Рішення № 24054601, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/407 25.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс"

про стягнення 4 309 342,00 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договору.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Шаптала Є.Ю.

Спичак О.М.

Представники сторін за первісним позовом:

від позивача: ОСОБА_2 - предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_3 -предст. за довір.

Представники сторін за зустрічним позовом:

Від позивача: ОСОБА_3 -предст. за довір.;

Від відповідача: ОСОБА_2 -предст. за довір.

У судовому засіданні 25.04.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»про стягнення з відповідача 4 309 342,00 грн. кредитної заборгованості, та стягнення судових витрат.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах ціни позову в розмірі 4 309 342,00 грн. та судових витрат.

Розглянувши подану заяву суд відхилив останню як необґрунтовану.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі №35/407, розгляд справи призначений на 05.12.2011.

Згідно розпорядження Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.01.2012 призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суддів: головуюча суддя: Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Спичак О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 №35/407 розгляд справи призначений на 13.02.2012.

В судовому засіданні 13.02.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 14.03.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 №35/407, прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»про визнання недійсним Кредитного договору № НКЛ 18/08 від 23.04.2008 до розгляду разом з первісним позовом. Розгляд справи призначений на 14.03.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2012 №35/407, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 14.03.2012.

В судовому засіданні 14.03.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 04.04.2012.

В судовому засіданні представник позивача подав суду додаткові документи та клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України. Дане клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 04.04.2012 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 №35/407, на підставі ст.ст.69, 77 ГПК України, продовжений строк вирішення спору, розгляд справи відкладений на 25.04.2012.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів на підтвердження обставин видачі позивачем відповідачу кредиту за кредитним договором №НКЛ 18/08 від 23.04.2008 та його розміру та обставин повернення сум кредиту та їх розмір, витребувати встановлені законодавством розрахункові документи (платіжні доручення та/або вимоги) оформлені та виконанні (проведені) позивачем на виконання кредитного договору за період починаючи з 23.04.2008 до дійсного часу.

Представник позивача проти даного поданого заперечує посилаючись на те, що всі докази надані позивачем до матеріалів справи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін щодо поданого клопотання суд відхилив останнє як безпідставне, необґрунтоване, подане в порушення вимог ст.38 ГПК України.

В судовому засіданні представник відповідача подав суду клопотання про призначення економічної експертизи з метою визначення суми боргу до стягнення.

Представник позивача проти даного клопотання заперечував посилаючись на те, що в матеріалах справи є всі належні розрахунки суми боргу, яка заявлена до стягнення, та необхідність призначати експертизу відсутня.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін щодо поданого клопотання суд відхилив останнє як безпідставне та необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Генеральної угоди №1 ГКД від 23.04.2008 між сторонами 23.04.2008 було укладено Кредитний договір №НКЛ 18/08 предметом якого є надання Банком Позичальнику грошових коштів (кредиту) у сумі 4 250 000,00 грн. на строк до 22 квітня 2009 року зі сплатою за користування кредитним коштами 14,5 % річних (надалі-Кредитний договір).

Згідно Додаткової угоди №1 про внесення змін до Кредитного договору було змінено відсоткову ставку на 19% річних; змінена редакція п.4.7 Кредитного договору.

Додатковими угодами №2 та №3 до Кредитного договору сторонами встановлювались графіки повернення кредиту та сплати процентів за зазначеним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На виконання умов Кредитного договору позивачем згідно з меморіальними ордерами від 24 квітня 2008 року та 30 квітня 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи, перераховано відповідачу 4 250 000,00 грн. кредиту.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснювалось позичальником з порушенням графіку, встановленого Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Заборгованість позичальника за кредитом становить 3 516 777,08 грн., та заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 по 26.10.2011 становить 371 494,35 грн., заборгованість по поточним відсоткам, нарахованим за період з 01.10.2011 по 26.10.2011 становить 50 102,03 грн.

Відповідно до п.9.1 Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З огляду на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору банком нараховано позичальнику пеню за період з 26.04.2011 по 26.10.2011 у розмірі 16 612,41 грн. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; та пеню в розмірі 290 280,37 грн. за порушення строків сплати кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, на підставі вищенаведених норм права, нараховано 60 531,24 грн. -3% річних за порушення строку повернення кредиту та 3 544,51 грн. 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені та 3% річних суд вважає їх обґрунтованими, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навели підстав для звільнення їх від зазначеного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення первісного позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.47 Закону України «Про банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Отже, відповідно до зазначеної статті відсоткові ставки за кредитним договором встановлюються банком, про що позивач усвідомлював.

Згідно п.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених кредитних договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитним договором або зменшувати її розмір за договором банківського вкладу (крім випадків на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

На момент укладення договору, в редакції Закону, позивачу не заборонялось в односторонньому порядку змінювати умови договору, в разі визначення про це у самому договорі (ст.651 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам позивач за зустрічним позовом не надав доказів недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Між тим, судом встановлено, що спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, передбаченим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс» про визнання недійсним Кредитного договору №НКЛ 18/08 від 23.04.2008 задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»(м. Київ, вул. Сім»ї Хохлових, 15, ідентифікаційний код 31957561) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) 3 516 777,08 грн. (три мільйони п»ятсот шістнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 08 коп.) - суми основного боргу -неповернутого кредиту; 371 494,35 грн. (триста сімдесят одну тисячу чотириста дев»яносто чотири гривні 35 коп.) заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом; 50 102,03 грн. (п»ятдесят тисяч сто дві гривні 03 коп.) -нарахованих процентів за користування кредитом; 16 612,41 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 41 коп.) -пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 290 280,37 грн. (двісті дев»яносто тисяч двісті вісімдесят гривень 37 коп.) - пені за порушення строків сплати кредиту; 60 531,24 грн. (шістдесят тисяч п»ятсот тридцять одну гривню 24 коп.) -3% річних за порушення строку повернення кредиту; 3 544,51 грн. (три тисячі п»ятсот сорок чотири гривні 51 коп.) 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 25 500,00 грн. (двадцять п»ять тисяч п»ятсот гривень 00 коп.) -державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді Є.Ю. Шаптала

О.М. Спичак

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.04.2012