Рішення № 24037350, 26.04.2012, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 2-137/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2012 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошкова І.Д.;

за участю: секретаря - Джанієвої О.А.; Міхайліченко В.О.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - Рошульської Т.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійського районного споживчого товариства про стягнення за заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримання розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача, у судовому засіданні, уточнені позовні вимоги позивача не визнала у повному обсязі, просила суд у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що відповідач вважає, що позивач отримала свою заробітну плату. В матеріалах справи є квитанція про те, що позивачу поштовим переводом направили належну їй заробітну плату. Що відповідач неодноразово викликав позивача для отримання нею її заробітної плати, проте позивач не приходила до відповідача та не отримувала коштів, про що був складений працівниками Ренійського районного споживчого товариства відповідний акт. Доказів того, що позивач поштою отримала заробітну плату у відповідача не має, так як архів поштового відділення за 2006р. про отримання документів не зберігся. На час звільнення позивача, у відповідача не було порядку розрахунку з працівниками через банківські послуги -банківські картки. Тому виникли складності вручення позивачу її заробітної плати, у зв'язку з тим, що вона не приходила до відповідача для її отримання. Також пояснила, що розрахунок відповідача невірний, відповідач з ним не погоджується. Звернула свою увагу на те, що вини відповідача з приводу неотримання позивачем заробітної плати, немає тому, що згідно ч.1ст.117 КЗпП України, з установи, організації стягуються на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а так як вина відповідача не доказана, то у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити. Також пояснила, що позивач на час її звільнення не працювала, її не було на робочому місці, тому розрахунок із нею і не відбувся у день її звільнення.

Позивач, його представник, у судовому засіданні надали заяву про збільшення розміру позовних вимог, на задоволенні уточненого позову наполягають, пояснили, що 04 травня 2006р. позивач була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера в Ренійське районне споживче товариство де працювала до 06 вересня 2007р., коли була звільнена за угодою сторін. Звернули свою увагу на те, що згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Однак всупереч вказаній нормі закону відповідач не виконав свої зобов'язання по виплаті всіх сум, що належали позивачу до виплати. 12 лютого 2009р. позивач отримала у відповідача довідку, згідно якої, станом на 12 лютого 2009р. заборгованість по заробітній платі складає 1 123,09 грн. Однак позивач вважає, що ця сума значно занижена, так як будучі головним бухгалтером вона знала, що заборгованість складає приблизно 2 500 грн. Позивач та її представник вважають дії відповідача по невиплаті позивачу заробітної плати незаконними, оскільки у відповідності зч1ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч.1ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Додали, що відповідач неодноразово направляв в на адресу позивача листи з повідомленням, про дату та місце коли вона може отримати розрахунок, але коли позивач в зазначений час зверталась до відповідача їй повідомляли, що грошей немає. Позивач, 26 січня 2012р. надала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, які обґрунтовує наступним. У позовній заяві від 16 лютого 2009р. позивач вказала попередню ціну позову -2 500 гривень, оскільки на день пред'явлення позову було неможливо визначити точну ціну через відсутність всіх необхідних підтверджуючих документів. Зазначила, що вона була звільнена з роботи 14 вересня 2007р., а розрахунок отримала лише 13 березня 2009р., тобто через 18 місяців після звільнення. Позивачу була виплачена лише заробітна плата у розмірі 1 123 грн. 09 коп. Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, власник повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з розрахунком нарахування заробітної плати за 16 відпрацьованих місяців в період 2006-2007 р.р. позивачу нарахована заробітна плата в сумі 10 745 гривень. Середньомісячна заробітна плата за вказаний період склала 671 грн. 56 коп. (10 745 грн.: 16 міс. = 671 грн. 56 коп.). За 18 місяців затримки розрахунку при звільненні Ренійське районне споживче товариство, за розрахунком позивача, зобов'язане виплатити їй середній заробіток в сумі 12 088 грн. 12 коп. (671 грн. 56 коп., X 18 міс. = 12 088 грн. 12 коп.).

У судовому засіданні, 26.04.2012р., була опитана у якості свідка, ОСОБА_4, яка пояснила, що у 2007р. вона працювала в Ренійському районному споживчому товаристві та те, що вона особисто знайома з позивачем, ОСОБА_1 На теперішній час вона працює головним бухгалтером в Ренійському районному споживчому товаристві. Звернула свою увагу на те, що на той час, коли була звільнена позивач, розрахунок по заробітній платі з працівниками здійснявся за відомостями з каси або за ордером. Пояснила, що коли відбувалось звільнення працівника з підприємства, проводилась документальна ревізія. Коли позивачу стало відомо, що на підприємстві буде здійснюватись ревізія, вона не з'явилась на роботу. З того часу відповідач почав надсилати відповідачу листи, в яких просив пояснити причину з якої позивач відсутня на робочому місці. Через деякий час відповідачу передали заяву позивача про її звільнення за особистим бажанням. Звернула увагу на те, що звільнена позивач була у вересні місяці 2007р., хоча не виходила на роботу з поважних причин з кінця серпня 2007р. Стосовно отримання трудової книжки позивачем, зазначила, що у зв'язку з тим, що позивач не була присутня на підприємстві на день звільнення та після цього, при надсиланні листів на адресу позивача з проханням з'явитись до відповідача, за позивача отримували листи її родичі (розписували про отримання) тому був сумнів щодо надсилання поштою трудової книжки.

