Вирок № 24027687, 03.04.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/7359/12

Провадження №: 1/2601/576/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2012 р. м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В. при секретарі - Титенко Ю.А.

за участю прокурора - Матолич М.Р.,

потерпілої - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Олександрівка, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, який одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживав за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_5, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

встановив:

ОСОБА_2 10.07.2011 року приблизно о 15 годині 00 хвилин з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, переконавшись у відсутності мешканців квартири і тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив вікно вхідних дверей до приміщення кімнати, в якій проживала ОСОБА_1, після чого проник до вказаної кімнати. Знаходячись в приміщенні даної кімнати, ОСОБА_2 з картонної коробки, яка знаходилась під шафою, викрав майно, яке належить ОСОБА_1, а саме гроші в сумі 12 500 грн., 1000 Євро, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становить 11356 гривень, та 100 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становить 797 гривень. Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 24 653 грн.

Допитаний підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що 09.07.2011 року його дружина ОСОБА_4, з дочкою та бабусею ОСОБА_1 поїхали на дачу смт. Бишев, Макарівського району, Київської області, а він залишився дома сам. Він проживав зі своєю сім»єю в одній кімнаті квартири АДРЕСА_1, в іншій - проживала бабуся дружини ОСОБА_1 Двері до кімнати бабусі обладнані замикаючим пристроєм. 10.07.2011 року він вийшов до магазину, де купив продукти харчування та дві пляшки пива, після чого повернувся до місця мешкання, займався особистими справами та пив пиво. Перебуваючи в подавленому емоційному стані, в зв»язку з проблемами в сім»ї та на роботі, проходячи біля вхідних дверей, що ведуть до приміщення ОСОБА_1, плечем зачепив скло, яким обладнано двері, від чого на ньому утворилася тріщина, потім вирішив витягнути скло з дверей, від чого частина скла впала на підлогу та розбилась. Після цього, він просунув руку в отвір, який утворився в дверях, відкрив двері із середини та зайшов до кімнати. Перебуваючи в кімнаті, почав ходити по ній та розглядати речі, через деякий час помітив в коробці з-під взуття гроші, які вкрав, після чого залишив квартиру з грошима та витратив їх на власні потреби.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та заявлений потерпілою цивільний позов з уточненням, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини справи та розмір уточненого цивільного позову, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин і розмір уточненого цивільного позову та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи і розмір уточненого цивільного позову у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру уточненого цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованому йому злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло, кваліфіковано вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого злочину, думку потерпілої, яка пробачила підсудного та вважала, що підсудний може виправитися без ізоляції його від суспільства, дані про особу підсудного, який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, раніше не судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, під наглядом лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та місце реєстрації, за якими характеризується позитивно, одружений, працює не офіційно, має вищу економічну освіту, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння в розкриті злочину, добровільне часткове відшкодування завданих збитків та наявність малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, обставини, що обтяжують покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особу підсудного, зокрема, наявність у нього постійного місця реєстрації, те, що він працював не офіційно, одружений, характеризується позитивно, раніше не судимий, думку потерпілої, яка просила не позбавляти підсудного волі, ряд обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і тому його слід звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст. 75 КК України, із встановленням максимального іспитового строку та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Враховуючи вищевикладені дані про особу підсудного, думку потерпілої та ряд обставин, що пом'якшують його покарання, те, що підсудний вчинив тяжкий злочин та наявність у нього обставини, що обтяжує покарання, не є безумовною перешкодою для застосування до нього судом вимог ст. 75 КК України. На думку суду, призначене підсудному покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Беручи до уваги те, що розмір уточненого цивільного позову учасники процесу не оспорювали і справу розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити заявлений у справі позов з уточненнями в повному обсязі.

Долю судових витрат слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 21 153 (двадцять одну тисячу сто п'ятдесят три) гривні.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 судові витрати по справі -вартість проведеної судово- дактилоскопічної експертизи в розмірі 455,87 грн. на користь 60000 НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, ЗКПО 25575285 ГУДКУ в Київській обл., МФО 821018, р/р 31253272210699, код послуги 10900.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити із тримання під вартою у Київському СІЗО на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя Г. В. Бондаренко