Рішення № 24055212, 04.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/2167-2012 04.05.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-ГРУП-Україна»

Про стягнення 68 270, 85 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

від позивача: Галай О.О.

від відповідача: Білецький Є.М.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД» про стягнення матеріальних збитків в порядку регресу у розмірі 68 270,85 грн.

Ухвалою суду від 24.02.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/2167-2012 та призначено її розгляд на 19.03.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 19.03.12 р. представник позивача надав суду документи, витребувані ухвалою суду.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення апеляційною судовою інстанцією його апеляції на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності працівника відповідача -ОСОБА_3

Для надання можливості відповідачу надати суду докази прийняття судовою апеляційною інстанцією до розгляду його апеляційної скарги, у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.04.12 р. о 11:40.

У судовому засіданні 11.04.12 р. представник відповідача повторно заявив клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення апеляційною судовою інстанцією його апеляції на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності працівника відповідача -ОСОБА_3 та з метою надання йому можливості представити докази прийняття судовою апеляційною інстанцією до розгляду його апеляційної скарги.

Крім того, представник відповідача подав до господарського суду заяву про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши подану заяву, господарський суд не знайшов серед наведених у ній обставин, які б свідчили про відсутність предмету спору між позивачем та відповідачем.

При цьому, відповідач повідомив, що роботи, під час яких було завдано шкоди майну страхувальника позивача, виконувалися за завданням генерального підрядника -ТОВ «АРМ-ГРУП-Україна».

Проте судом за поданими документами не встановлено, що між відповідачем та ТОВ «АРМ-ГРУПП-Україна»існують відносини генерального підряду, а лише правовідносини з надання послуг автобетононасосом.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши подані документи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ «АРМ-ГРУП-Україна», у зв'язку з чим господарський суд залучив зазначену особу до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та відклав розгляд даної справи до 18.04.12 р.

У судовому засіданні 18.04.12 р. представник позивача надав господарському суду додаткові докази у справі, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.12 р. надав господарському суду письмовий відзив на позов, який було залучено до матеріалів справи.

Представники сторін у даному судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд задовольнив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання 18.04.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 11.04.12 р. не виконав.

У зв'язку з необхідністю дослідити подані сторонами документи, а також через неявку представника третьої особи, господарський суд відклав розгляд справи до 27.04.12 р.

Через службу діловодства Господарського суду 27.04.12 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення апеляційною судовою інстанцією його апеляції на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності працівника відповідача -ОСОБА_3 на час розгляду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження.

У судовому засіданні 27.04.12 р. представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити, проти якого представник позивача заперечив.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхилив його, з тих підстав, що відповідачу неодноразово надавалась можливість представити суду докази прийняття до розгляду апеляційною судовою інстанцією його апеляції на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності працівника відповідача -ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.12 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.12 р. проти позову заперечив у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання 27.04.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвали суду від 18.04.12 р. не виконав.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також через неявку представника третьої особи, господарський суд ухвалою від 27.04.12 р. відклав розгляд справи на 04.05.2012 р. та зобов'язав позивача надати суду договір страхування, за яким було застраховано транспортний засіб і заяву страхувальника щодо перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО.

У судовому засіданні 04.05.12 р. представник позивача заявив письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 27.04.12 р., які були зареєстровані службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучені до матеріалів справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.05.12 р. повторно заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання 04.05.12 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.09 р. під час проведення будівельних робіт на будівництві терміналу «Д»аеропорту «Бористпіль»в районі 2 км під'їзду до ДПМА «Бориспіль», Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 (водій автомобіля «Volvo», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ССТ ЛТД») зупинився для перекачки бетону, не слідкував за технічним станом спецоснащення, допустив розрив труби, що призвело до вильоту бетону, який пошкодив автомобіль «Mersеdes-Benz», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в напрямку м. Києва, чим порушив п. 31.1. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу «Mersеdes-Benz», державний номер НОМЕР_2.

Про наведене свідчить довідка роти ДПС із забезпечення супроводження та заходів в аеропорту «Бориспіль»при УДАІ ГУ МАС України в Київській області та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.11 року в адміністративній справі № 3-6285 2011 р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.11 року в адміністративній справі № 3-6285 2011 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрнафтатранс», (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0401-1244 від 22.12.2008 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, замовив у судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_6 проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

18.12.09 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2.

Висновком спеціаліста № 721 від 21.12.2009 р., складеним експертом ОСОБА_6 (вища технічна освіта, свідоцтво МЮУ про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу»№ 49 від 29.06.1999 р., продовжене до 10.07.12 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, який становить 72 246,35 грн.

На підставі заяви страхувальника від 14.12.09 р., рахунку-фактури ФОП ОСОБА_7 № 000000103 від 14.12.09 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 0401 1244/010 від 04.02.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 68 270,85 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0401-1244 від 22.12.2008 р. виконав належним чином, перерахувавши, згідно з платіжними дорученнями № 19 від 04.02.10 р. та № 912 від 06.04.10 р. страхове відшкодування у розмірі 68 270,85 грн., згідно із заявою страхувальника від 14.12.09 р. на рахунок ФОП ОСОБА_8 за ремонт автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4

Враховуючи те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2011 року в адміністративній справі № 3-6285 2011 р. ОСОБА_3, який працював у ТОВ «ССТ ЛТД»та керував автомобілем «Volvo», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ССТ ЛТД», визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті пошкодження автомобіль марки «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»про стягнення матеріального збитку в порядку регресу у розмірі 68 270,85 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»та виконував трудові обов'язки на момент ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.11 р. в адміністративній справі № 3-6285 2011 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач просив суд припинити провадження у даній справі за відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що в час настання випадку, внаслідок якого були завдані збитки, відповідач виконував роботу за завданням ТОВ «АРМ-ГРУП-Україна», яке було замовником виконання робіт за договором підряду № 01/11-1 від 11.11.09 р. Отже, в разі завдання збитків виконавцем, під час виконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ГРУП-Україна», то відповідальність за нанесені збитки несе згідно з чинним законодавством (ч. 2 ст. 1172 ЦК України) замовник -Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-ГРУП-Україна».

Згідно з частиною 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Зазначені доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки ним не надано суду доказів, що ОСОБА_3, якого постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.11 р. в адміністративній справі № 3-6285 2011 р. визнано винним у скоєнні ДТП, на час скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ «ССТ ЛТД» та не виконував розпоряджень ТОВ «ССТ ЛТД», керуючи транспортним засобом «Volvo», державний номер НОМЕР_1.

Крім того, пунктом 4 статті 3 договору № 01/11-1 від 11.11.09 р., що укладений між ТОВ «ССТ ЛТД»(виконавець) та ТОВ «АРМ-ГРУП-Україна»(замовник), визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за некваліфіковані дії своїх операторів на об'єкті, і з цього договору не вбачається, що він є договором підряду, а не надання послуг.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укнафтатранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 68 270,85 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ССТ ЛТД»(вул. Підвисоцького, буд. 6-А, кв. 15, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 35142685) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»(бульвар Лесі Українки, 5-А, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 30373178) 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 85 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 10.05.2012 р.