Рішення № 24042275, 10.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.12 Справа№ 5015/1037/12

За позовом: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська

до відповідача: Комарнівської сільської ради, м. Комарно

про відшкодування шкоди

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: Котловець Н.В.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська до Комарнівської сільської ради, м. Комарно про відшкодування шкоди в розмірі 55503,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.04.2012р.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 03.04.2012р. та 24.04.2012р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, проте в направив відзив, згідно якого просить провадження у справі припинити на підставі ч.2 ст.80 ГПК України, у зв"язку з тим, що є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається з рішення господарського суду Львівської області по справі №5015/3598/11 за позовом приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс»до Комарнівської сільської ради про стягнення 55503,00 грн., підстави позовів, тобто фактичні обставини, на яких ґрунтувались вимоги позивача, є відмінними.

Клопотань від сторін щодо витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, суду не надходили.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-7 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями.

Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України, договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

01.07.2010 року між приватним торговельно - посередницьким малим підприємством "Едельвейс"та Комарнівською міською радою був укладений договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 104, 1 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Комарно, пл. І.Франка, 21, для розміщення аптеки. Відповідно до п.10.1 договору, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців. Порядок передачі приміщення в оренду визначено п.2 договору- на підставі акту прийому-передачі протягом 10 днів з дати заключення договору.

Приміщення передано позивачу за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2010р., в якому зазначено про відсутність у сторін претензій щодо предмету оренди.

Відповідно до п. 4.1.8 договору, позивач зобов'язаний провести поточний ремонт приміщення та фасаду (аптеки) в термін до одного року від дня оформлення акту прийому-передачі в оренду.

З огляду на неможливість використання приміщення без ремонту, позивачем було проведено внутрішні ремонтні роботи та ремонт фасаду, на що було витрачено 55503 грн. 00 коп., що підтверджено дефектним актом, актами приймання виконаних робіт, локальним кошторисом № 2-1-1/16 та довідками про виконання підрядних робіт. При чому, вартість такого ремонту позивачем визначалася самостійно, без згоди та погодження із орендодавцем. Умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010 року не передбачено права позивача на відшкодування вартості поліпшення об'єкту оренди при погодженому сторонами обов'язку позивача здійснити ремонт.

Спір між сторонами щодо відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна в розмірі 55503, 00 грн. розглядався господарським судом Львівської області. Рішенням господарського суду від 03.08.2011р. по справі №5015/3598/11 в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю у зв"язку з безпідставністю позовної вимоги про відшкодування з Комарнівської міської ради вартості витрат на поліпшення орендованого майна, оскільки такий обов"язок відповідача не передбачений ні чинним законодавством, ні умовами договору. Дане рішення суду набрало законної сили.

В судовому засіданні представник позивача ствердив, що витративши суму в розмірі 55503,00 грн. на ремонт приміщення, дізнався, що на момент оголошення конкурсу на право оренди, приміщення знаходилося під арештом, а згодом, орендоване приміщення в грудні 2010р. продано ОСОБА_2 з прилюдних торгів, які були проведені державною виконавчою службою, що підтвердив свідоцтвом про придбання нерухомого майна від 07.12.2010р. та витягом про державну реєстрацію. Вважає, що у випадку володіння даною інформацією, фірма позивача не брала б участі у конкурсі на право оренди та не проводила поліпшень орендованого майна. Ствердив, що при здійсненні відповідачем своїх повноважень, завдано шкоду в розумінні ст. ст. 1166, 1173 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підставою для покладання такої відповідальності за завдану матеріальну шкоду є вина особи і неправомірність її дій та безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями цієї особи. Причиновий зв»язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов»язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода повинна бути об»єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що за умовами договору оренди від 01.07.2010 року, позивачу передано в оренду нежитлове приміщення, строком на 2 роки 11 місяців. На час розгляду справи, строк дії договору оренди не закінчився, позивач перебуває в орендованих приміщеннях здійснюючи підприємницьку діяльність. Жодних письмових заяв від орендодавця про дострокове розірвання договору оренди чи вимог щодо звільнення ним орендованого приміщення, суду не надано. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Крім того, в силу ст.28 названого Закону, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак, наявність підстав відповідальності за завдану майнову шкоду внаслідок незаконності дій чи рішень відповідача, не доведено суду належними та допустимими доказами, а судом факт заподіяння шкоди відповідачем, не встановлено.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю

Cуддя Мороз Н.В.

Рішення складено 15.05.2012р.