Рішення № 24055925, 14.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. Справа № 5019/176/12

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс»

до відповідача-2 ОСОБА_3

про визнання договору міни недійсним

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_2 дов. № 286 від 21.02.2012 р.

Від відповідача-1 : не з'явився

Від відповідача-2 : ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс" та до ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір міни, укладений 29 квітня 2009 року та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 29.04.2009 р. за № 872. Вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс», із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 80 % що становить 80 000 грн. 00 коп. Іншим учасником товариства є Відповідач-2 ОСОБА_3 із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 20 % що становить 20 000 грн. 00 коп.

29 квітня 2009 року, між: товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс" та ОСОБА_3 було укладено попередній договір міни. Предметом вказаного договору було передача у власність Відповідача-2 об'єктів нерухомого майна в обмін на її частку в статутному фонді товариства (п. 2.1. Договору).

Тобто, за умовами вказаного Договору, Відповідач-1 узяв на себе обов'язок укласти у майбутньому Основний договір міни та відчужити об'єкти нерухомого майна шляхом обміну на частку учасника товариства в статутному фонді, тобто відповідач-1 здійснює придбання частки учасника в статутному фонді товариства шляхом її обміну на нерухоме майно товариства, а Відповідач-2 взяв на себе також; зобов'язання укласти у майбутньому Основний договір міни та відчужити свою частку в статутному фонді товариства в обмін на нерухоме майно товариства. За умовами вказаного договору Відповідач-2 відчужує свою частку у статутному фонді товариства.

Зазначає, що укладенням Договору порушено його переважне право на придбання частки у статутному фонді товариства, вказаним договором здійснюється відчуження об'єктів нерухомого майна товариства згоди на відчуження якої ніхто не давав.

Підставами для недійсності попереднього договору міни від 29.04.2009 року посвідченого 29.04.2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 уважає:

1. відсутність в момент укладення договору у товариства повноважень на право придбання частки учасника товариства;

2. відсутність повноважень у директора на відчуження майна товариства;

3. порушення встановленого порядку переважного придбання частки учасника товариства його учасниками.

Посилається, що відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно ч. 1 ст. 59 вказаного Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить зокрема вирішення питання про придбання товариством частки учасника. Аналогічна норма передбачена ч. 4 ст. 145 ЦК України, згідно якої, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить вирішення питання про придбання товариством частки учасника, що в свою чергу також; додатково було підтверджено пунктом 5.3. Статуту товариства в редакції станом на момент укладання договору зареєстрованого 29.11.2004 року за номером 16081020000000668 у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради Рівненської області.

Загальними зборами учасників товариства рішення на придбання товариством частки відповідача-2 в статутному фонді не приймалося і вказане питання на розгляд зборів не виносилося, повноважень директору на укладення договору на придбання частки учасника товариства не надавалося та не передбачено статутом товариства.

Відповідно до пункту 5.6 Статуту товариства, директор товариства розпоряджається майном товариства, включаючи його грошові кошти, в межах наданих йому повноважень.

Однак, на відчуження об'єктів нерухомого майна товариства шляхом його обміну повноважень для директора товариства не надавалося. Рішення загальних зборів учасників товариства з даного питання не приймалося.

Оспорюваний договір було підписано директором товариства за відсутності для цього необхідних повноважень всупереч положенням Статуту товариства та норм чинного законодавства України.

Також зазначає, що Відповідач-2 при продажі своєї частки у статутному фонді товариства порушив норми ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства». Так ст. 147 ЦК України передбачає, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Відповідно до пункту 6.3. Статуту товариства, учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку її частину одному чи кільком учасникам товариства, або третім особам (за згодою решти учасників товариства). Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам, у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між. ними розмірі.

Однак усупереч положенням зазначених законів та Статуту товариства, Відповідач-2 про наміри відчужити свою частку у статутному фонді товариства, учасників товариства не повідомив, чим позбавив їх переважного права на придбання її частки.

Зазначає, що згідно п. 3.2.4. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин від 28.12.2007 року № 04-5/14 зазначено, що судам слід мати на увазі, що частина друга статті 147 ЦК України та частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства" надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримати згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам, маже бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж. або не інше відчуження частки третій особі недійсним.

Відповідач-1 ТОВ «Фірма Амур Сервіс» явку представника не забезпечив, пояснень по суті вимог не надав, позов визнав.

Відповідач-2 ОСОБА_3 позовні вимоги заперечила, посилаючись на таке.

Згідно з п.5.3. статуту товариства - до виключної компетенції зборів представників товариства належить:

п.9 - «відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства», а мені було відчужено згідно протоколу зборів засновників товариства № 6 20% майна товариства, що рівноцінне компенсації 25% моєї частки засновника у статутному капіталі ТОВ фірми «Савана».

п.5. та пп.5.6. - «директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників».

підпункт 2 п.5.6. статуту - «директор розпоряджається майном товариства, включаючи його грошові кошти, в межах даних йому повноважень».

підпункт 7 п. 5.6. статуту - «директор має право без доручення виконувати дії від (імені Товариства».

Згідно з протоколом №5 зборів засновників ТзОВ «Фірми Амур Сервіс" від 04.10.2008 року засновниками було надано згоду на відчуження частини приміщень, які належать ТОВ «Фірмі Амур Сервіс», розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Згода всіх засновників (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1) в тому числі дружини ОСОБА_5 -ОСОБА_7, та дружини ОСОБА_1 -ОСОБА_8, були наявними при укладенні договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Фірми Амур Сервіс" від 27.04.10 р., посвідченого нотаріально. Стверджує, що договір міни частки в статутному капіталі товариства на об'єкт нерухомого майна не є недійсним (оспорюваним правочином), не носить змісту фіктивного чи удаваного правочину, оскільки на той час правочин відображав дійсні наміри сторін.

Зазначає також, що Президія Вищого господарського суду України в рекомендаціях від 28 грудня 2007 року 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»пояснила, що «законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства. У рішенні Конституційного Суду України 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуально кодексу (18-15) (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що «акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визнається законом».

На її думку, суди у вирішенні спорів за позовами учасника товариства про захист прав товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений учасник на представництво інтересів товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Уважає, що набуте товариством з обмеженою відповідальністю в результаті підприємницької діяльності майно є власністю товариства, а не спільною частковою власністю його учасників, тому при відчуженні майна товариством як його власником учасники товариства не вправі вимагати визнання недійсним договору міни. Позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити вказаний договір міни.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс», із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 80 % що становить 80 000 грн. 00 коп. Іншим учасником товариства є Відповідач-2 ОСОБА_3 із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 20 % що становить 20 000 грн. 00 коп.

29 квітня 2009 року, між; товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс" та ОСОБА_3 було укладено попередній договір міни. Предметом вказаного договору є передача у власність Відповідача-2 об'єктів нерухомого майна в обмін на її частку в статутному фонді товариства (п. 2.1. Договору).

За умовами вказаного Договору, Відповідач-1 узяв на себе обов'язок укласти у майбутньому Основний договір міни та відчужити об'єкти нерухомого майна шляхом обміну на частку учасника товариства в статутному фонді, тобто відповідач-1 здійснює придбання частки учасника в статутному фонді товариства шляхом її обміну на нерухоме майно товариства, а Відповідач-2 взяв на себе також; зобов'язання укласти у майбутньому Основний договір міни та відчужити свою частку в статутному фонді товариства в обмін на нерухоме майно товариства. За умовами вказаного договору Відповідач-2 відчужує свою частку у статутному фонді товариства.

