Рішення № 24055555, 26.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р. Справа № 7/088-11/9

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція"

2. Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

Про стягнення 187 250, 02 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 30.12.2011 р.)

Від відповідача 1 ОСОБА_2 (дов. № 21/11 від 22.11.2011 р.)

Від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція" та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 187 250, 02 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. (підписане 14.11.2011 р.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція"(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33269068) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 162 004 (сто шістдесят дві тисячі чотири) грн. 54 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 25 245 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 31 (тридцять одну) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова експедиція" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова експедиція" задоволено частково, рішення господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. у справі № 7/088-11 скасовано в частині позовних вимог до відповідача 1 про стягнення 162 004, 54 грн. страхового відшкодування та передано справу в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно до автоматичного розподілу справ від 12.03.2012 року справу № 7/088-11 передано на новий розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 13.03.2012 р. справу № 7/088-11 прийнято до свого провадження; присвоєно їй номер № 7/088-11/9 та призначено розгляд справи на 10.04.2012 р.

У судове засідання 10.04.2012 р. представники сторін з'явилися та надали частину витребуваних судом пояснень по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.04.2012 р.

У судове засідання 26.04.2012 р. представник відповідача 2 не з'явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 також не надходило; представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач 2 в судове засідання 26.04.2012 р. не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач 2 про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та відповідача 1, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 року Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування"(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №04-2778 від 04.07.2011 року (вх. №2836 від 20.07.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція"(далі -відповідач 1) про стягнення 187 250,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №104827 від 05.06.2007 року у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою (далі -ДТП), яка мала місце 22.05.2008 року на Новообухівській дорозі в м. Києві, позивач за заявою ОСОБА_5, якому на підставі права власності належить транспортний засіб "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1 та страхувальника за договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 187 250,02 грн. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України, виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування"набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Посилаючись на те, що ДТП сталося у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху водієм (ОСОБА_6) автомобіля ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ "Нова Експедиціята враховуючи те, що на момент скоєння ДТП водій перебував з відповідачем 1 у трудових відносинах і виконував покладені на нього службові обов'язки, позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Нова Експедиція"187 250,02 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. (підписане 14.11.2011 р.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція"(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33269068) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 162 004 (сто шістдесят дві тисячі чотири) грн. 54 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 25 245 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 31 (тридцять одну) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова експедиція" задоволено частково, рішення господарського суду Київської області від 03.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. у справі № 7/088-11 скасовано в частині позовних вимог до відповідача 1 про стягнення 162 004, 54 грн. страхового відшкодування та передано справу в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Київської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з ТОВ "Нова Експедиція" 162004,54 грн. страхового відшкодування, оскільки позивач передчасно звернувся до суду з позовом до відповідача-1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, не довівши порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачем-1 страхового відшкодування, оскільки як на момент пред'явлення позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції рішення позивач на підставі ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України з відповідною вимогою не звертався до відповідача-1, а останній не відмовляв у її задоволенні.

Наведеним спростовується помилковий висновок апеляційного суду про те, що особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, не позбавлена можливості реалізувати відповідне право шляхом звернення безпосередньо до суду та без попереднього звернення до страховика із заявою про відшкодування виплаченої страхової суми в порядку регресу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погодилась з висновками суду апеляційної інстанції з цього приводу, які ґрунтуються на помилковому ототожненні попереднього звернення позивача з регресною вимогою та процедури досудового врегулювання спору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 по справі №15-рп/2002 визнано необов'язковість досудового (претензійного) врегулювання спору, встановленого процесуальним законом, а в даному випадку мало місце невикористання позивачем свого права на звернення з регресною вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки, що передбачено нормами матеріального права (ст.993 та ч.1 ст.1191 ЦК України).

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що 05.06.2007 року між Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування"(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО -страхування, страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_5 (страхувальник за договором) був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК (далі -договір). Згідно п. 1.4. договору був застрахований автомобіль "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 45 000,00 доларів США.

