Постанова № 24041478, 15.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5019/2597/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012у справі господарського суду№ 5019/2597/11 Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"доПублічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"провизнання третейської угоди недійсною,за участю представників сторін:

ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" -ОСОБА_4 (дов. від 13.04.2012),

ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" -ОСОБА_5 (дов. від 15.04.2011),

встановив:

У листопаді 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" звернувся до суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства (ПАТ) "АЕС Рівнеобленерго" про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження викладеного в п. 11.1 договору поставки № 194 від 18.02.2008, укладеного між ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" та ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" з 31.12.2010.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2011 (суддя Павлюк І.Ю.) позов задоволено. Визнано третейську угоду у вигляді третейського застереження, викладеного в п. 11.1 договору поставки № 194 від 18.02.2008, укладеного між ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" та ПАТ "Ей-І-Ес Рівнеобленерго" недійсною.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. -головуючий, Гулова А.Г., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2012 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 скасувати, рішення господарського суду рівненської області від 21.12.2011 залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права , зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 2, 12 Закону України "Про третейські суди".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсною третейську угоду укладену у вигляді третейського застереження в п. 11.1 договору поставки № 194 від 18.02.2008.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що домовленість про передачу спорів, які можуть виникнути у майбутньому, на вирішення третейського суду, звужує право осіб на судовий захист, що суперечить вимогам ст. 55 Конституції України та ст. 1 ГПК України. Крім того вважає, що у зв'язку із закінченням строку дії договору (31.12.2010) третейська угода у вигляді третейського застереження у договорі втратила чинність з 31.12.2010

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейських судів (рішення Конституційного Суду від 24.02.2004 № 3-рп/2004 у справі про виконання рішень третейських судів; рішення Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею (ч.ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону), третейська угода є недійсною.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2008 між ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (позивач) та ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" укладено договір поставки № 194, відповідно до умов якого позивач поставляє, а відповідач купує товар, відповідно до Специфікації, партіями в кількості та номенклатурі відповідно до умов цього договору.

Згідно зі спірним п. 11.1 договору, у разі недосягнення взаємних домовленостей та вирішення спорів (непорозумінь) шляхом переговорів, будь-який спір щодо умов цього договору та/або у зв'язку з ним підлягає на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" у відповідності з його регламентом, в складі трьох третейських суддів, призначення яких сторони доручають голові зазначеного третейського суду.

Таким чином, з огляду на вказане, між позивачем та відповідачем було укладено третейську угоду у вигляді третейського застереження в договорі поставки №194 від 18.02.2008.

Відповідно до п. 8.1. Договору №194 від 18.02.2008 цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині виконання зобов'язань сторін - до повного їх виконання.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір поставки № 194 від 18.02.2008 засвідчений підписами директора ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" Меркулова М.М. та голови правління ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" Бондаренко А.В., а також скріплений печатками сторін.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторонами погоджено укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження у вигляді п. 11.1 договору поставки, дотримано форми її укладення, а також вимог закону щодо укладення третейської угоди, визначених ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції висновку про те, що спірне третейське застереження, відповідає вимогам ст. 5, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та ст. 1 ГПК України, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необґрунтованості та безпідставності тверджень суду першої інстанції про те, що предметом третейської угоди може бути лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а оскільки на момент укладення Договору будь-які спори між позивачем та відповідачем були відсутні, зміст третейського застереження, викладеного в п. 11.1 договору, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Включення третейського застереження до тексту договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосування позасудових механізмів врегулювання спорів. При цьому, судом апеляційної інстанції підставно враховано положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", відповідно до якої арбітражна угода -це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникають або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретними правовідносинами; арбітражна угода може бути викладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 у справі № 5019/2597/11 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.