В ході розгляду справа судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянки України -ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 вид. 24 січня 2006р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області; копія паспорту громадянина України -ОСОБА_2, серії НОМЕР_2; довідка Ренійського районного споживчого товариства вид. ОСОБА_1 про те, що заборгованість по заробітній платі станом на 12 лютого 2009р. складає 1123-09 грн.; копія картки фізичної особи -платника податків ОСОБА_1, вид. 07 лютого 2006р.; відзив представника правління Ренійського споживчого товариства за № 1982 від 23 березня 2009р. на позовну заяву про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку; лист Ренійського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 від 04 вересня 2007р., вих.№ 188; лист Ренійського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 від 07 вересня 2007р., вих.№ 192; лист Ренійського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 від 13 вересня 2007р., вих.№ 196; лист Ренійського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 від 10 березня 2009р., вих.№ 36; лист Ренійського районного споживчого товариства до ОСОБА_1 від 21 вересня 2007р., вих.№ 205; фіскальний чек № 1223 від 13 березня 2009р.; акт про відмову в отриманні заробітної плати ОСОБА_1 від 05 лютого 2009р.; копія виписок Ренійського районного споживчого товариства, додаток № 7; копія виписок Ренійського районного споживчого товариства ,додаток № 9; копія трудової книжки серії КТ-І № 1199015; акт прийому передачі від 06 вересня 2007р.; розрахунок Ренійського районного споживчого товариства нарахованої заробітної плати та утримань за 2006-2007р.р. по ОСОБА_1; книга К-10 авансові звіти; копія виписки, додаток № 13 за липень 2007р.; копія додатку № 14; копія виписки, додаток № 14; копія положень про організацію пайового господарства споживчого кооперації України затверджених постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання 24 січня 2007р.; лист Ренійського районного споживчого товариства за № 8077 від 22 серпня 2011р.; заява представника ОСОБА_2 за № 6620 від 15 липня 2011р. про видачу копії документів з справи № 2-137/11; заява ОСОБА_1 за № 8080 від 22 серпня 2011р.; заява представника ОСОБА_2 за № 8078 від 22 серпня 2011р. про відкладання розгляду справи; заява представника ОСОБА_3 за № 1296 від 09 лютого 2012р. про перерву у судовому засіданні; копія довіреності Ренійського районного споживчого товариства від 18 липня 2011р. вих.№ 72; копія записки-розрахунку № 22-и про надання звільнення ОСОБА_1 від 06 вересня 2007р.; копія наказу № 11-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 ві д 04 травня 2006р.; копія постанови профспілкового комітету Ренійського районного споживчого товариства, № 6 від 15 лютого 2006р.; копія штатного розкладу апарату управління Ренійського районного споживчого товариства на 2006р.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача, пояснення свідка, вивчивши матеріали справи та надані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, встановлення істини і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 04.05.2006р. була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера в Ренійське районне споживче товариство де працювала до 06 вересня 2007р., коли була звільнена за угодою сторін. Розрахунок по заробітній платі позивач отримала 13 березня 2009р., тобто через 18 місяців після звільнення, і їй була виплачена заробітна плата у розмірі 1 123 грн. 09 коп. поштовим переводом.

Згідно ч.1ст.47 КЗпП України «власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення надати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу». У відповідності з ст.116 КЗпП України «ч.1) при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; ч.2) в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму». Згідно ст.117 КЗпП України «ч.1) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; ч.2) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору».

Суд звертає увагу на те, що згідно запису в трудовій книжці позивача, серії НОМЕР_3, на сторінці № 13, під порядковим № 18 зроблена запис, що позивач 06.09.2007 року звільнена з роботи за згодою сторін (розпорядження № 22-к від 06 вересня 2007р.). Згідно поштового чеку від 13.03.2009р. на ім'я позивача, відповідачем перераховано суму у розмірі 1 123,09грн. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, цим поштовим переводом, відповідач розрахувався із позивачем таким чином тому, що позивач, жодного разу на виклик її до відповідача з метою остаточного розрахунку з нею, не з'являлась. Тому відповідачем був вибраний такий спосіб остаточного розрахунку із позивачем. У судовому засіданні, представник відповідача не змогла надати відповідь чому відповідач не розрахувався із позивачем таким чином (за допомогою поштового переказу) одразу після її звільнення, а зробив це тільки після спливу близько півтора року. Суд не може взяти до уваги, як докази, повідомлення (№ 188 від 04.09.2007р, № 192 від 07.09.2007р., №196 від 13.09.2007р., №205 від 21.09.2007р., № 36 від 10.03.2009р.) відповідача на ім'я позивача, також акт від 05.02.2009р. про те, що ОСОБА_1 категорично відмовилася отримувати заробітну плату у сумі 1 123,09грн. тому, що як пояснила сама ОСОБА_1, кожного разу коли її запрошували до контори відповідача для остаточного розрахунку і вона з'являлася, їй казали, що грошей нема, та пропонували прийти пізніше. Також, на акті від 05.02.2009р., не має підписи позивача. Суду не зрозуміло, чому, якщо 05.02.2009р. позивачу пропонувалося отримати у відповідача заробітну плату у сумі 1 123,09грн. вона відмовилася, а в той же час отримала гроші, у сумі 1 123,09грн. (таж сума), які були надіслані їй поштою.

