Постанова № 24042729, 08.05.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р.Справа № 5017/65/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивачів:

- від Мінінфраструктури України -ОСОБА_1 (довіреність № 6067/4/14-11 від 23.12.2011 року);

- від ДПВШ „Устьдунайводшлях" -ОСОБА_2 (довіреність № 01/12 від 11.01.2012 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 22.09.2011 року)

від прокуратури: Коломійчук І.О. (посвідчення № 166 від 19.07.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп"

на рішення господарського суду Одеської області від „19" березня 2012 року

по справі № 5017/65/2012

за позовом Дунайського транспортного прокурора (Одеська область, м. Ізмаїл) в інтересах держави в особі:

- Міністерства інфраструктури України (м. Київ);

- Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (Одеська область, м.Ізмаїл)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (м. Одеса)

про розірвання договору бербоут-чартерного фрахтування судна, повернення земснаряду „Прорвін" та стягнення 1 815 498,8 грн.

В С Т А Н О В И В :

03.01.2012 року Дунайський транспортний прокурор (далі по тексту -прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі по тексту -позивач-1) та в особі Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (далі по тексту -позивач-2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (далі по тексту -відповідач), остаточною редакцією якого є: розірвати договір бербоут-чартерного фрахтування земснаряду „Прорвін" № 59/09 від 03.09.2009 року, зобов'язати ТОВ „Чорноморінвестгруп" повернути ДПВШ „Устьдунайводшлях" земснаряд „Прорвін", стягнути з ТОВ „Чорноморінвестгруп" на користь ДПВШ „Устьдунайводшлях" заборгованість зі сплати фрахту в сумі 1 815 498,8 грн. Також прокурор просив покласти на відповідача усі судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2009 року між ДПВШ „Устьдунайводшлях" та ТОВ „Чорноморінвестгруп" було укладено договір Бербоут-чартер „Вarekon-2001" №59/09, відповідно до умов якого позивач терміном на 24 місяці з подальшою його пролонгацією на 36 місяців передав відповідачу на умовах фрахту морський самовідвізний землесос „Прорвін". Згідно умов зазначеного договору та п.7 додаткових умов фрахтова ставка за договором № 59/09 складає 2 690 дол. США на добу та повинна сплачуватися авансом до 15 числа поточного місяця. Зобов'язання з боку ДПВШ „Устьдунайводшлях" за цим договором виконано, що підтверджується складеним між сторонами угоди актом приймання передачі від 04.09.2009 судна „Прорвін". 01.09.2011 року ДПВШ „Устьдунайводшлях" та ТОВ „Чорноморінвестгруп" підписали додаткову угоду до договору №59/09 від 03.09.2009 року про продовження строку дії договору з 03.09.2011 року на 12 місяців. Зазначеною угодою сторони домовились, що будь-який спір, який виникає за даним договором або у зв'язку з ним, підлягає розгляду в господарському суді України.

Прокурор, посилаючись на порушення інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" внаслідок порушення відповідачем умов вищевказаного договору фрахтування просить його розірвати, зобов`язати ТОВ „Чорноморінвестгруп" повернути земснаряд „Прорвін" ДПВШ „Устьдунайводшлях" та стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість по оплаті фрахту в розмірі 1 815 498,8 грн. за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року.