Як передбачено п. 1.6. договору, особами, що допущені до керування транспортного засобу, є лише страхувальник -ОСОБА_5

Відповідно до п. 2.1. договору, його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом, додатковим обладнанням, якщо воно зазначене в п. 1.5. договору, з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб, якщо це вказано в п. 1.9.5. договору, з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу.

Строк дії договору встановлювався з 06.06.2007 року по 05.06.2008 року (п. 1.14. договору).

Одним із страхових ризиків, згідно п. 1.9.1. договору, було визначено пошкодження транспортного засобу.

Пунктом 2.2.2.1. договору передбачено, що страхуванню за цим договором підлягають лише ризики, зазначені в п. 1.9. договору, що самостійно обрані страхувальником і якими є, зокрема, пошкодження -пошкодження або зниження застрахованого транспортного засобу, його складових частин внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (у тому числі зіткнення з рухомими або нерухомими предметами, іншими транспортними засобами, спорудами, перешкодами, тваринами, перевертання, наїзд, падіння).

22.05.2008 року приблизно о 18 год 30 хв у м. Києві на Новообухівській дорозі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_5, під його керуванням, та ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ТОВ "Нова Експедиція", під керуванням ОСОБА_6 -працівника ТОВ "Нова Експедиція".

В результаті ДТП автомобілю "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №1066 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 8 том 1).

У відповідності до умов договору добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК від 05.06.2007 року на підставі повідомлення ОСОБА_5 про настання випадку від 28.05.2008 року ПАТ "ПРОСТО-страхування"було здійснено огляд транспортного засобу та оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, який згідно звіту №728 від 19.06.2008 року складав 201 954,00 грн. (а.с.11-26 том 1).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту №728 від 19.06.2008 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оцінка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт", що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №6294/07, виданого Фондом державного майна України 23.11.2007 року зі строком дії до 23.11.2010 року (копія сертифіката наявна в матеріалах справи, а.с. 68 том. 2), зокрема, спеціалістом ОСОБА_7, який має вищу технічну освіту, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонда державного майна України МФ НОМЕР_3 від 02.06.2007 року. Свідоцтво Фонда державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_4 від 07.08.2007 року.

Так, за результатами проведеної оцінки згідно калькуляції відновлювального ремонту спеціалістом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 208 751,94 грн. (а.с. 11-14, 19-24 том 1) з ПДВ. Господарський суд погоджується з включенням до розрахунку вартості відновлювального ремонту суми податку на додану вартість, при цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (в редакції чинній на момент проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу), відновлювальний ремонт -це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.6 Методики -це грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Згідно Листа Державної податкової адміністрації України №10143/5/16-1516 від 21.08.2009 року "Про розгляд листа щодо порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування"податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Беручи до уваги наведене, а також те, що спеціалістом при розрахунку вартості відновлювального ремонту було враховано вартість складових запчастин, вартість робіт з урахуванням встановлених законодавством податків, митних платежів та середньої торгової націнки, господарський суд вважає правомірним включення до вартості відновлювального ремонту суми податку на додану вартість та його визначення у калькуляції вартості відновлювального ремонту окремим рядком.

При цьому, суд зазначає, що сума податку на додану вартість не була включена страховиком до страхового відшкодування, яке підлягало сплаті страхувальнику, а була врахована лише до вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу для подальшого визначення умов, на яких буде здійснюватись виплата страхового відшкодування згідно умов договору.

Господарський суд, беручи до уваги вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, передбачені у п. 4.3. щодо інформації, яка зазначається у Звіті про оцінку майна, вважає, що невідповідності, на які посилається відповідач 1, не можуть бути підставою для визнання складеного Звіту неналежним та недопустимим доказом, так як зазначення всіх реквізитів, що перелічені в п. 4.3. Методики не визначено обов'язковим при складанні такого звіту.