Відповідно до п. 1.1. Договору, частка в статутному фонді товариства - це уся належна покупцю частка у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс"( код ЄДРПОУ 33276845) в розмірі 20 % (двадцять відсотків), що складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень (далі по тексту Договору - Частка). Згідно вказаного пункту об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу (а саме: № 1 -зал, № 2 - санвузол, площею 70,9 кв.м.) та нежитлові приміщення першого поверху (а саме: № 24 - зал, № 25 - тамбур, № 26 - коридор, № 27 - туалет, № 28 - туалет, № 29 - комора, площею 135,4 кв.м.) загальною площею 206,3 кв.м. що знаходяться АДРЕСА_1 (двісті шістдесят чотири), та належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 01.09.2008 року на підставі розпорядження міського голови від 22.08.2008 року № 1495-р та зареєстрованого 01.09.2008 року в Комунальному підприємстві Рівненського міському бюро технічної інвентаризації в книзі 6, номер запису 82-570, реєстраційний номер 288310.

Відповідач зазначає, що позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорювати передній договір міни укладений між ТОВ «Фірма Амур Сервіс»та ОСОБА_3, з тих підстав, що набуте товариством з обмеженою відповідальністю в результаті підприємницької діяльності майно є власністю товариства, а не спільною частковою власністю його учасників, тому при відчуженні майна товариством як його власником учасники товариства вправі вимагати визнання недійсним договору міни.

Однак з даними твердженнями відповідача-2 погодитися неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, може звернутися до господарського суду у спорах, що виникають із корпоративних відносин. Таке право виникло у зв'язку із розширенням юрисдикції господарських судів Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», що набув чинності 29.12.2006 року.

Так, відповідно до пункту 51 Постанови Пленуму Верховного суду України, від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) у задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Також, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року визначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо.

Отже, з огляду зазначеного вбачається, що порушень суб'єктного та предметного складу з боку позивача при зверненні до господарського суду немає, адже підстави які зазначені у позовній заяві являються саме порушенням корпоративних прав позивача як учасника ТОВ «Фірма Амур Сервіс»., зокрема, порушення права на участь у загальних зборах.

У позовній заяві як підстава визнання попереднього договору міни недійсним зазначалося, - відсутність в момент укладення договору у товариства повноважень на право придбання частки учасника товариства, яка надається виключно рішенням загальних зборів товариства, відсутність повноважень у директора на відчуження майна товариства, надання яких передбачається також рішенням загальних зборів товариства, а також порушення встановленого порядку переважного придбання частки учасника товариства його учасниками.

Суд за зазначає, що на розгляд загальних зборів ТОВ «Фірми Амур Сервіс»питання придбання товариством частки ОСОБА_3 у своєму статутному капіталі не виносилось і рішення не приймалось.

Так, протоколом № 6 загальних зборів ТОВ «Фірми Амур Сервіс»від 14 квітня 2009 року ОСОБА_3 було вирішено включити до складу учасників товариства з часткою у статутному фонді у розмірі 20 %, що в грошовому виразі становить 20 000 грн. 00 коп. 27 квітня 2009 року між учасниками товариства ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Фірми Амур Сервіс». 30 квітня 2009 року було внесено зміни до статуту товариства та включено ОСОБА_3 до складу його учасників. Тобто, з огляду зазначеного вбачається, що ОСОБА_3 з 27 квітня 2009 року набула прав та обов'язків учасника товариства тобто з «моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства (п. 31 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Попередній договір міни за яким здійснюється придбання товариством частки учасника та відчуження об'єктів його нерухомого майна було укладено 29 квітня 2009 року, через два дні після вступу ОСОБА_3 до складу учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно ч. 1 ст. 59 вказаного Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить зокрема вирішення питання про придбання товариством частки учасника. Аналогічна норма передбачена ч. 4 ст. 145 ЦК України, згідно якої, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить вирішення питання про придбання товариством частки учасника, що в свою чергу також додатково було підтверджено пунктом 5.3. Статуту товариства в редакції станом на момент укладення договору зареєстрованого 29.11.2004 року за номером 16081020000000668 у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради Рівненської області.