Міністерство інфраструктури України та Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях" позов прокурора повністю підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.03.2012 року по справі № 5017/65/2012 (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" задоволені частково. Розірвано договір Бербоут-чартер „Вarekon-2001" №59/09 від 03.09.2009 року, укладений між ДПВШ „Устьдунайводшлях" та ТОВ „Чорноморінвестгруп". Зобов`язано ТОВ „Чорноморінвестгруп" повернути ДПВШ „Устьдунайводшлях" морський самовідвізний землесос „Прорвін". Стягнуто з ТОВ „Чорноморінвестгруп" на користь ДПВШ „Устьдунайводшлях" 1 418 363 гривень 21 коп. боргу. В частині позовних вимог про стягнення 397 135 гривень 59 коп. провадження у справі припинено. Стягнуто з ТОВ „Чорноморінвестгруп" до державного бюджету України 64 380 гривень судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що всі оплати за жовтень-грудень 2011 року позивач здійснив з простроченням місячного строку, за січень-лютий 2012 року заборгованість не погашена у повному обсязі станом на дату прийняття цього рішення по справі, тобто, також з простроченням місячного строку. Ненадання позивачу-2 документів, підтверджуючих проведення ремонтів земснаряду „Прорвін", також мало місце під час користування відповідачем вказаним земснарядом на умовах фрахту.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Чорноморінвестгруп" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Скаржник, посилаючись на вимоги статей 651, 654 ЦК України та 188 ГК України стверджує, що не існує будь-яких законних підстав для розірвання спірного договору, оскільки позивач-2 не звертався з пропозиціями щодо дострокового припинення дії цього договору.

За твердженням скаржника, підприємство проводило ремонти земкаравану „Прорвін", що підтверджується відповідними договорами та актами виконаних робіт, укладених, складених та підписаних ТОВ „Чорноморінвестгруп" з ПП „Сенсус", ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод", ТОВ „Укрпромбізнес плюс".

Також скаржник вважає, що розірвання договору бербоут-чартерного фрахтування земкаравану „Прорвін" за № 59/09 від 03.09.2009 року призведе до порушення матеріальних та інших інтересів держави.

ДПВШ „Устьдунайводшлях" надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ТОВ „Чорноморінвестгруп" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Прокуратура та Міністерство інфраструктури України відзиви на апеляційну скаргу до суду не надали, але їх представники в судовому засіданні також просили апеляційну скаргу ТОВ „Чорноморінвестгруп" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 03.09.2009 року між ДПВШ „Устьдунайводшлях" (позивачем) та ТОВ „Чорноморінвестгруп" (відповідачем) було укладено договір Бербоут-чартер „Вarekon-2001" №59/09, відповідно до умов якого позивач терміном на 24 місяці з подальшою його пролонгацією на 36 місяців передав відповідачу на умовах фрахту морський самовідвізний землесос „Прорвін".

Згідно умов зазначеного договору та п.7 додаткових умов, фрахтова ставка за договором № 59/09 складає 2 690 дол. США на добу та повинна сплачуватися авансом до 15 числа поточного місяця.

Зобов'язання з боку ДПВШ „Устьдунайводшлях" за цим договором виконано, що підтверджується складеним між сторонами угоди актом приймання передачі від 04.09.2009 року судна „Прорвін".

31 серпня 2011 року позивач листом за №634-5 повідомив відповідача про повернення земснаряду в зв'язку з закінченням строку дії берборт-чартеру №59/09 від 03.09.2009 року з 03.09.2011 року, а також просив направити Судновласнику Нотис про дату та час повернення морського самовідвізного землесосу „Прорвін" у порт Ізмаїл (т.1 а.с.136).

01.09.2011 року ДПВШ „Устьдунайводшлях" та ТОВ „Чорноморінвестгруп" підписали додаткову угоду до договору №59/09 від 03.09.2009 року про продовження строку дії договору з 03.09.2011 року на 12 місяців. Зазначеною угодою сторони домовились, що будь-який спір, який виникає за даним договором або у зв'язку з ним, підлягає розгляду в господарському суді України.

Як було вище зазначено, 03.01.2012 року прокурор, посилаючись на порушення інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" внаслідок порушення відповідачем умов вищевказаного договору фрахтування просить його розірвати, зобов`язати ТОВ „Чорноморінвестгруп" повернути земснаряд „Прорвін" державному підприємству „Устьдунайводшлях" та стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість по оплаті фрахту в розмірі 1 815 498,8 грн. за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року.

