Рішення № 24054487, 08.05.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.2012 Справа № 5008/151/2012

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України", м. Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород

представники сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 383541., в т.ч. пені - 308678,37 грн., інфляційних нарахувань -15258,03 грн. та 3% річних -59604,80 грн.

Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач всупереч договірних зобов'язань не вчасно здійснював оплату вартості природного газу поставленого на протязі січня-жовтня 2011р. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обґрунтування даних вимог долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовими відзивами та представники його у ході судового розгляду справи заперечують проти позовних вимог та наполягають на відмові у задоволенні позову повністю. При цьому, відповідач не заперечує, що у процесі виконання сторонами договірних зобов'язань мали місце факти невчасної оплати вартості поставленого газу, однак, наполягає, що також мала місце і переплата, яка відповідачем не врахована. Вважає безпідставним нарахування інфляційних та 3 % річних, оскільки відсутній основний борг. Зазначає про право суду зменшити розмір пені, врахувавши всі обставини справи, та звертає увагу суду на наявність значної дебіторської заборгованості за надання послуг по газопостачанню різним категоріям споживачів, „доволі складне" фінансове становище товариства та перебування його у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 15.11.10 № 14/1178/10 (з урахуванням додаткових угод №№ 3-7 від 31.08.11, 30.09.11, 11.10.11, 29.11.11) -(далі -договір), за умовами якого продавець -позивач у справі - зобов'язався передати у власність покупцеві - відповідачу у справі - імпортований природний газ виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, в обсягах та за цінами встановленими договором, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплатити вартість газу виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором передбачено умови відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по оплаті за газ шляхом, зокрема, сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п.п. 7.1, 7.2 договору). Відповідно до п. 7.7 договору неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Матеріалами справи, зокрема, договором та додатковими до нього угодами, актами приймання-передачі природного газу, платіжними документами, розрахунком боргу та поясненнями представників сторін у ході судового розгляду встановлено, що позивач на протязі січня-жовтня 2011р. здійснив поставку відповідачеві природного газу на загальну суму 77395329,66 грн. Відповідач здійснював оплату одержаного газу і станом на час подання позову вартість його оплачена повністю, однак на протязі спірного періоду розрахунки не завжди здійснювалися у відповідності до вищенаведених умов договору, в результаті чого в окремі періоди існувала заборгованість, наявність якої послугувала підставою даного позову про стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

У ході судового розгляду встановлено, що суми заборгованості та періоди наявності заборгованості зазначені позивачем у розрахунку позовних вимог (арк. справи 9-11), визначені правильно з урахуванням актів приймання-передачі газу, встановлених договором строків оплати та доказів здійснення відповідачем оплати спірних поставок (платіжних доручень та банківських виписок із зазначенням призначення платежів), з чим погодився присутній у судовому засіданні представник відповідача.

При цьому, суд констатує, що в окремі періоди дійсно існувала і переплата відповідачем одержаного газу, однак цей факт не спростовує позовних вимог і не впливає на суть спірних у даній справі відносин, а лише свідчить про те, що розрахунки не завжди здійснювалися у відповідності до умов договору.

Суд, перевіривши правові підстави вимог позивача та їх розрахунки, дійшов висновку про задоволення вимог по стягненню з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань пені на суму 243470,84 грн. та відмову в іншій частині цих вимог як нарахованих помилково всупереч умов договору (п. 7.7) щодо строків нарахування пені, задоволення вимог по стягненню інфляційних втрат на заявлену суму 15258,03 грн. та 59604,80 грн. - 3 % річних грн.

При цьому, суд керується наступними приписами цивільного та господарського законодавства, якими регулюються спірні дані відносини.

Так, відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України (ЦКУ), ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (ГКУ) суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статей 610, 611 ЦКУ, ст.ст. 216-218 ГКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання згідно ст. 546 ЦКУ може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦКУ, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ст. 230 ГКУ, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За вищенаведеними умовами договору сторін у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого газу покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, яку продавець нараховує протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Приписами цивільного та господарського законодавства передбачено право суду зменшити неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на наведені приписи законодавства та фактичні обставини справи, суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки останнім не доведено винятковості обставин, що призвели до наявності підтвердженої матеріалами справи заборгованості перед позивачем у спірному періоді. Так, наявність дебіторської заборгованості за надання послуг по газопостачанню різним категоріям споживачів, „доволі складне" фінансове становище відповідача та перебування його у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" з огляду на приписи ст.ст. 551, 617, 625 ЦКУ, ст.ст.218, 229 ГКУ, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не є підставою звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені.

Нараховані позивачем інфляційні втрати та річні, виходячи з приписів ст. 625 ЦКУ, за своєю правовою природою не є заходами відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За таких обставин ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 8.11.10, 15.11.10 по справах відповідно №№ 4/719, 4/720.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить 318333,67 грн., в іншій частині позовних вимог належить відмовити як заявлених безпідставно.

Судові витрати сплачені позивачем при поданні позову за змістом ст. ст. 44-49 ГПК України належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 216-218, 229, 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 546, 549,551, 610,611, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ суму 318333,67 грн. , яка включає 243470,84 грн. - пені, 15258,03 грн. - інфляційних втрат, 59604,80 грн. - 3 % річних, та у відшкодування судових витрат - 6366,82 грн.

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.

16.05.12

Суддя Ушак І.Г.