Рішення № 24041788, 15.05.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 5004/386/12

За позовом Приватного підприємства "Ірома", м.Луцьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підприємець ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення 339 929 грн. 04 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 20.04.2010 року

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 07.05.2012 року №1170-19

від третьої особи: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: позивач -приватне підприємство "Ірома" просить стягнути з відповідача -публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 339 929 грн. 04 коп., в т. ч. 316 985 грн. 87 коп. основного боргу згідно договору від 25.11.2011року про відступлення права вимоги, укладеного з підприємцем

ОСОБА_2, 16 943 грн. 17 коп. річних та судові витрати по справі: 6 799 грн. 00коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на договір від 25.11.2011 року про відступлення права вимоги, що укладений між позивачем та підприємцем ОСОБА_2, та згідно якого, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право вимоги від відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 319 568 грн. 56 коп. за період з 01.04.2009 року по 12.09. 2011 року відповідно до договору суборенди частини майнового комплексу -нежитлових приміщень площею 136,49 кв. м., розташованих на першому поверсі адміністративного будинку АДРЕСА_1 від 01.01.2009 року. В підтвердження користування відповідачем орендованим приміщенням у спірний період позивач посилається на рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010 року №01/53-71, акти державного виконавця, зокрема, акт від 12.09.2011 року, яким встановлено факт звільнення відповідачем займаного приміщення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві від 07.05.2012 року №1171-19 позовні вимоги заперечує, посилаючись на угоду від 01.04.2009 року про розірвання договору суборенди приміщення площею 136, 49 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 тому й зобов'язання по сплаті орендної плати за вказаний позивачем період у нього відсутні. Договір від 25.11.2011 року про відступлення права вимоги, на який посилається позивач, відповідач вважає таким, що був укладений формально, без мети настання правових наслідків для його сторін, а, отже, не може бути доказом у справі. Користування приміщенням до 09.09.2011року не заперечує.

Третя особа пояснень по суті позовних вимог згідно ухвали суду від 02.04.2012року не подала, в судове засідання повноважного представника не направила з невідомих суду причин, хоча була вчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 25).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно договору купівлі-продажу від 10.04.1998 року (а. с. 10), укладеного між МП "Інкомсервіс"(правонаступником якого згідно із п. 1.1. Статуту є ПП "Ірома") і Горохівською райспоживспілкою, ПП "Ірома" набуло права власності на частину адміністративного будинку №2-А по вул. Сокальській в м. Горохові площею 136,49 кв. м..

1 січня 2009 року між МП "Інкомсервіс" (правонаступником якого є ПП "Ірома") і підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 136,49 кв.м. по АДРЕСА_1 з правом здачі в суборенду (а. с. 11).

Згідно п. 9. 1. цього договору строк його дії -з 1.01.2009р. по 31.12.2009р.

Цього ж дня -1.01.2009р. між підприємцем ОСОБА_2 і КБ "Західінкомбанк" (правонаступником якого згідно з п. 1.1. Статуту є ПАТ "Західінкомбанк") було укладено договір суборенди частини майнового комплексу (а. с. 12), згідно з умовами якого підприємець ОСОБА_2 передала нежитлове приміщення площею 136,49 кв.м. по вул. АДРЕСА_1 в суборенду КБ "Західінкомбанк" для розміщення в ньому Горохівської філії КБ „Західінкомбанк".

Згідно з п.8.1. договору суборенди від 1.01.2009р. строк дії договору -з 1.01.2009р. по 31.12.2009р.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між третьою особою та відповідачем зобов'язання виникли з договору суборенди від 01.01.2009 року.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (ст. 288 ГК України).

Згідно п. 2.1 договору суборенди відповідач зобов'язувався щомісяця, не пізніше останнього банківського дня поточного місяця сплачувати орендну плату, що становить 80 грн. 00 коп. за 1 кв. м., а всього 10 919 грн. 20 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання

обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань. Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати з 01.04.2009 року не

виконував.

Угода від 01.04.2009 року про розірвання договору не взята судом до уваги, оскільки: про її наявність відповідач повідомив лише в судовому засіданні 10.05.2012 року; у справі господарського суду Волинської області №01/53-71 судом встановлено, що 01.07.2010 року на адресу відповідача від підприємця ОСОБА_2 надійшло повідомлення, про те, що вона на підставі ст. 782 ЦК України відмовляється від договору від 01.01.2009 року у зв'язку з тим, що відповідач з квітня 2009 року не вносить плату за оренду, чим підтверджується відсутність угоди про розірвання договору станом на 01.04.2009 року. Також, при розгляді справи №01/53-71 (до червня 2011 року) відповідач стверджував, що правомірно користується майном, оскільки підприємець ОСОБА_2 не надсилала попереджень про припинення договірних відносин.

Постановою ВГСУ від 07.06.2011 року у справі №01/53-71 встановлено, що строк договорів оренди та суборенди від 01.01.2009 року закінчився 01.01.2010 року.

