Рішення № 24055434, 08.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3177-2012 08.05.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист"до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"провідшкодування шкоди, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (предст. за довіреністю),

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 8038,25 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч положенням ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 ЦК України не відшкодовує позивачу суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем за шкоду, завдану страхувальником відповідача.

Ухвалою від 16.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/3177-2012, розгляд справи призначено на 02.04.2012.

Ухвалою від 02.04.2012 відкладено розгляд справи на 17.04.2012 та ухвалено за клопотанням позивача направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо наявності зареєстрованого та виданого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4980954. Відповідь на запит надійшла до Господарського суду міста Києва 17.04.2012.

Ухвалами від 17.04.2012, 26.04.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін. Розгляд справи було відкладено на 08.05.2012.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана позивачем до позовної заяви, станом на 01.04.2012 місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" є вул. Димитрова, 5-Б в м. Києві, 03150.

Як вбачається з поштових повідомлень, ухвали суду було надіслано на адресу відповідача (вул. Димитрова, 5-Б в м. Києві, 03150), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та були вручені уповноваженому представнику відповідача.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: вул. Димитрова, 5-Б в м. Києві, 03150, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засідання 08.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 15.02.2011 по вул. Молодіжній в с.м.т. Ворзель, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Тойота" д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, якій належить відповідний транспортний засіб на праві власності та автомобіля "Тойота" д. н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4.

Відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 11.03.2011, ОСОБА_3 було визнано винним у порушенні вимог Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Тойота" д. н. НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження. Відповідно до Звіту № 038/11 від 23.02.2011 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завдана власнику вказаного автомобіля складає 8.032,07 грн.

ДТП згідно з Договором добровільного страхування № 10/17/1-3448 від 16.12.2010, укладеним між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Добробут та захист" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник), було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 018/03/11 від 09.03.2011, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 8.038,25 грн.

Дану суму страхового відшкодування Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та захист" виплатило, що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 09.03.2011 на суму 2.620,25 грн. З вказаної суми 5.418, 00 грн. було зараховано в рахунок погашення страхових платежів по договору № 10/17/1-3448 від 16.12.2010, що підтверджується довідкою про взаємозалік від 09.03.2011. Вказане підтверджується також квитанцією до прибуткового касового ордера № 00949 від 16.12.2010 (копія в матеріалах справи).

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4980954 транспортний засіб "Тойота", державний номер НОМЕР_1, забезпечений Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія".

Листом від 22.06.2011 № 298-ОЮ, який було отримано відповідачем, позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з проханням в добровільному порядку виплатити страхове відшкодування у розмірі 8.038,25 грн. Відповідач у відповідь на таке звернення відповів відмовою.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8.038,25 грн. підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510 грн. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7.528,25 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачам не дано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1.507,38 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, вул. Димитрова, 5-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" (01001, вул. Михайлівська, 24/11-13В, м. Київ, код ЄДРПОУ 31571133) страхове відшкодування у сумі 7.528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн., 25 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.507 (одна тисяча п'ятсот сім ) грн. 38 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.05.2012.

СуддяОниськів О.М.