В подальшому, на підставі заяви б/н від 07.07.2008 року ОСОБА_5 на виплату страхового відшкодування позивачем складено розрахунок страхового відшкодування №10728 від 09.07.2008 року та страховий акт б/н від 09.07.2008 року, згідно яких сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 187 250,02 грн. (а.с. 36-37, том 1).

Як вбачається зі страхового акту від 09.07.2008 року, попередня виплата ОСОБА_5 за іншим страховим випадком по договору страхування складала 3 343,53 грн.

14.07.2008 року було проведено засідання комісії ПАТ "ПРОСТО-страхування"по визначенню вартості придатних залишків застрахованого транспортного засобу, за результатами якого комісією було встановлено, що транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля, перевищує 80% від страхової суми вказаної в договорі страхування, також визначено, що вартість придатних залишків застрахованого транспортного засобу складає 40 000,00 грн. Результати засідання оформлені Актом засідання комісії по визначенні вартості придатних залишків (деталей, вузлів та агрегатів) застрахованого транспортного засобу (а.с. 38 том 1).

Зі змісту протоколу засідання комісії по прийняттю рішення про виплату страхових відшкодувань б/н від 14.07.2008 року (а.с. 39-40 том 1) вбачається, що подія, яка мала місце 22.05.2008 року була визнана позивачем страховим випадком по ризику "Пошкодження внаслідок ДТП"та прийнято рішення про виплату страхувальнику ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 187 250,02 грн.

Одночасно, господарським судом досліджено, що оскільки ОСОБА_5 було сплачено страхову премію не в повному обсязі, зокрема, недоплачено 0,03 грн., що підтверджується поданими позивачем документами, Розпорядженням Голови правління ПАТ "ПРОСТО-страхування"прийнято рішення про проведення виплати у сумі 187 249,99 грн. (тобто з вирахуванням несплаченої суми страхової премії).

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив ОСОБА_5 на рахунок, вказаний страхувальником у заяві на виплату страхового відшкодування, власнику транспортного засобу "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, суму страхового відшкодування у розмірі 187 250,02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №14960 від 15.07.2008 року (а.с. 42 том 1).

Дослідивши умови договору добровільного страхування та подані позивачем документи щодо визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, господарський суд вважає правомірним визначення та сплати розміру страхового відшкодування на умовах "Повна загибель"застрахованого транспортного засобу, однак суд не погоджується із сумою 187 250,02 грн., що була визначена ПАТ "ПРОСТО-страхування"для її відшкодування страхувальникові, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.4.3. договору добровільного страхування страхова сума по ризикам "Пошкодження", "НЗ"та "Додаткове обладнання"визначається на умовах, вказаних у п. 1.7. договору, зокрема, на умовах ПКР і розмір страхової суми становить 45 000,00 доларів США.

Пунктом 2.4.3.2. договору визначено, що при страхуванні за умовою "ПКР"(по кожному страховому ризику) страхові суми по ТЗ та ДО вказуються в цьому договорі окремо по кожному ризику. Цей договір припиняє дію у відношенні ризику, по якому здійснювались виплати страхового відшкодування, з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі страхової суми за цим договором. Якщо розмір виплаченого страхового відшкодування або сумарного страхового відшкодування за визначеним ризиком по страховому випадку (страховими випадками) менше встановленої цим договором страхової суми за цим ризиком, то цей договір діє до кінця обумовленого строку в межах страхової суми за цим ризиком, але розмір виплат страхових відшкодувань за наступними страховими випадками по ризику обмежується сумою, що є різницею між страховою сумою за цим ризиком і розміром виплачених за даним ризиком страхових відшкодувань. Страхова сума по кожному ризику, зазначена в договорі страхування, є граничною сумою відшкодування збитків по всіх страхових випадках, що відбулися під час дії договору страхування за цим ризиком.

Беручи до уваги здійснену позивачем попередню виплату ОСОБА_5 (страхувальнику за договором) страхового відшкодування у розмірі 3 343,53 грн. у зв'язку з іншим страховим випадком, та враховуючи умови договору, судом встановлено, що за наступним страховим випадком страхове відшкодування повинно обмежуватись (тобто не перевищувати) сумою 223 906,47 грн. (=різниця між страховою сумою 227 250,00 грн., (зазначена у договорі в еквіваленті станом на 05.06.2007 року за офіційним курсом НБУ 1 дол. США=5,05 грн.) - 3 343,53 грн., раніше виплачене страхове відшкодування).

Як визначено п. 2.8.18. договору при повній фактичній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його дійсної ринкової вартості на момент укладання договору страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах "Повна загибель".

Сторонами, п. 2.8.19.2. договору, погоджено, що при врегулюванні збитку на умовах "Повна загибель"можлива виплата відшкодування в межах страхової суми по ризику "Пошкодження", за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових), за умови, що такі залишки ТЗ залишаються у страхувальника. При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між страховиком та страхувальником.

Варіант виплати страхового відшкодування на умовах "Повна загибель"визначається страховиком (п. 2.8.20. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у зв'язку з ДТП, яка мала місце 22.05.2008 року, було обґрунтовано здійснено розрахунок страхового відшкодування на умовах "Повна загибель"транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту, яка була визначена при оцінці транспортного засобу була визначена у сумі 208 751,94 грн., що перевищує 80% ринкової вартості автомобіля, яка була визначена сторонами на момент укладення договору у розмірі 45 000,00 доларів США (п. 1.4 договору), що за офіційним курсом НБУ станом на 05.06.2007 року 1дол. США=5,05 грн. становить 227 250,00 грн., а не 227 250,02 грн. як помилково стверджує позивач.

При цьому, розрахунок страхового відшкодування був здійснений позивачем в межах страхової суми по ризику "Пошкодження"(227 250,02 грн. згідно п. 1.9.1. договору), за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (40 000,00 грн., які визначені на засіданні комісії страховика згідно Акту б/н від 14.07.2008 року), тобто 227 250,02 грн. -40 000,00 грн. = 187 250,02 грн., що не перевищує і визначене п. 2.4.3.2. договору обмеження щодо страхового відшкодування, тобто як було наведено вище наступне страхове відшкодування не могло перевищувати 223 906,47 грн.

Однак, господарський суд зазначає, що розрахунок страхового відшкодування наведений вище здійснений позивачем з арифметичною помилкою. Так, беручи до уваги дійсну вартість автомобіля, визначену сторонами в договорі, що становила, як зазначалось вище, за офіційним курсом НБУ станом на 05.06.2007 року 1дол. США=5,05 грн. становить 227 250,00 грн., то розмір страхового відшкодування повинен був становити 187 250,00 грн. = 227 250,00 грн. -40 000,00 грн.

При цьому, господарський суд погоджується з посиланнями відповідача, наданими у доповненні до відзиву вх. №13656 від 05.10.2011 року, що у зв'язку зі сплатою страхувальником - ОСОБА_5, страхової премії не в повному обсязі, то страхове відшкодування, яке повинно було бути сплачене позивачем на користь ОСОБА_5, повинно вираховуватись пропорційно сплаченій частині страхової премії. Даний факт не заперечує і сам позивач, уточнюючи свої позовні вимоги у поданих суду поясненнях вх. №14283 від 19.10.2011 року (а.с. 65 том 2).

Беручи до уваги вищенаведене, страхове відшкодування повинно було бути визначене за формою: СВ (страхове відшкодування) = Спр (сплачена страхова премія) : Снар (страхова премія визначена умовами договору) * Розмір прямого збитку.

Відтак, за розрахунком суду розмір страхового відшкодування, що підлягало сплаті позивачем страхувальнику за договором становить:

12 271,47: 12 271,5* 187 250,00 грн. = 187 249,54 грн., а не 187 250,02 грн.

