Постанова № 24042753, 14.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2012 р. справа №5009/263/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Склярук О.І. При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід кредитора: від скаржника:не з'явився ОСОБА_4 -довір. № 4505/10/10-1 від 18.04.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровськана ухвалу господарського суду Запорізької областівід13.03.2012р.у справі№ 5009/263/12 (суддя Дьоміна А.В.)за заявою кредитораприватного підприємства "Полюс" м. Дніпропетровськдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Сенеж Донецьк» м. Запоріжжяпробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі №5009/263/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Сенеж Донецьк»м.Запоріжжя як відсутнього боржника (ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон); ліквідовано юридичну особу -ТОВ «Сенеж Донецьк»; припинено провадження по справі №5009/263/12.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Сенеж Донецьк" включено лише ініціюючого кредитора -ПП "Полюс" у розмірі 13 504,50грн., вимоги якого залишились непогашені через відсутність майна та грошових коштів у підприємства-банкрута. Також суд дійшов висновку, що ліквідатор 14.02.2012р. надіслав апелянту запит щодо наявності заборгованості та копію постанови суду у цій справі, тому ДПІ була повідомлена належним чином та мала можливість провести позапланову перевірку. Оскільки ДПІ не надала доказів про початок проведення перевірки, тому суд дійшов висновку про залишення клопотання податкового органу про не затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і неприпинення провадження у справі до проведення позапланової перевірки банкрута без задоволення.

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі № 5009/263/12 за заявою ініціюючого кредитора ПП «Полюс»м. Дніпропетровськ до боржника ТОВ «Сенеж Донецьк»м. Запоріжжя про банкрутство.

Ухвалою від 27.04.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу суду, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить суд її скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити ліквідаційну процедуру. В обґрунтування апелянт посилається, що ним були розпочаті заходи щодо проведення перевірки, а саме винесено наказ від 05.03.2012р. № 330 стосовно проведення перевірки ТОВ «Сенеж Донецьк», оскільки боржник відсутній за податковою адресою, ДПІ складено акт від 06.03.2012р. № 905/23/36207507 та ліквідатору 06.03.2012р. був направлений запит про надання документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність боржника, однак жодних документів необхідних для проведення перевірки, МДПІ не надано. Тому скаржник вважає, що суд при винесені оскаржуваної ухвали не дослідив всіх обставини справи, що є підставою для скасування такої ухвали.

ПП «Полюс»надало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені ч.3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ПП "Полюс" посилається на те, що між ним та ТОВ «Сенеж Донецьк»01.06.2011р. укладено договір поставки № 0106/3, згідно видаткової накладної № 2246 від 03.06.2011р. сума поставки складає 13 504,50грн. Актом звірки взаєморозрахунків сторони підтвердили заборгованість на суму 13 504,50грн. В рахунок оплати сторони склали акт прийому-передачі векселя від 22.12.2011р., за яким боржник передав, а ПП «Полюс»отримав простий вексель Серії АА № 2130310 на суму 11 504,50грн. зі строком погашення «за пред'явленням». Нотаріусом було вчинено протест про неоплату векселя від 28.12.2011р. №2041 та видано виконавчий напис нотаріуса № 2042 від 28.12.2011р. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 12.01.2012р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ -виконавчий напис № 2042 від 28.12.2011р. у зв'язку з тим, що за вказаною адресою у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області боржник не знаходиться.

Але колегія суддів, розглянувши вищевказані документи виконавчого провадження, вважає, що вони не підтверджують безспірність та неплатоспроможність боржника -ТОВ "Сенеж Донецьк", оскільки суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження»(далі-Закон про виконавче провадження).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.01.2012р. зазначено «в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі та довідці Головного управління статистики у Запорізькій області не знаходиться». Також державним виконавцем складено акт від 12.01.2012р. (а.с. 23-24) у відповідності до п. 4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5. В цьому акті зазначено, що боржник за адресою: м. Запоріжжя, вул. Черногвардійська, 48 оф. 27, не знаходиться.

Колегія суддів звергає увагу на те, що в акті державного виконавця від 12.01.2012р. відсутні будь-які відомості щодо залучення понятих при проведенні виконавчих дій, а також в присутності кого складався цей акт та проводились дії.

Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає такий акт державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ «Сенеж Донецьк»за його місцезнаходженням, оскільки в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та майна ТОВ «Сенеж Донецьк».

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи № 5009/236/12 відсутні докази, які б підтверджували про внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про прийняття зборами учасників боржника рішення про припинення ТОВ «Сенеж Донецьк»до початку винесення господарським судом Запорізької області ухвали від 23.01.2012р. про порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів не приймає до уваги як належний доказ витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.02.2012р. № 12948915, в якому вказано, що боржник знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності та дата реєстрації рішення засновників про припинення юридичної особи - 03.02.2012р., оскільки такі відомості були внесені до ЄДР після порушення справи про банкрутство та постанови про визнання боржника банкрутом. На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство докази подаються до суду до початку порушення такої справи, тому що не своєчасне подання доказів тягне за собою ряд правових наслідків.

Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Сенеж Донецьк»банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором на юридичну адресу підприємства не надсилалися письмові вимоги до керівника ТОВ "Сенеж Донецьк" про передачу можливих активів, документів та печатки підприємства.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю -банкрута. При утворенні товариства з обмеженою відповідальністю не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, якщо він є фізичною особою або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління товариством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника товариства з обмеженою відповідальністю та контролює його діяльність, приймає рішення про припинення діяльності товариства. Можливим способом встановлення особи засновника ТОВ "Сенеж Донецьк" є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту банкрута. Ліквідатором не було встановлено особу засновника банкрута, відсутнє звернення до засновника безпосередньо із запитом щодо з'ясування особи та місцезнаходження останнього керівника ТОВ "Сенеж Донецьк", бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ "Сенеж Донецьк" конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. У випадку виявлення вказаних відомостей, ліквідатор повинен був направити запит до органів державної митниці стосовно наявності або відсутності у банкрута боргів зі сплати мита, пов'язаного з митним контролем та оформленням товару тощо. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст.71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору ТОВ «Сенеж Донецьк» було зареєстровано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 2. Однак у простому векселю Серія АА № 2130310 від 22.12.2011р. боржник вказав адресу: м.Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 48, офіс 27 (а.с.18).

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів у м. Запоріжжя та до деяких у м. Дніпропетровську.

В підтвердження цього ліквідатором були надані докази направлення запиту до Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації, якою надана відповідь.

До звіту ліквідатором були надані запити з доказами їх направлення (отримання) до Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ, МКП «Міські теплові мережі», , ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, Управління держкомзему у м. Дніпропетровську, Дніпропетровське МРЕВ -1, але ліквідатором до суду не були надані відповіді цих контролюючих органів щодо наявності або відсутності заборгованості та майнових активів банкрута.

Також ліквідатором не надано доказів про направлення запитів з метою виявлення потенційних кредиторів, а саме: відповідного центру зайнятості м. Дніпропетровська, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Бабушкінському району м.Дніпропетровська, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дніпропетровську, Фонд соціального захисту інвалідів в Дніпропетровській області. Також відсутній запит до бюро технічної інвентаризації у м.Дніпропетровську з метою встановлення нерухомого майна у боржника.

При зміні місцезнаходження банкрута з м. Дніпропетровська на м. Запоріжжя на обліку не у всіх контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник був зареєстрований, тому відповіді цих органів є недостатніми для з'ясування обставин наявності або відсутності боргу по страховим внескам та іншим обов'язковим платежам. Здійснення боржником підприємницької діяльності саме у м. Дніпропетровську підтверджується цими матеріалами справи. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону повідомив не всі державні контролюючи органи м. Дніпропетровська за місцем його фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ «Сенеж Донецьк», не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати страхових внесків та інших платежів.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ліквідатор повинен був здійснити на стадії ліквідаційної процедури повні заходи щодо встановлення можливих потенційних кредиторів за попереднім місцезнаходженням банкрута.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю "Сенеж Донецьк" згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі № 5009/263/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ "Сенеж Донецьк" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі № 5009/236/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі № 5009/263/12 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі №5009/263/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/263/12 про банкрутство ТОВ «Сенеж Донецьк»м.Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Сенеж Донецьк» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Надруковано: 8 прим.

2. боржнику,

1.кредитору,

1. скаржнику,

1. у справу,

1. ДАГС,

1.ГСЗО,

1-держреєстратору