Судова колегія частково не погоджується з позовними вимогами Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та в особі ДПВШ „Устьдунайводшлях" і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Чорноморінвестгруп" та позовна заява прокурора підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до господарського суду про розірвання договору берборт-чартеру, Дунайський транспортний прокурор обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору, а саме не своєчасною сплатою фрахтової ставки за період з жовтеня 2011 року по лютий 2012 року, посилаючись при цьому на положення Цивільного кодексу України (статті 610, 651. 653, 654) та вимог п.12 додаткових умов до договору, згідно якого судновласник має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку без компенсації з боку Судновласника витрат Фрахтівника з слідуючих умовах: несплата фрахтовій ставки протягом одного місяця; не проведення необхідних ремонтів судна, або їх проведення без згоди та нагляду Судновласника.

Згідно із умовами боксу 28 (d) договору бербоут-чартеру, будь-яка сторона має право зупинити дії договору чартеру з негайним вступом рішення в силу при наданні письмового нотиса другій стороні.

У відповідності до вимог боксу 28 (d) договору, 31.08.2011 року позивачем дійсно був направлений лист відповідачу про закінчення дії договору та повернення фрахтового майна, який був отриманий відповідачем, згідно поштового повідомлення 05.09.2011 року (т.1 а.с.138). Дана обставина не заперечувалася представником позивача ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Більш того, на цю обставини в позовній заяві посилався і прокурор.

Між тим, 01.09.2011 року, тобто на наступний день, сторонами укладено додаткову угоду, якою був продовжений строк дії Договору бербоут-чартеру на дванадцять місяців (т.1 а.с.68). Отже, укладаючи 01.09.2011 року додаткову угоду про продовження дії договору, пропозиція позивача про розірвання договору викладена у листі від 31.08.2011 року втратили чинність та договір на момент звернення прокурора з позовом до господарського суду був чинним.

Відповідно до вимог ч.1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч.2 статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Положення боксу 28 (d) договору берборт-чартеру, яким передбачено попереднє повідомлення (нотис) сторони про розірвання договору не суперечить вимогам ч.2 статті 188 ГК України.

Посилання прокурора та позивача в позовній заяві на положення п.12 додаткових умов до договору про дострокове розірвання договору є помилковими, оскільки в цьому пункті йде мова при яких умовах може бути розірваний договір. Між тим, даними додатковими умовами будь-які зміни, або доповнення до умов боксу 28 (d) не вносились та на час подання позову він був дійсним.

Позови про зміну або розірвання договору є позовами про перетворення, що спрямовані на зміну або припинення господарських правовідносин, тобто є процесуальним засобом реалізації відповідного способу захисту прав суб'єктів господарювання (ст.20 ГК). Норма ч.4 статті 188 ГК України про право сторони передати спір, що виник при внесенні змін до договору або його розірвання до суду, є однією з правових підстав позову, яка відповідно до вимог статті 54 ГПК України має зазначатися у позовної заяві.

Недодержання сторонами визначеного ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору або його розірвання не можна кваліфікувати як недотримання досудового порядку врегулювання спору, а слід оцінювати як невиконання умов договору про дотримання цього порядку та/або недотримання вимог законодавства.

Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні або розірванню договорів, тільки дотримання сторонами встановленого ст. 188 ГК порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то відсутні підстави стверджувати про існування спору між сторонами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткову підставність і обґрунтованість заявлених позовних вимог Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та в особі ДПВШ „Устьдунайводшлях".

Сторони та прокуратура ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони і прокуратура посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2012 року по справі № 5017/65/2012 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а позовна заява Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та в особі ДПВШ „Устьдунайводшлях" та апеляційна скарга ТОВ „Чорноморінвестгруп" -частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „19" березня 2012 року по справі № 5017/65/2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та в особі Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка,4-А, код ЄДРПОУ 36289815) на користь Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (68609, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду,36, код ЄДРПОУ 31091889) 1 418 363,21 грн. (один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч триста шістдесят три гривні двадцять одну копійку).

В частині позовних вимог про стягнення 397 135,59 грн. провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка,4-А, код ЄДРПОУ 36289815) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, Призначення платежу: „судовий збір") 28 367,26 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позовних вимог -відмовити."

4. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (68609, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду,36, код ЄДРПОУ 31091889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка,4-А, код ЄДРПОУ 36289815) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 536,50 грн.

5. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „11" травня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров