Рішення № 24023288, 10.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 травня 2012 р.

Справа 14/26/2012/5003

за позовом: приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" (02160, м. Київ, пр-т Воз"єднання, 7-А, кв. 319; 02094, м. Київ, вул.

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 63487,11 грн. заборгованості за поставлений товар,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.03.2012 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським ВВУМВС України у Вінницькій області 09.04.1998 р.;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 63487,11 грн. за порушення умов виконання договору купівлі-продажу № ВН-10/0105 від 01.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області за вказаним позовом порушено провадження по справі № 14/26/2012/5003 та призначено до розгляду на 23.04.2012 року.

23.04.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 10.05.2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподання останнім витребовуваних документів.

На визначену дату (10.05.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, витребувані судом документи не надав. Конверти з ухвалами суду від 09.04.2012р. та 23.04.2012р. в повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Слід зауважити, що ухвали суду від 09.04.2012р. та 23.04.2012р. відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13518293 станом на 05.04.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвали від 09.04.2012р. та 23.04.2012р.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.05.2011 р. між приватним підприємством "Будпостач" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № ВН-10/0105. (а.с.6-8)

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується в порядку та в строки, встановлені Договором передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору товар.

Згідно із п. 1.2 Договору продаж товару здійснюється на умовах самовивозу. По окремій домовленості товар може доставлятися транспортом продавця.

Товар повинен бути наданий в тарі та/або упакований звичайним для нього способом в упаковку, а в разі їх відсутності - способом, що забезпечує зберігання товару від пошкоджень та втрат під час звичайних умов зберігання, транспортування та розвантаження (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору перехід права власності на товар і ризик випадкової загибелі товару або пошкодження товару відбувається в момент передачі товару. Що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Вартість Договору складається з суми накладних поставленого товару покупцю за весь період дії Договору (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар на умовах визначених Договором.

Згідно із п. 4.2.2 Договору покупець зобов'язаний прийняти товар та розрахуватися за нього в строки передбаченні Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк, передбачений пунктом 5.3 Договору.

Оплата за товар здійснюється на протязі 7-ми календарних днів з моменту вказаного в п. 2.3 Договору (п. 5.3 Договору).

Згідно із п. 5.4 Договору платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку прострочення платежу визначеним в п. 5.3 Договору більше ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості не сплаченого товару продавцю.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними ПШ №090105 від 21.10.2011р., ПШ №090530 від 24.10.2011р., ПШ №090551 від 24.10.2011р., ПШ №091205 від 25.10.2011р. (а.с.9-12). Крім того, факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.33-34).

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 57678 грн. 60 коп.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 11652 грн. 20 коп., що стверджується поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

29.03.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, лист - вимогу № 28/03-1юр від 14.02.2012 р. (а.с.15). Однак відповіді від відповідача на вказаний лист-вимогу позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 46026,40 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3060,58 грн. пені, 592,35 грн. 3% річних та 13807,78 грн. штрафу, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно із п. 6.4 Договору у випадку прострочення платежу визначеним в п. 5.3 Договору більше ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості не сплаченого товару продавцю.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних, штрафу є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 3% річних, штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних, штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь приватного підприємства "Будпостач" (02160, м. Київ, проспект Воз'єднання, 7-А, к. 319; 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 24267110) 46026 грн. 40 коп. (сорок шість тисяч двадцять шість гривень сорок копійок) основної заборгованості, 3060 грн. 58 коп. (три тисячі шістдесят гривень п'ятдесят вісім копійок) пені, 592 грн. 35 коп. (п'ятсот дев'яносто дві гривні тридцять п'ять копійок) 3% річних, 13807 грн. 78 коп. (тринадцять тисяч вісімсот сім гривень сімдесят вісім копійок) штрафу, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 15 травня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (02160, м. Київ, пр-т Воз"єднання, 7-А, кв. 319; 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1)