Тобто, з огляду на вищевикладене вбачається, що для укладення будь-яких угод на придбання товариством частки учасника вказаного товариства, потрібно рішення Загальних зборів цього товариства на вчинення такої дії. Загальними зборами учасників товариства рішення на придбання товариством частки відповідача-2 в статутному фонді не приймалося і вказане питання на розгляд зборів не виносилося, повноважень директору на укладення договору на придбання частки не надавалося.

Посилання ОСОБА_3 у своєму відзиві на протокол № 5 від 14.10.2008 року як на підставу надання згоди загальними зборами ТОВ «Фірми Амур Сервіс»на придбання частки її засновника у ТОВ «Савана»та відчуження об'єктів нерухомого майна товариства не є належним доказом та не повинен братися до уваги з тих підстав, що на момент прийняття зазначеного рішення (протоколу) відповідачка ще не була учасником товариства, тому відповідно здійснювати відчуження своєї частки не могла, а товариство не могло здійснювати її придбання. До того ж у зазначеному протоколі товариство здійснює придбання її частки у статутному фонді ТОВ «Савана»у розмірі 25 %, що суперечить змісту укладеного попереднього договору.

Предметом оспорюваного договору є передача у власність Відповідача-2 об'єктів нерухомого майна в обмін на її частку в статутному фонді товариства (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору, частка в статутному фонді товариства - уся належна покупцю частка у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Амур Сервіс»(код ЄДРПОУ 33276845) в розмірі 20 % (двадцять відсотків), що складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень (далі по тексту Договору - Частка). Згідно вказаного пункту об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу (а саме: № 1 - зал, № 2 - санвузол, площею 70,9 кв.м.) та нежитлові приміщення першого поверху (а саме: № 24 - зал, № 25 - тамбур, № 26 - коридор, № 27 - туалет, № 28 - туалет, № 29 - комора, площею 135,4 кв.м.) загальною площею 206,3 кв.м. що знаходяться АДРЕСА_1 (двісті шістдесят чотири), та належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради 01.09.2008 року на підставі розпорядження міського голови від 22.08.2008 року № 1495-р та зареєстрованого 01.09.2008 року в Комунальному підприємстві Рівненського міському бюро технічної інвентаризації в книзі 6, номер запису 82-570, реєстраційний номер 288310 (далі по тексту Договору - майно).

Тобто, зі змісту договору вбачається, що за його умовами здійснюється придбання саме частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «Фірми Амур Сервіс»у розмірі 20 %, не ТОВ «Савана»у розмірі 25 %. З огляду зазначеного, протокол № 5 від 14.10.2008 року як підстава надання згоди на придбання частки учасника не є належним доказом.

Окрім того, під час укладення попереднього договору порушено норми ст. 147-148 ЦК України.

Так ст. 147 ЦК України передбачає, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю є право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на тих умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Аналогічну норму передбачає також ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

Однак в супереч вказаним нормам закону відповідач-2 не повідомляв, ані товариство ні учасників про намір здійснити відчуження належної їй частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до суду, якщо інший строк не встановлений статутом.

Але, про намір вийти зі складу засновників товариства відповідачка також не повідомляла ні товариство ні самих його учасників.

До того ж при укладенні оспорюваного договору сторонами було порушено виключну компетенцію загальних зборів товариства щодо прийняття рішень про відчуження майна на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства.

Повноваження на відчуження об'єктів нерухомого майна товариства шляхом його обміну для директора не надавалося. Рішення загальних зборів учасників товариства з даного питання не приймалося.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому

процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1.Визнати недійсним попередній договір міни, укладений 29 квітня 2009 р. та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 29.04.2009 р. за № 872.

2.Стягнути із ТОВ «Фірми Амур Сервіс»на користь ОСОБА_1 536 грн. 50 коп. судового збору.

3. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 536 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено : "16" травня 2012 року

Суддя Войтюк В.Р.