Постанова № 24056543, 01.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2012 р. Справа № 5023/9661/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, дор. № 248-146 від 23.12.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 533Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. у справі № 5023/9661/11

за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш», м. Харків

до Комунального закладу охорони здоров'я Харківського обласного центру паліативної медицини «Хоспіс», м. Харків

про зобов'язання підписати договір

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. у справі № 5023/9661/11 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені. Зобов'язано Комунальний заклад охорони здоров'я Харківський обласний центр паліативної медицини «Хоспіс»підписати з Державним підприємством «Електроважмаш»договір про компенсацію сплати податку на землю. Стягнено з Комунального закладу охорони здоров'я Харківський обласний центр паліативної медицини «Хоспіс» на користь Державного підприємства «Електроважмаш»суму судового збору у розмірі 941 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Комунальним закладом охорони здоров'я Харківським обласним центром паліативної медицини «Хоспіс»(орендар) був укладений договір оренди № 262-Н про строкове платне користування нежитловим приміщенням будівлі санаторію-профілакторію «Електрик»загальною площею 3938 м2, що знаходиться на балансі ДП завод «Електроважмаш»(балансоутримувач).

Відповідно до п.5.10 вказаного договору сторонами було визначено, що орендар зобов'язаний укласти договір з балансоутримувачем щодо відшкодування витрат по утриманню орендованих приміщень згідно кошторису.

На виконання умов договору 01.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 248-562 з проектом договору від 01.07.2011 р. про компенсацію плати податку на землю.

Матеріали справи свідчать, що відповідач отримав вказаний лист з проектом договору 04.08.2011 р., проте відповіді на нього не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за умовами договору оренди в частині укладення договору з балансоутримувачем щодо відшкодування витрат по утриманню орендованих приміщень, а також залишив без розгляду лист № 248-562 з проектом договору від 01.07.2011 року про компенсацію плати податку на землю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 3 Інформаційного листа № 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Таким чином, звертаючись з позовом про зобов'язання підписати договір, ДП завод «Електроважмаш»обрало спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Однак, зазначені положення процесуального законодавства господарським судом враховані не були, оскаржуване рішення не містить тексту договору, який судом було зобов'язано відповідача підписати з позивачем, та, відповідно, рішення суду першої інстанції не містить умов, на яких сторони зобов'язані підписати договір, з посиланням на проект договору.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2012 р. у справі № 5023/9661/11 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 01.03.2012 р.