Рішення № 24042186, 08.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. Справа № 6/036-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" про стягнення боргу за договором № 63 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі від 01.06.2006р.,

представники:

позивача : ОСОБА_1 (дов.№ 335 від 04.03.2011р.),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2012 року Комунальне підприємство "Ірпіньводоканал" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" (далі -відповідач) про стягнення боргу за договором № 63 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі від 01.06.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 63 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі від 01.06.2006р, щодо оплати прийнятих послуг. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 35 168,68 грн основного боргу, додатково за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 1 591,48 грн, втрат від інфляції у розмірі 181,08 грн та 3% річних у розмірі 306,73 грн, всього -37 247,97 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2012р. порушено провадження у справі № 6/036-12 та призначено її до розгляду на 24.04.2012р.

Позивачем подано заяву № 924 від 19.04.2012р., в якій він зазначив, що відповідачем було частково оплачено суму боргу в розмірі 3000 грн, що підтверджується банківською випискою від 09.04.2012р. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 32 168,68 грн основного боргу, 1 591,48 грн пені, 181,08 грн втрат від інфляції у розмірі та 306,73 грн 3% річних, разом -34 247,97 грн.

Враховуючи зміст поданої позивачем заяви суд дійшов висновку, що позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог.

Так, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, суд приймає заяву позивача від 19.04.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, а тому суд вирішує спір, виходячи з нової ціни позову, що складає 34 247,97 грн.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 24.04.2012 року представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи на 08.05.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2012р. позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у них.

Представник відповідача в судове засідання 08.05.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у позовній заяві.

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.06.2006р. між Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" (далі -постачальник, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством "Меліоратор", яке вподальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Меліоратор" (далі -абонент, відповідач у справі) було укладено договір № 63 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі (далі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийом стічних вод в систему каналізації.

Відповідно до п. 3.2.3 договору постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняття стічної води до встановлених тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлені рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 10.11.2009р. № 196.

Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий термін, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1. договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи такої заяви суд дійшов висновку, що сторони мали намір про пролонгацію цього договору, а останній мав місце про продовження його дії кожного року.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання в частині водопостачання виконав належним чином.

Так, за період, зокрема, з серпня 2011р. по лютий 2012р., позивачем було надано послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 35 168,68 грн, що підтверджується актами здачі -прийняття робіт з серпня 2011р. по лютий 2012р., які підписані та засвідчені печатками як з боку позивача так і з боку відповідача (копії яких містяться в матеріалах справи).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення водоканалом умов Договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами на підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення за договором є акти здачі -прийняття робіт наданні позивачем.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг протягом спірного періоду, позивачем було виставлено відповідачу рахунки:

- № 5993 від 25.08.2011р. на суму 5008 грн,

- № 6723 від 25.09.2011р. на суму 10 126,68 грн (включаючи борг за попередній місяць),

- № 7439 від 25.10.2011р. на суму 15 136,68 грн (включаючи борг за попередній місяць),

- № 8362 від 25.11.2011р. на суму 20 144,68 грн (включаючи борг за попередній місяць),

- № 8859 від 20.12.2011р. на суму 25 152,69 грн (включаючи борг за попередній місяць),

- № 482 від 25.01.2012р. на суму 30 160,68 грн (включаючи борг за попередній місяць),

- № 1161 від 25.02.2012р. на суму 35 168,68 грн (включаючи борг за попередній місяць).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання не оплатив надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період по договору № 63 від 01.06.2006р.

Таким чином, на час подання позову вартість неоплачених послуг з водопостачання та водовідведення за договором № 63 від 01.06.2006р. становить 37 247,97 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Розглядаючи даний спір судом враховано, що відповідачем було частково погашено заборгованість в розмірі 3000 грн, відповідно до банківської виписки від 01.08.2011р., у зв'язку з чим позивач зменшив ціну позову та просить стягнути 34 247,97 грн.

Таким чином, предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 34 247,97 грн основного боргу по оплаті вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за Договором № 63 від 01.06.2006р.

Доказом того, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг є часткова оплата відповідачем боргу, зокрема: 02.08.2011р. на суму 26 075,20 грн, відповідно до банківської виписки та 01.08.2011р. на суму 3000 грн, відповідно до банківської виписки.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи містяться акти здачі -прийняття робіт з серпня 2011р. по лютий 2012р., що фактично вказує на обізнаність відповідача про фактичну кількість спожитої води та його обов'язок здійснити оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак доказів сплати повної вартості наданих послуг за договором відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг за договором доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем повної вартості наданих послуг у розмірі 32 168,68 грн , господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 63 від 01.06.2006р. становить -32 168,68 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за надані послуги по договору № 63 від 01.06.2006р.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (32 168,68 грн) за надані послуги відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за договором № 63 від 01.06.2006р. підлягає задоволенню повністю, в сумі 32 168,68 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договорами, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 591,48 грн пені за період з 06.09.2011р. по 25.03.2012р. нарахованої на розмір простроченого платежу за кожний місяць окремо, згідно поданого розрахунку.

Як визначено в п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично невірним.

Відтак, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договорами, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 4.2. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд здійснив власний розрахунок пені за такою формулою:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення500806.09.2011 - 06.03.20121837.7500 %0.042 %*389.18512006.10.2011 - 22.03.20121697.7500 %0.042 %*367.45512023.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.30500806.11.2011 - 22.03.20121387.7500 %0.042 %*293.48500823.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.16500806.12.2011 - 22.03.20121087.7500 %0.042 %*229.68500823.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.16500806.01.2012 - 22.03.2012777.7500 %0.042 %*163.31500823.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.16500806.02.2012 - 22.03.2012467.7500 %0.042 %*97.56500823.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.16500806.03.2012 - 22.03.2012177.7500 %0.042 %*36.05500823.03.2012 - 25.03.201237.5000 %0.041 %*6.16 1613,79Оскільки вірна сума пені за розрахунком суду, за вказаний період складає 1 613,79 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 591,48 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за надані послуги, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 306,73 грн за період з 06.09.2011р. по 25.03.2012р. нарахованих на розмір простроченого платежу за кожний місяць окремо, згідно поданого розрахунку та інфляційних втрат у розмірі 181,08 грн за період з 06.09.2011р. по 25.03.2012р. нарахованих на розмір простроченого платежу за кожний місяць окремо, згідно поданого розрахунку.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договорами, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично невірними.

Оскільки вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 246,51 грн, , а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 181,08 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Щодо 3% річних, то вірна сума за розрахунком суду складає 312,77 грн.

Оскільки вірна сума 3% за розрахунком суду, за вказаний період складає 312,77 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 306,73 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 168,68 грн основного боргу, 1 591,48 грн пені, 181,08 грн інфляційних втрат та 306,73 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" (код 01037229) на користь Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" (код 03362471) 32 168,68 грн основного боргу, 1 591,48 грн пені, 181,08 грн інфляційних втрат та 306,73 грн 3% річних, а також 1609,50 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз