Ухвала суду № 24024221, 24.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/66/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Шмельова М.М.

представника відповідача - Мирошніченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1670/66/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп ко"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009532301/190 від 29.09.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 406 800,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009522301/3110 від 29.09.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 046,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп ко".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 29 вересня 2011 року № 0009532301/190.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 29 вересня 2011 року № 0009522301/3110.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" (код ЄДРПОУ 33357578) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 грн. 01 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень одна копійка).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 3, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 2, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Девелопмент" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.01.2005 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 126600 (т. 2, а.с. 51).

Згідно свідоцтва платника ПДВ № 23707502 від 03.02.2005 року, позивач є платником податку на додану вартість (т. 2, а.с. 58).

Фахівцем Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області у період з 09.09.2011 року по 13.09.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Індастріал Девелопмент" (код ЄДРПОУ 33357578) з питання взаємовідносин з ТОВ "Маркон груп ко" (код ЄДРПОУ 37135774) у червні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6660/23-309/33357578 від 13.09.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Індастріал Девелопмент":

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 119 053 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 287 747 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками червня 2011 року з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 29 046 грн. (т. 1, а.с. 15-27).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області 29.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009522301/3110, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 047 грн. (в т.ч., 29 046 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 11);

- № 0009532301/190, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року в розмірі 406 800 грн. (т. 1, а.с. 13).

За наслідками звернення ТОВ "Індастріал Девелопмент" в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 1, а.с. 39-61).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ТОВ "Індастріал Девелопмент" доведено реальність здійснення господарський операцій за договором комісії № 21/03-11К від 21.03.2011 року та поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у червні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за червень 2011 року сум ПДВ на загальну суму 435 846 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомленнь-рішеннь з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Комісіонер) та ТОВ "Маркон груп ко" (Комітент) 21.03.2011 року укладено договір комісії № 21/03-11К, відповідно до п. 1.1. якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду, від власного імені, за дорученням, за рахунок та в інтересах Комітента укладати договори щодо продажу майна, яке належить Комітенту, на умовах, що є найбільш вигідними для Комітента (т. 1, а.с. 67-71).

На виконання умов даного договору ТОВ "Індастріал Девелопмент" взяло на себе зобов'язання реалізувати товарно-матеріальні цінності, що належать ТОВ "Маркон груп ко", загальною вартістю 1 623 984 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 664 грн.), перелік яких наведено у специфікації № 2 від 23.05.2011 року (т. 1, а.с. 72).

Крім того, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Покупець) та ТОВ "Маркон груп ко" (Постачальник) 01.04.2011 року укладено договір поставки № 01/04К (т. 1, а.с. 82-84). Відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.06.2011 року ТОВ "Маркон груп ко" протягом червня 2011 року було здійснено поставку на адресу ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарів (комплектуючих та запасних частин) на загальну суму 991 094 грн. 16 коп. (в т.ч., ПДВ - 165 182 грн. 36 коп.) (т. 1, а.с. 85).

Факт придбання ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року підтверджується наявними в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: копіями податкових накладних № 45 від 01.06.2011 року на загальну суму 111 038 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ - 18 506 грн. 40 коп.; № 70 від 03.06.2011 року на загальну суму 47 400 грн., в т.ч. ПДВ - 7 900 грн.; № 82 від 06.06.2011 року на загальну суму 35 392 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 5 898 грн. 80 коп.; № 142 від 15.06.2011 року на загальну суму 58 956 грн., в т.ч. ПДВ - 9 826 грн.; № 148 від 16.06.2011 року на загальну суму 154 662 грн., в т.ч. ПДВ - 25 777 грн.; № 250 від 29.06.2011 року на загальну суму 573 264 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ - 95 544 грн. 16 коп.; № 265 від 30.06.2011 року на загальну суму 10 380 грн., в т.ч. ПДВ - 1 730 грн. (т. 1, а.с. 86-92), видатковими накладними, рахунками-фактурами, паспортами якості, сертифікатами відповідності товарів тощо, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 93-106, 161-237).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Індастріал Девелопмент", на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Маркон груп ко" (код Є ДРПОУ 37135774), в червні 2011 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 435 846 грн. 36 коп. Зазначену суму платником податків задекларовано у гр. 17 податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року (т. 2, а.с. 13) та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (т. 2, а.с. 14-зворот).

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення ТОВ "Індастріал Девелопмент" податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 435 846 грн.

При цьому в обґрунтування даного висновку перевірки податковий орган посилається на те, що за даними податкової звітності ТОВ "Маркон груп ко" у останнього відсутні необхідні умови для ведення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Крім того, перевіркою не підтверджено факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність у штаті ТОВ "Маркон груп ко" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ "Маркон груп ко" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для такого платника податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами, паспортами якості, сертифікатами відповідності товарів, накладними тощо.

Факт придбання ТОВ "Індастріал Девелопмент" товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Маркон груп ко" у червні 2011 року підтверджується копіями податкових накладних: № 47 від 01.06.2011 року на загальну суму 65 377 грн. 78 коп., в т.ч. ПДВ - 10 896 грн. 30 коп.; № 59 від 02.06.2011 року на загальну суму 445 740 грн., в т.ч. ПДВ - 74 290 грн.; № 85 від 06.06.2011 року на загальну суму 123 307 грн. 31 коп., в т.ч. ПДВ - 20 551 грн. 22 коп.; № 119 від 10.06.2011 року на загальну суму 165 574 грн. 91 коп., в т.ч. ПДВ - 27 595 грн. 82 коп.; № 266 від 30.06.2011 року на загальну суму 823 984 грн., в т.ч. ПДВ - 137 330 грн. 67 коп. (т. 1, а.с. 77-81).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором комісії позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії звіту Комісіонера про реалізацію товару від 30.06.2011 року (т. І, а.с. 75), акта приймання - передачі продукції на комісію від 30.06.2011 року (т. 1, а.с. 76).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт передачі ТОВ "Маркон груп ко" товарів для подальшої їх реалізації позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прийняті за договором комісії від ТОВ "Маркон груп ко" товарно-матеріальні цінності позивачем у подальшому реалізовано на адресу ТОВ "Мастербуд".

Так, на підставі договору поставки № 22/03/11 від 22.03.2011 року, укладеного між ТОВ "Мастербуд" (Покупець) та ТОВ "Індастріал Девелопмент" (Постачальник), позивач 30.06.2011 року здійснив поставку товарів (комплектуючих та запасних частин) в адресу ТОВ "Мастербуд" загальною вартістю 1 623 984 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 664 грн.) (т. 1, а.с. 107-111), що підтверджується належним чином оформленими податковою, видатковою та товарно-транспортною накладними, рахунком, довіреністю на право отримання ТМЦ, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 112-117).

Колегія суддів також зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором поставки № 01/04К, укладеним позивачем з ТОВ "Маркон груп ко", підтверджується подальшою реалізацією позивачем у червні 2011 року продукції ВАТ "Дизельний завод", про що свідчать: договір поставки № 01/04/11 від 01.04.2011 року, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки, довіреності на право отримання ТМЦ (т. 1, а.с. 118-145).

Також колегія суддів зауважує, що частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Індастріал Девелопмент" та ТОВ "Маркон груп ко" на підставі договорів комісії № 21/03/11К від 21.03.2011 року та поставки № 01/04К від 01.04.2011 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 435 846 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором комісії № 21/03-11К від 21.03.2011 року та договором поставки № 01/04К від 01.04.2011 року у червні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та як наслідок правомірність віднесення до складу податкового кредиту за червень 2011 року сум ПДВ в загальному розмірі 435 846 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 року за № 0009522301/3110, № 0009532301/190 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 року № 0009522301/3110, № 0009532301/190, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1670/66/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.05.2012 р.