Представник позивача пояснив, що про існування угоди про розірвання договору оренди йому не було відомо до судового засідання 10.05.2012 року. Оригінал угоди в матеріалах справи відсутній.

Крім того, підприємець ОСОБА_2 підписала договір про відступлення права вимоги 25.11.2011 року, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, була належним чином повідомлена про місце та час судового засідання, існування договору відступлення не заперечувала.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010 року №01/53-71, що залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 року вбачається, що «починаючи з квітня 2009 року відповідач припинив оплату за користування орендованими приміщеннями, продовжуючи фактично користуватися приміщеннями». «Відповідач користується нежитловим приміщенням по вул. АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, не уклавши договору оренди на новий строк, продовжує перебувати в приміщенні, не виконує вимог позивача щодо звільнення приміщення, чим перешкоджає позивачу у здійсненні ним своїх прав щодо користування і розпорядження приміщенням, належним йому на праві власності». Постановою ВГСУ від 07.06.2011 року встановлена заборгованість ПАТ «Західінкомбанк»перед підприємцем ОСОБА_2 за орендовані приміщення станом на квітень 2010 року в розмірі 141 946 грн. 60 коп.

25 листопада 2011 року між позивачем - приватним підприємством "Ірома" та підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги

(а. с. 19).

Згідно умов договору про уступку вимоги до нового кредитора (позивача) переходить право вимагати від боржника - ПАТ «Західінкомбанк»стягнення заборгованості по орендній платі згідно договору суборенди частини майнового комплексу -нежитлових приміщень площею 136,49 кв. м., розташованих на першому поверсі адміністративного будинку АДРЕСА_1 від 01.01.2009 року в розмірі 319 568 грн. 56 коп. за період з 01.04.2009 року по 12.09.2011 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.).

Договір про відступлення права вимоги від 25.11.2011 р. не суперечить вимогам ст. 512 ЦК України, відповідачем борг у сумі 319 568 грн. 56 коп. станом на день укладення договору не оплачений.

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

ПАТ «Західінкомбанк»доказів сплати орендної плати за договором суборенди не подав.

Крім того, спосіб захисту наймодавця у разі не виконання наймачем обов'язку щодо повернення майна передбачений ст. 785 ЦК України - у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою вимогою у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї не застосовується спеціальна позовна давність, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 225 ЦК України, скорочені строки нарахування (ч. 6 ст. 232 ГК України).

ВГСУ у постанові від 18.04.2012 року №40/117 зазначив, що неустойка стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язань щодо повернення речі.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо негайного повернення орендованого майна після закінчення договору суборенди відповідачем не виконано, а тому у суборендодавця - підприємця ОСОБА_2 виникло право на застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України у вигляді стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору 01.01.2010 року і до виконання обов'язку повернення майна (09.09.2011 року). Проте підприємець ОСОБА_2 за договором уступки передала ПП "Ірома" право на стягнення з відповідача заборгованості в розмірі орендної плати за період з 01.04.2009 року по 12.09.2011 року (позивачем нарахована заборгованість по 09.09.2011 року - дату фактичного звільнення приміщення).

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 316985грн. 87 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Твердження відповідача, що при укладанні договору уступки не додержані вимоги, що необхідні для чинності правочину, так як завідомо був укладений формально, не прийняте судом до уваги, оскільки на день його укладання існувала заборгованість банку перед підприємцем ОСОБА_2 за користування майном (до 01.01.2010 року, орендна плата та неустойка до 09.09.2011 року). Договір відповідає чинному законодавству, недійсним чи зміненим не визнаний. Наявність заборгованості ПАТ "Західінкомбанк" перед підприємцем ОСОБА_2 за орендовані приміщення станом на квітень 2011 року в сумі 141 946 грн. 60 коп. підтверджена постановою ВГСУ від 07.06.2011 року у справі №01/53-71.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 1212, 1214 ЦК України зазначає, що відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити як орендну плату, тому згідно ст. ст. 536, 625 ЦК України зобов'язаний також сплатити позивачу 3% річних від простроченої суми за весь час прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Проте, нараховані позивачем 16 943 грн. 17 коп. річних за період з 01.04.2009року по 30.03.2012 року не підлягають стягненню на його користь, оскільки позовні вимоги грунтуються на договорі від 25.11.2011 року про відступлення права вимоги, згідно якого позивачу передано лише право на стягнення заборгованості - 319 568 грн. 56 коп. орендної плати. Право на стягнення річних вказаним договором не встановлене.

За умовами п. 3 договору від 25.11.2011 року позивач став кредитором відповідача лише про стягнення з останнього зазначеної в договорі суми боргу - 319568 грн. 56 коп.

У позові на суму 16 943 грн. 17 коп. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в сумі 6 339 грн. 72 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" , м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код 19233095 на користь приватного підприємства "Ірома", м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код 20124052

- 316 985 грн. 87 коп. боргу, 6 339 грн. 72 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 323 325 грн. 59 коп. (триста двадцять три тисячі триста двадцять п'ять грн. 59 коп.).

3. У позові на суму 16 943 грн. 17 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

15.05.12