Господарським судом встановлено, що у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22.05.2008 року, відносно ОСОБА_6, водія автомобіля ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, 27.06.2008 року була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, яка керують транспортними засобами".

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 27.06.2008 року (отриманою на судовий запит від 11.08.2011 року) кримінальну справу №01-11276 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України було закрито у зв'язку зі смертю від отриманих тілесних ушкоджень обвинуваченого ОСОБА_6

З наявних в матеріалах справи витягів з показань потерпілої особи ОСОБА_8, пасажирки автомобіля "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1; свідків ОСОБА_5, водія зазначеного автомобіля, та ОСОБА_9, показання яких відображені в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008 року, вбачається, що ОСОБА_6, керуючи автомобілем "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по проїзній частині Новообухівської дороги в м.Києві зі сторони Столичного шосе в напрямку м. Обухова неподалік КП-508 ДАІ в середній смузі руху з трьох наявних. Під час руху водій ОСОБА_6, почав виконувати розворот з середньої смуги руху через крайню ліву, завчасно не зайнявши при цьому відповідне крайнє положення на проїзній частині, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не давши при цьому дорогу автомобілю "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який в цей час рухався позаду в крайній лівій смузі в попутному напрямку. Внаслідок цього, водій ОСОБА_6, виїхавши на крайню ліву смугу, здійснив зіткнення з автомобілем "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5

Згідно Висновку автотехнічної експертизи №306ат від 26.06.2008 року, витяг якого також міститься в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008 року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля ГАЗ-5314, № НОМЕР_2, ОСОБА_6 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху.

У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди"зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Господарський суд зазначає, що доказів притягнення до відповідальності іншого учасника ДТП - водія "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_5, сторонами надано не було. На судовий запит від 11.08.2011 року до Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського району м. Києва про надання інформації про складання адміністративних матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності учасника ДТП ОСОБА_5, відповіді не надійшло.

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія ОСОБА_6, який керував автомобілем "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди ОСОБА_5, що підтверджується наявними матеріалами справи, а також висновками досудового слідства, які відображені в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008 року.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2006 року у справі №26/509 та від 28.01.2010 року у справі №14/101-08-3815.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2 належав ТОВ "Нова Експедиція", відповідач 1 у справі.

Господарським судом встановлено, що у період з 06.02.2008 року по 02.06.2008 року, зокрема і на момент скоєння ДТП -22.05.2008 року -ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Нова Експедиція". Даний факт підтверджується наказом ТОВ "Нова Експедиція"№145 К від 06.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_6 був прийнятий на роботу з 06.02.2008 року на посаду водія автотранспортних засобів та наказом №774 К від 02.06.2008року, яким припинено трудовий договір з ОСОБА_6 у зв'язку із його смертю та 31.05.2008 року виключено із списків особового складу ТОВ "Нова Експедиція". Копії наказів наявні в матеріалах справи (а.с. 100-101 том1).

Згідно подорожнього листа вантажного автомобіля №357899 від 22.05.2008 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.102 том1), 22.05.2008 року ОСОБА_6 повинен був доставити вантаж на адресу ЗАТ "ФОЗЗІ"автомобілем "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2.

Беручи до уваги досліджені судом документи та надані сторонами пояснення, господарським судом встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Нова Експедиціята виконував покладені на нього трудові обов'язки, зокрема, перевезення вантажу автомобілем "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ТОВ "Нова Експедиція".

Господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Нова Експедиція", власника транспортного засобу "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння ДТП була застрахована відповідачем 2 -Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВВ №2110825 від 01.07.2007 року з лімітом відповідальності у розмірі 25 500,00 грн. та з визначеним розміром франшизи у сумі 255,00 грн. та зі строком дії до 30.06.2008 року.

