303 від 17.03.2011р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. (а.с. 17). Податкове повідомлення-рішення направлені відповідачу поштою із супровідним листом, але повернуто поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Далі, на підставі наказу ДПІ №1163 від 11.04.2011, та на підставі направлення № 14960/10/23-3 № 14961/10/23-3 від 11.04.2011 року працівниками ДПІ у м. Сімферополі Федоровим С.О., Ніколенко О.І. проведено фактичну перевірку ТОВ «Гермес-С» з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що був складений акт реєстраційний № 0044247/313/01/09/23/37050261 від 12.04.2011 року (а.с. 14-15).

У ході перевірки встановлені порушення п. 1, 2, 9, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункової операції на суму 89,90 грн. без застосування РРО; не видача розрахункового документу; не зберігання Z-звітів №199, 200, 201, 196, 158, 159; не забезпечена відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаних у денному звіті РРО; сума невідповідності склала 262,55 грн.; п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.10 р. (зі змінами та доповненнями) - порушено порядок використання торгового патенту, відсутність торгового патенту з 01.04.2011 р.

На підставі складеного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011р. №0024382303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 302,55 грн.; та №0024392303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 300,80 грн. (а.с. 9-10). Податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу поштою із супровідним листом, згідно Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735 у зв'язку із тим, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, але повернуті поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем сума штрафних санкцій в загальному розмірі 2 604,35 гривень залишились не сплаченими.

Розглядаючи питання про наявність підстав у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на стягнення з ТОВ «Гермес-С» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 604,35 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є узгодженим грошовим зобов'язання та відповідно податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання таких подій:

- наявності саме податкового боргу, узгодженого в порядку, встановленому Податковим кодексом України,

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо не формування та не направлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про РРО є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішеннями № 0023622303 від 17.03.2011 року, № 0024382303, № 0024392303 від 18.04.2011 року в загальному розмірі 2 604,35 гривень, повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:

- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги

Проте в судовому засіданні встановлено, що позивач не приймав та не направляв відповідачу податкові вимоги на кожну суму податкового боргу, не враховуючи при цьому, що податкова вимога направляється не лише на несплачену суму податку, а також на суму узгодженого грошового зобов'язання, до якого відноситься також штрафні санкції з РРО. Надіслання податкової вимоги платнику податку є обов'язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку.

Більш того, суд зауважує, що з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України вбачається, що податкова вимога не надсилається платнику податку у випадку збільшення суми податкового боргу, якщо таке збільшення відбувається у межах того самого зобов'язання за тим самим періодом (наприклад, на суму пені або в порядку адміністративного оскарження).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.