Постанова № 24056436, 07.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 5015/239/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новороздільського державного гірничо -хімічного підприємства «Сірка»№ 09-199 від 21.03.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. (повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2012року)

у справі № 5015/239/12

за позовом Новороздільського державного гірничо -хімічного підприємства «Сірка», Львівська область, м. Новий Розділ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд", м. Львів

про стягнення 121 548,94 грн.

за участю представників:

від позивача - Кузик А.О. -представник;

від відповідача -Пашковський Я.В. -представник.

Повна постанова складена 14.05.2012р.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. у справі № 5015/239/12, суддя Березяк Н.Є., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Новороздільське державне гірничо -хімічне підприємство «Сірка», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. у справі № 5015/239/12 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник посилається зокрема на те, що судом внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права, що на думку позивача, призвело до неправильного прийняття рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд", відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2012 року у цій справі залишити без змін.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

26 лютого 2008 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія „Західпромбуд" (Користувач) було укладено Договір надання послуг №6/9 (надалі - Договір) (а.с. 7-8).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник надає, а Користувач приймає в користування послуги роботи вагонів думпкарів для перевезень сипучих матеріалів, згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємним додатком до даного договору.

Згідно з п. 3.3 Договору розрахунок за надання послуг роботи вагонів здійснюється на протязі 10-ти банкоднів з моменту підписання Сторонами місячного Акту виконаних робіт.

31 грудня 2008 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія „Західпромбуд" (Користувач) було укладено Додаток № 1 до Договору №6/9 від 26.02.2008р. про тимчасове зберігання рухомого складу (а.с. 11-12).

31 грудня 2009 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія „Західпромбуд" (Користувач) було укладено Додаток № 2 до Договору №6/9 від 26.02.2008р. про тимчасове зберігання рухомого складу (а.с. 13-14).

31 грудня 2010 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія „Західпромбуд" (Користувач) було укладено Додаток № 3 до Договору №6/9 від 26.02.2008р. про тимчасове зберігання рухомого складу (а.с. 15-17).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2008 року по вересень 2008 року Позивач надав відповідачу послуги роботи вагонів думпкарів для перевезення сипучих матеріалів, що підтверджується актами прийому -передачі вагонів думпкарів, виконаних робіт та специфікацією до договору ( а.с. 9-10, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30).

На виконання умов Договору №6/9 від 26.02.2008 р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 333 000,00 грн. за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, зокрема, встановлено кінцеве сальдо на 01.01.2009р. в користь НДГХП «Сірка»93 489,39 грн. (а.с.33-34).

30 вересня 2010 року з метою досудового врегулювання спору Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" була направлена ТзОВ «Західпромбуд»претензія № 11-661 (а.с.31-32) про оплату заборгованості в розмірі 94 835 грн. 17 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, зокрема, встановлено кінцеве сальдо на 01.12.2010р. в користь НДГХП «Сірка»94 500,00 грн. (а.с.74).

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволено судом. Проте, як вказує далі скаржник, господарським судом не враховано, що перебіг позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України був перерваний, оскільки 01.12.2010р. був підписаний акт звірки взаєморозрахунків.

Між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, який є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом, і яким, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Факт незазначення прізвищ та ініціалів осіб, що його підписали, та непідписання його головним бухгалтером ТзОВ «Західпромбуд»не свідчить про відсутність повноважень у осіб на підписання таких документів від імені ТзОВ «Західпромбуд», з врахуванням того, що на вказаному акті міститься відтиск печаткок ТзОВ «Західпромбуд»та Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка".

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вказана норма, розповсюджується як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання (п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

З огляду на викладене, у цьому випадку позовна давність вважається перерваною 01.12.2010р., оскільки Сторони підписали та скріпили печатками акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість за користування вагонами (думпкарами) у розмірі 94 500,00 грн.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, Акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 33, 34), розрахунку боргу (а.с. 6) стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 93 489,39 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 3.4. Договору при невчасній оплаті за послуги, згідно акту виконаних послуг (робіт), Користувач повинен сплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми ЦК України та ГК України не підлягає стягненню нарахована пеня на суму 11 310, 90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу правомірно нараховано 2 351,32 грн. 3 % річних та 14 397,33 грн. інфляційних нарахувань (розрахунок, а.с. 6), які підлягають стягненню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовільнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2012р. у справі № 5015/239/12 і прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд", ідентифікаційний код 23957350, 79058, м. Львів, вул. Масарика, 18/70, на користь Новороздільського державного гірничо -хімічного підприємства «Сірка», ідентифікаційний код 32940082, 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2, основного боргу 93 489,39 грн., 3 % річних 2 351,32 грн., інфляційних нарахувань 14 397,33 грн. та 2204,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд", ідентифікаційний код 23957350, 79058, м. Львів, вул. Масарика, 18/70, на користь Новороздільського державного гірничо -хімічного підприємства «Сірка», ідентифікаційний код 32940082, 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, 2, витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку на суму 1102,27 грн.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.