Як вбачається із відмітки у відповідній графі договору, він належить до договорів страхування 1-го типу, згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, а саме згідно п. 6 договору автомобіля "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України, ПАТ "ПРОСТО-страхування"набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди");

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"від 29.12.1992 року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, була заподіяна лише з вини ОСОБА_6 (працівника ТОВ "Нова Експедиція"), який керував автомобілем "ГАЗ-5314", державний номерний знак НОМЕР_2.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем 1, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля "Субару Трібека", державний номерний знак НОМЕР_1, належить ТОВ "Нова Експедиція", а шкоду було заподіяно його працівником ОСОБА_6, який на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки.

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Приписами п. 36.1. ст. 36 Закону передбачено, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Як зазначено в Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 року "Судова практика розгляду цивільних, що виникають з договорів страхування", зокрема, в розділі "Визначення розміру страхової виплати та шкоди, заподіяної застрахованому майну"правильною є практика місцевих судів, коли різницю між сумою відшкодування, визначеною Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів"та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, суди постановляють стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягується до участі у розгляді справи як співвідповідач. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, особами, на яких Законом покладено обов'язок відшкодувати завдані ОСОБА_5 збитки у розмірі 187 249,54 грн., у даному випадку є ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів"в межах, лімітів передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВВ №2110825 від 01.07.2007 року в сумі 25 245,00 грн. (25 500,00 грн., ліміт згідно Полісу, -255,00 грн., розмір франшизи) та ТОВ "Нова Експедиціявідповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187-1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" як страховиком, а саме у сумі 162 004,54 грн. (187 249,54 грн., сума яка підлягає відшкодування позивачу, - 25 245,00 грн., кошти, які підлягають стягненню з відповідач 2, як страховика ТОВ "Нова Експедиція").

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Відповідно до ст.33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 зазначено, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова ВГСУ від 23.03.2011 та постанова ВСУ від 12.09.2011 у справі № 33/341).

Крім того, приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача-1.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2012 р., тобто до початку розгляду справи № 7/088-11/9 по суті (в переданій на новий розгляд частині) позивачем направлено на адресу ТОВ "Нова Експедиція" регресну вимогу про стягнення 162 004,54 грн.

ТОВ "Нова Експедиція" регресну вимогу про стягнення 162 004,54 грн. не задовольнило та заявлені позивачем кошти не перерахувало.

Враховуючи те, що у випадку заміни складу суду розгляд справи починається спочатку (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу), а в даному випадку судом касаційної інстанції передано розгляд частини позовних вимог на новий розгляд суду в іншому складі, направлену регресну вимогу суд розцінює вимогою в розумінні ч.2 ст.530 та ч.1 ст.1191 ЦК України, яка свідчить про настання строку виконання відповідачем-1 зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

З огляду на викладене, до ПАТ "ПРОСТО-страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК від 05.06.2007 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ТОВ "Нова Експедиція" в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" як страховиком.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПРОСТО-страхування" в частині стягнення 162 004,54 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач 1 в судових засіданнях неодноразово звертав увагу суду на необхідність розгляду справи в частині пропущення позивачем строку позовної давності та застосування пропуску строку позовної давності

Зазначене судом відхилено, виходячи з наступного.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 зазначено, що, як вбачається з системного аналізу наведених норм, перебіг трирічного строку позовної давності у даному випадку розпочався 16.07.2008р., тобто з наступного дня від дня виконання основного зобов'язання, а саме від дати виплати позивачем страхового відшкодування (15.07.2008), і відповідно закінчився 15.07.2011 року та погодився з обґрунтованими висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Враховуючи викладене, судом відхилене зазначене посилання відповідача 1 у зв'язку з встановленими постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 межами розгляду судом даної справи та вирішення судами попередніх інстанцій даного питання (а.с. 180 т. 3 справи № 7/088-11/9).

Судові витрати в даній частині розгляду відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи вищезазначене, покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов в частині позовних вимог до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція" про стягнення 162 004, 54 грн. страхового відшкодування задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Експедиція"(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33269068) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"(04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 162 004 (сто шістдесят дві тисячі чотири) грн. 54 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 90 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Повне рішення складено 27.04.2012 року