Суд звертає увагу на те, що акт про те, що позивач відмовилася отримувати гроші у сумі 1 123,09грн., складений працівниками Ренійського районного споживчого товариства, 05.02.2009р., тобто майже півтора року після того, як позивач була звільнена і одразу же після цього, відповідач поштою (13.03.2009р.) надсилає позивачу гроші, але без урахування часу затримки розрахунку. Суду не зрозуміло (відповідачем не надано жодного доказу), чому (що перешкоджало) відповідачу розрахуватися із позивачем поштою одразу після її звільнення. Тому суд вважає, що права позивача суттєво порушені та підлягають захисту.

У судовому засіданні представник відповідача вказала, що згідно ч.1ст.117 КЗпП України, з установи, організації стягуються на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а так як вина відповідача не доказана, то у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити. Також пояснила, що позивач на час її звільнення не працювала, її не було на робочому місці, тому розрахунок із нею і не відбувся у день її звільнення. Суд не може погодитися з цим твердженням представника відповідача тому, що ніяких доказів того, що ОСОБА_1 не була на робочому місці у день звільнення, відповідач не надав: не має акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці на день звільнення, не має заяв працівників Ренійського районного споживчого товариства про те, що позивач відсутня на робочому місці, не надано жодного іншого документу, який вказував би, що ОСОБА_1 не було на роботі у день її звільнення.

Суд критично ставиться до пояснень, яки надав свідок тому, що ОСОБА_5, в теперішній час працює у відповідача на посаді головного бухгалтера.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні тому, що при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення, а відповідач розрахувався з позивачем несвоєчасно. В частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково тому, що не погоджується з розрахунком, який зробив позивач.

Вирішуючи питання про визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд частково погоджується із розрахунком, зробленим позивачем, та вважає, що на користь позивача слід стягнути: позивач звільнена з посади головного бухгалтера 06.09.2007р., суму заборгованості по заробітній платі, яка складає 1 123,09 грн., позивачу направлена поштою, для отримання, 13.03.2009р. (та отримана позивачем), тобто затримка виплати належних звільненої ОСОБА_1 сум була з 06.09.2007р. по 13.03.2009р., а це 373 робочих днів. Середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення сумарної заробітної плати за фактично відпрацьовані дні, протягом двох останніх місяців роботи на число відпрацьованих робочих днів за останні два місяці: 696,12грн. (заробітна плата за липень 2007р., згідно додатку № 12) + 504,96грн.(заробітна плата за серпень 2007р., згідно додатку № 12) = 1201,08грн.; відпрацьованих робочих днів: у липні 2007р. -22 дня, у серпні -23 дня. (22дня + 23дня = 43дня), тому середньоденна заробітна плата складає -1201,08грн./45днів = 26,69грн. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку з позивачем, складає: 373 робочих днів х 26,69грн.(середньоденна заробітна плата) = 9 955,37грн. У зв'яжу із тим, що позивач отримала від відповідача 1 123,09грн., з відповідача слід стягнути на користь позивача: 9 955,37грн.-1 123,09грн.= 8 832,28грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст.11 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести у суді свою точку зору, обґрунтувати її, надати всі необхідні докази, якими вона бажає довести свою правоту. Суд вважає, що відповідач не зміг у судовому засіданні доказати законність своїх дій (несвоєчасний розрахунок з позивачем), тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з сторін судові витрати: з відповідача 156грн.80коп., з позивача - 57грн.80коп. судового збору на користь Управління Державної Казначейської Служби України у Ренійському районі Одеської області ЄДРПО отримувача 37564933 н/р 31219206700402 Банк ГУДКСУ в Одеській області Код банку отримувача 828011 Код класифікації доходів бюджету 22030001 Територія: Ренійський район.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,294 ЦПК, ст.ст.47,116,117 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

2. Стягнути з Ренійського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 8 832 (вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн.28коп.

3. Стягнути з Ренійського районного споживчого товариства судові витрати в сумі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 80коп. на користь Управління Державної Казначейської Служби України у Ренійському районі Одеської області ЄДРПО отримувача 37564933 н/р 31219206700402 Банк ГУДКСУ в Одеській області Код банку отримувача 828011 Код класифікації доходів бюджету 22030001 Територія: Ренійський район.

4. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 80коп. на користь Управління Державної Казначейської Служби України у Ренійському районі Одеської області ЄДРПО отримувача 37564933 н/р 31219206700402 Банк ГУДКСУ в Одеській області Код банку отримувача 828011 Код класифікації доходів бюджету 22030001 Територія: Ренійський район.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.Д.Бошков